печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14863/24-ц
09 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Бурячок А.І.,
розглянувши заяву представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Микитенко Олени Віталіївни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Тараненко Ольги Олегівни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Баліна Павла Павловича, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, -
У провадженні суду перебувала зазначена цивільна справа.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2025 було закрито провадження по справі позовною заявою ОСОБА_2 до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Микитенко Олени Віталіївни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Тараненко Ольги Олегівни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Баліна Павла Павловича, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
26.08.2025 через систему «Електронний суд», яка була зареєстрована 27.08.2025, від представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій останній просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 130000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, представником третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Воротиленком О.В. в письмових поясненнях третьої особи від 25.02.2025 було заявлено про надання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу була подана через систему «Електорнний суд» 26.08.2025 та зареєстрована канцелярією суду 27.08.2025. Зважаючи на те, що ухвалу по справі ухвалено 21.08.2025, оприлюднено рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.08.2025, а заява про ухвалення додаткового рішення була подана до суду 26.08.2025, суд вважає за можливе вирішити заяву про ухвалення додаткового рішення по суті.
08.09.2025 представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Пашковським Д.В. до суду було подано заперечення проти заяви про стягнення судових витрат, в яких останній просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є вочевидь завищеною, не співмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а деякі з наданих послуг (зокрема, заяви про ухвалення додаткового рішення) не можна вважати необхідними та неминучими, тому визначена ОСОБА_1 сума в розмірі 130000,00 грн направлена на незаконне збагачення. Більш того, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу (здійснення фактичної оплати), що унеможливлює визнання таких витрат як фактично понесених. У випадку ж, якщо суд все ж таки дійде до висновку про необхідність задоволення заяви про стягнення судових витрат, з урахуванням наведених у запереченнях аргументів, позивач наполягає на зменшенні розміру заявлених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
09.09.2025 представником третьої особи ОСОБА_1 - адвокатом Воротиленком О.В. до суду було подано відповідь на заперечення представника позивача, в яких останній зазначав, що саме дії ОСОБА_2 вчиняючи раніше дії неправомірного характеру щодо нерухомого майна, яке є забезпеченням за зобов'язаннями перед ОСОБА_1 ,, подав безпідставний позов по справі, від якого згодом і відмовився . Повністю надуманими є доводи ОСОБА_2 в частині того, що у заяві про стягнення витрат не вказано розрахунки використаного адвокатом часу або те що гонорар не слід враховувати в розрахунок витрат. В той же час, чи відмова від позову чи відмова в задоволенні позову для ОСОБА_4 принципового значення не мають, оскільки в будь-якому фінальне процесуальне рішення в такому випадку є позитивним і призводить до негативного вирішення претензій з боку позивача саме для такого вирішення спору і були направлені зусилля представника ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.С.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.В. про розгляд справи без його участі.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши заяву про ухвалення додаткового рішення, зміст судового рішення, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд встановив наступне.
Так, за наслідком розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, 20.12.2023 ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Разом з тим, у вказаному рішенні судом не вирішено питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Так, згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу становлять 50000,00 грн. В той же час, у письмових поясненнях третьої особи від 25.02.2025 представником третьої особи було заявлено про надання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т. 2 а.с. 12-22).
У заяві про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу від 27.08.2025 представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Воротиленко О.В. просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 130000,00 грн.
На підтвердження вказаних судових витрат представником третьої особи надано копії: ордеру АН № 1040748 від 20.09.2021, ухвали Київського апеляційного суду від 26.02.2025 по справі № 757/21251/24-ц, договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019 укладеного між адвокатом Воротиленком О.С. та ОСОБА_1 , додаткової угоди від 07.11.2022 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019, додаткової угоди від 30.12.2024 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019, додаткової угоди від 06.11.2024 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019, акту приймання-передачі юридичних послуг (правничої допомоги) від 26.08.2025 наданих на виконання договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019 на суму 130000,00 грн, заяви про стягнення судових витрат, квитанції про сплату судового збору за апеляційну скаргу, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2025 по справі № 757/21251/24-ц, постанови Київського апеляційного суду від 13.05.2025 по справі № 757/10668/24-ц.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною 12 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Поряд із цим, ЦПК України не містить норм, які б встановили критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження (постанова Верховного Суду від 26.04.2022 у справі №185/8266/20-ц).
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, від 17.12.2020 у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18.
Поряд із цим, Верховним Судом у постанові від 17.02.2021 у справі №308/9100/19-ц сформована правова позиція, згідно якої дія норми ч. 5 ст. 142 ЦПК України щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження поширюється, зокрема, й на правовідносини, що виникають у зв'язку з розглядом скарг на дії, рішення, бездіяльність виконавця.
Аналіз положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі необхідною умовою для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом (постанова Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №308/9100/19).
Із матеріалів справи вбачається, що представником третьої особи під час розгляду справи були подані пояснення третьої особи щодо позову, в яких, серед іншого, містилися доводи з приводу того, що ОСОБА_2 вже неодноразово звертався до Печерського районного суду м. Києва з такими ж самими позовними вимогами до тих же відповідачів, з тих же підстав, а відтак третя особа заперечувала проти позовних вимог та наполягала на безпідставності цього позову у зв'язку з тим, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки не можна порушити право власності на майно позивача, яке він фактично не купував. І суди в тому числі і Верховний Суд, не встановили статус ОСОБА_2 як добросовісного набувача, а навпаки вказали на його недобросовісність і на недійсність договорів, за якими він начебто придбав майно (№ 757/64192/19-ц).
Крім того, відповідно до матеріалів справи, 21.08.2025 представником позивача - адвокатом Селівакіним І.О. через систему «Електронний суд» було подано заяву про відмову від позову, посилаючись на положення ч. 2 ст. 49 ЦПК України.
Отже, саме відповідна заява представника позивача про відмову від позову (реалізація позивачем своїх процесуальних прав) призвела до закриття провадження у справі.
Враховуючи те, що третя особа довела у чому полягали необґрунтовані дії позивача, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц та від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18.
Як визначено у п. 1.1 договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019, адвокат зобов'язується за дорученням клієнта умовах та в порядку передбаченому договором надавити правову допомогу клієнту в судових органах всіх юрисдикцій та інстанцій під час здійснення цивільного, кримінального, господарського та/або адміністративного судочинства, перед органами/підрозділами ДВС Міністерства юстиції України, в органах/підрозділах/відділах тощо МВС України, в тому числі, але не виключно, в Національній поліції України, а також будь-яких інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, щодо складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань захисту прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату плату за надану правову допомогу, гонорар, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору.
Згідно п. 3. додаткової угоди від 06.11.2024 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019, сторони домовились про вартість послуг що надається та буде надана в майбутньому, у зв'язку з розглядом справи та щодо гонорару успіху адвоката, зокрема: 1) підготовка адвокатом проекту заяв про відкладення (перенесення) підготовчого та/чи судового засідання (у разі відповідної необхідності) - 1000,00 грн (за окрему заяву); 2) підготовка адвокатом заяв про ознайомлення з матеріалами справи та/чи окремою заявою позивача та/чи з безпосереднім ознайомленням з ними (матеріалами справи), формування правової позиції за результатами ознайомлення, надання правової консультації Клієнту, щодо подальших юридичних дій - 5000,00 грн; 3) підготовка адвокатом заяв, клопотань, заперечень, пояснень, окрім заяв по суті справи (заява про виклик свідків, призначення експертизи, долучення доказів, додаткових пояснень, про забезпечення доказів, ухвалення додаткового рішення, видачу виконавчого документа тощо) - від 1000,00 до 5000,00 грн (за домовленістю); 4) підготовка та подання заяв по суті справи (відзив на позовну заяву, відзив на апеляційну/касаційну скаргу, відповідь на відзив, заперечення щодо відзиву, пояснення третьої особи тощо) - 20000,00 грн; 5) підготовка апеляційної/касаційної скарги на рішення суду (рішення по суті справи, ухвалу) та подання її до відповідного суду - 20000,00 грн (або за домовленістю сторін); 6) участь в судових засіданнях - 5000,00 грн за одне засідання (в приміщенні суду чи дистанційно); 7) роздруківка та копіювання документів із застосуванням офісно-комп'ютерної техніки адвоката, поштові послуги, супутні витрати на послуги служб таксі або власного автотранспорту адвоката при розгляді справи в судах різних інстанцій, покриття витрат на сплату судового збору тощо - від 2000,00 грн; 8) гонорар успіху за отримання позитивного результату при вирішенні справи по суті в суді першої інстанції чи при позитивному вирішенні справи № 757/14863/24-ц, № 757/10668/24-ц для клієнта в результаті апеляційного/касаційного оскарження рішень суду (рішень, ухвал суду, постанов суду апеляційної інстанції) в суді апеляційної/касаційної інстанцій - від 10000,00 грн (за домовленістю).
