Номер провадження: 33/813/1471/25
Номер справи місцевого суду: 513/551/25
Головуючий у першій інстанції Рязанова К.Ю.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
22.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №580836, 05 квітня 2025 року о 23 годині 48 хвилин в Одеській області Білгород-Дністровського району смт Сарата, вул.І.Ліндла, ОСОБА_1 керував автомобілем Dodge, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність настає за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 16.06.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Стрезєв А.І. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року, скасувати вищевказану постанову та закрити провадження, у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник посилається на те, що оскаржувана постанова була постановлена 05.06.2025, останнім днем оскарження вказаної постанови є 15.06.2025, який припадає на вихідний день -неділю, з апеляційною скаргою апелянт звертається 16.06.2025, тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що протокол складено без свідків. Працівниками поліції свідки не залучались, хоча згідно відеозапису на місці події були присутні інші особи, не зазначені в протоколі. Відповідно відеозапису та протоколу ОСОБА_1 від керування не відсторонявся, що є прямим порушенням ст. 266 КУпАП. Згідно відеозапису видно, що Бобровнік поводить себе адекватно, явні ознаки алкогольного сп'яніння відсутні. Працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» щодо безпідставності зупинення авто, а отже всі подальші дії є неправомірними, а докази неналежними та недопустимими. Працівниками поліції не зафіксовано факт керування транспортним засобом. Наданий відеозапис не є безперервним. Бобровніку не пропонувалось пройти огляд на місці зупинки та не було вручено направлення до лікарського закладу. Протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності апелянта та останньому не було роз'яснено права та обов'язки.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Стрезєв А.І., підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
Відповідно до матеріалів справи оскаржувана постанова була ухвалена 05.06.2025, апеляційна скарга подана захисником 16.06.2025.
Останнім днем оскарження постанови районного суду припав на вихідний день - 15.05.2025 (неділя), то строк на апеляційне оскарження пропущений ним не був, оскільки у випадку, коли останній день оскарження припадає на вихідний чи святковий день, останнім днем оскарження слід вважати наступний робочий день, яким виявився понеділок - 16.06.2025.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп'яніння чи ні.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №580836 від 06.04.2025, яким встановлено, що 05 квітня 2025 року о 23 годині 48 хвилин в Одеській області Білгород-Дністровського району смт Сарата, вул. І.Ліндла, ОСОБА_1 керував автомобілем Dodge, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність настає за ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с.1);
- рапортом старшого інспектора СРПП відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції Унгуряна С. (а.с. 6, 7, 8);
- довідкою про отримання особою посвідчення водія (а.с. 12);
- відеозаписами з портативних відеореєстраторів (а.с. 11).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, наявним доказам та вимогам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що йому не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки та не вручено направлення на огляд в медичному закладі.
Проте вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом під час дослідження відеозапису на DVD-R диску з місця події з нагрудних камер працівників поліції, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на місці зупинки ОСОБА_1 відповідає: «Та, не буду» (23:49:37), на пропозицію пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 також не надає позитивної відповіді, зазначає «Та, …». У подальшому працівник поліції роз'яснює про те, що відносно особи буде складено протокол ч.1 ст.130 КУпАП, на що ОСОБА_1 зазначає: «Ви мене знаєте…, мені все зрозуміло».
Тому з огляду на вищезазначене, твердження апелянта про відсутність факту пропозиції та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку, апеляційним судом розцінюються критично.
ОСОБА_1 було роз'яснено, що у разі відмови від проходження такого огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено його права, передбачені діючим законодавством.
Апеляційний суд звертає увагу, що норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього - ПДР не містять.
Відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов'язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП
Працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку освідування водія, який керував транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо посилання апелянта на те, що відеозапис подій не є безперервним та не було зазначено в протоколі свідки події, апеляційний суд вважає вказані доводи неспроможними з огляду на наступне.
Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи долученні відеозаписи з портативних відеореєстраторів № NC-M6B серійний №NC212344, посилання на які містяться в протоколі серії ААД №580836 від 06.04.2025.
Враховуючи те, що обставини, викладені в протоколі серії ААД №580836 від 06.04.2025, фіксувалися спеціальними технічними засобами, працівники поліції, в силу вимог ст. 266 КУпАП України та Інструкції № 1395 від 07.11.2015 року, не були зобов'язані залучати свідків для підтвердження факту відмови від проходження медичного огляду.
Тому з огляду на наявність в матеріалах справи вищевказаних відеозаписів, які долученні до протоколу про адміністративне правопорушення, залучення свідків в даному випадку було не обов'язковим.
Крім того, відеозапис, долучений до справи, містить фіксацію подій в обсязі, який надає підстави вважати встановленим факт вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, з досліджених вище апеляційним судом відеозаписів та події зафіксовані на відеозаписах свідчать про свідому відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи в частині відсутності факту керування транспортним засобом не заслуговують на увагу, оскільки відеозаписом підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Dodge, державний номер НОМЕР_1 , 05.04.2025 року в 23.48 год. та зупинка вказаного транспортного засобу працівниками поліції.
Посилання апелянта на те, що не зафіксовано ознак алкогольного сп'яніння також спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу серії ААД №580836 від 06.04.2025 зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота.
Щодо доводів апелянта про не з'ясування судом наявності підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та наявність порушень вказаної зупинки, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов'язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не стосується предмету розгляду цієї справи, і не свідчить про неправомірні дії правоохоронців.
Щодо посилань апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням норм чинного законодавства, відображає відомості, які не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався. Від підпису в протоколі відмовився.
Також, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння - складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду.
Доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні дані про відсторонення його від керування автомобілем не впливають на зміст та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Твердження апелянта про не роз'яснення йому прав та обов'язків не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Жодних інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Порушень норм процесуального або матеріального права не встановлено під час апеляційного перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Саратського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова