Справа № 392/98/25
Провадження № 2/392/399/25
30 липня 2025 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючої - судді Кавун Т.В.,
секретар Стець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мала Виска справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
08.01.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26.07.2024 ОСОБА_2 взяв у нього в борг грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 345 доларів США, які зобов'язався повернути до 26.08.2024, про що власноручно написав розписку з укладенням договору про надання грошової позики. Однак, на вимогу повернути кошти, відповідач не реагує.
Крім того, відповідно до умов договору за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві плату, яка встановлюється за згодою сторін у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, в результаті чого пеня складає 1363,26 гривень.
Станом на 26.07.2024 вартість 1 долара США становила 41,20 гривень та по вказаному курсу обраховано вартість заборгованості в Національній валюті.
Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість за договором позики в розмірі 15 576,47 гривень, яка складається з: 14213,21 гривень - заборгованість за договором позики, 1363,26 гривень - заборгованість за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість в сумі 15576,47 гривень та понесені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в сумі 1211,20 гривень і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.
Позивач в судове засідання не прибув, представник надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вважає за можливе справу розглянути у його відсутність, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та постановити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 26.07.2024, вбачається, що останній виявив бажання укласти договір позики із ОСОБА_1 щодо надання грошових коштів в сумі 345 доларів США, які зобов'язався повернути на умовах визначених договором позики в термін до 26.08.2024.
Згідно договору про надання грошової позики від 26.07.2024 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позикодавець в порядку і на умовах визначених цим договором надає позичальнику безвідсоткову позику у сумі 345 доларів США, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк. Строк надання позики до 26.08.2024. За недотримання строків оплати наданих послуг, визначених договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно розписки ОСОБА_2 від 26.07.2024, вбачається, що дана розписка є додатком та підтвердженням виконання умов договору від 26.07.2024 про надання грошової позики. Терміном повернення позики є 26.08.2024.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Ця судова практика є незмінною.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічні по суті висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-1967цс15, від 08.06.2016 року у справі №6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 року у справі №483/1953/16-ц, які відповідно до ст. 417 ЦПК України є обов'язковими для застосування іншими судами загальної юрисдикції таких норм права.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, судом встановлено, що між сторонами 26.07.2024 укладено договір позики від 26.07.2024, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 345 доларів США, та які зобов'язався повернути. Однак, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав, чим порушив умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором позики настав, відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконав, а тому з нього підлягає стягненню борг за договором позики, який становить 14 213,21 гривень.
Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Нарахування пені допускається у випадку невиконання договірних зобов'язань за умови дотримання письмової форми неустойки (ст. 547 ЦК України). Письмова форма неустойки дотримана.
Розмір пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення передбачено договором від 26.07.2024.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути неустойку у виді пені, яка визначена з урахуванням договору позики та становить 1363,26 гривень.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за договором позики від 26.07.2024, а тому з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути борг в розмірі 15 576,47 гривень, з яких: 14 213,21 гривень - заборгованість за договором позики, 1363,26 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем при подачі позовної заяви заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійно правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем до суду надані докази понесених стороною позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, а саме: ордер на надання правничої допомоги серії ВА № 1100788 від 07.01.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000015; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 12.12.2024; договір про надання правової допомоги від 12.12.2024; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу; квитанцію № 13/24 від 12.12.2024 на суму 10 000 гривень.
А тому, витрати понесені позивачем на оплату професійно правничої допомоги в розмірі 10 000 грн підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 137, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26.07.2024 року в сумі 15 576,47 гривень, яка складається з: 14 213,21 гривень - заборгованість за договором позики, 1363,26 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В. Кавун