Відповідно до акту приймання-передачі юридичних послуг (правничої допомоги) від 26.08.2025 наданих на виконання договору про надання правової допомоги адвокатом від 08.11.2019, з урахуванням узгодженого між сторонами розміру цін за надання правничої допомоги, тривалості апеляційного оскарження, важких умов надання правової допомоги ва умовах воєнного стану представник (адвокат, повірений) надав, а довіритель (клієнт) прийняв наступний обсяг юридичних послуг (послуг з надання правничої допомоги) разом з додатковими витратами на суму 00 коп., а саме: 1) вивчення та аналіз заяви представника ОСОБА_2 (заявника, позивача) - адвоката Пашковського Д.В. про забезпечення позову у справі № 757/10668/24-ц. Формування правової позиції за результатами ознайомлення, надання правової консультації клієнту - 5000,00 грн; 2) підготовка та направлення апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду від 11.03.2024 про забезпечення позову в справі № 757/10668/24-ц - 20000,00 грн; 3) підготовка заяви щодо врахування під час розгляду справи № 757/10668/24-ц (апеляційного перегляду ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2024 про забезпечення позову) постанов Верховного суду у справі № 237/3566/17 від 04.12.2024 та в справі № 757/64192/19 від 18.12.2024 (що були подані разом зі зміненою апеляційною скаргою) - 5000,00 грн; 4) надання письмових пояснень стосовно додаткових пояснень (по суті заперечень на апеляційну скаргу) поданих до суду 12.-5.2025 представником ОСОБА_2 - 5000,00 грн; 5) участь адвоката у судовому засіданні 13.05.2025 в Київському апеляційному суд (кількість судових засідань, в яких адвокат приймав участь -1) - 5000,00 грн за одне засідання (в приміщенні суду); 6) роздруківка документів із застосуванням офісно-комп'ютерної техніки адвоката, поштові послуги, сплата судового збору, супутні витрати на послуги таксі або власного автотранспорту адвоката при розгляді справи в суді апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги на заяву про забезпечення позову - 3000,00 грн; 7) підготовка та подання до Печерського районного суду м. Києва заяви про ухвалення додаткового рішення за результатами оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва про забезпечення позову від 11.003.2024 по справі № 757/10668/24-ц, за результатом розгляду справи № 757/14863/24-ц по суті - 2000,00 грн; 8) гонорар успіху за отримання позитивного результату під час апеляційного оскарження ухвали про забезпечення позову від 11.03.2024 в суді апеляційної інстанції при розгляді справи № № 757/10668/24-ц (задоволення 13.05.2025 Київським апеляційним судком апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 ) - 20000,00 грн; 9) участь адвоката у судових засіданнях 06.11.2024, 16.01.2025, 25.02.2025, 21.04.2025, 04.06.2025, 21.08.2025 в Печерському районному суді м. Києва (кількість судових засідань, в яких адвокат приймав участь - 6) - 30000,00 грн ( 5000,00 грн за одне засідання в приміщенні суду); 10) вивчення та аналіз позовної заяви представника ОСОБА_2 (заявника, позивача) - адвоката Пашковського Д.В. у справі № 757/14863/24-ц формування правової позиції за результатами ознайомлення, надання правової консультації клієнту - 5000,00 грн; 11) подання 25.02.2025 письмових пояснень від третьої особи, щодо врахування під час розгляду справи № 757/14863/24-цпостанов Верховного суду, прийнятих у справах в яких приймали участь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - 10000,00 грн; 12) гонорар успіху за отримання позитивного результату під час розгляду справи в Печерському районному суд м. Києва під час закриття провадження у справі № 757/14863/24-ц у зв'язку з відмовою позивача від позову (ухвала від 21.08.2025) - 20000,00 грн. Попередня оплата за надані послуги, до моменту підписання цього акту, довірителем (клієнтом) не здійснювалася.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині 3 ст. 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу , а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, представником ОСОБА_1 у письмових поясненнях третьої особи було зазначено орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн, а у заяві про ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу від 27.08.2025 представник третьої особи просить стягнути 130000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Перевіривши надані представником третьої особи докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 130000,00 грн не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом (про кількість якого не було зазначено в жодному документі наданому представником третьої особи), витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, відповідно до матеріалів справи представник був присутнім лише в трьох судових засіданнях - 25.02.2025, 04.06.2025, 21.08.2025; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг. Крім того, з наданих представником третьої особи документів неможливо встановити фактичність понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи № 757/10668/24-ц про забезпечення позову та її взаємозв'язок із справою № 757/14863/24-ц.
Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення у справі № 757/14863/24-ц та стягнути з відповідача на користь позивача 30000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, представник ОСОБА_1 просив суд стягнути із позивача, витрати щодо сплати «гонорару успіху» адвоката у розмірі 20000,00 грн у справі 757/14863/24-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18, з цього приводу виснувала про можливість існування «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. Європейський суд з прав людини застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 в справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
В свою чергу, «гонорар успіху» визначено договором про надання правничої допомоги як гонорар, який виплачується адвокату після ухвалення судового рішення виключно у випадку позитивного вирішення справи.
Така винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», на переконання суду, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст.ст. 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні ст. 137 ЦПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Тобто, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 практику Європейського Суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268); рішення (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96; рішення від 22.02.2005 в справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97), а також, зважаючи на ту обставину, що у судовому засіданні 21.08.2025 при вирішення заяви представника позивача про відмову від позову третя особа ОСОБА_1 та його представник адвокат Воротиленко О.С. заперечували проти задоволення заяви представника позивача про відмову від позову, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, врахувавши реальність та необхідність понесених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні вимоги про стягнення з позивача судових витрат в частині «гонорару успіху» слід відмовити.
З огляду на викладене, заява представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.С. про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 133-141, 247, 264, 265, 270, 269, 351, 353, 354, 355 ЦПК України, суд,
Заяву третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Воротиленка О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Микитенко Олени Віталіївни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Тараненко Ольги Олегівни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Баліна Павла Павловича, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Микитенко Олени Віталіївни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Тараненко Ольги Олегівни, державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Баліна Павла Павловича, третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень державних реєстраторів, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на додаткове рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-1: державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Микитенко Олена Віталіївна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ установи 40452947.
Відповідач-2: державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Тараненко Ольга Олегівна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ установи 40452947.
Відповідач-3: державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Балін Павло Павлович, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ установи 40452947.
Третя особа-1: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Р.В. Новак