22.09.25
22-ц/812/1518/25
Провадження № 22-ц/812/1518/25
іменем України
15 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 489/2824/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
за участю представника позивача - Рудницького Ю.І., представника відповідача Розніна В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2
на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва, ухвалене 18 червня 2025 року під головуванням судді Коваленка І.В., в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складено 19 червня 2025 року, у цивільній справі
за позовом
Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В квітні 2024 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 17 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») угоду про надання споживчого кредиту № 501350280, відповідно до умов якої отримав кредит та зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені цим договором.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про що внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав внаслідок чого станом на 05 жовтня 2023 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 728 228,98 грн., з яких: 476 625,49 грн. заборгованості по тілу кредиту та 251 603,49 грн. заборгованість по відсотках.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору, на адресу ОСОБА_1 банком було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Проте, дану вимогу відповідачем залишено без реагування.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати кредитних коштів, відсотків у відповідності до договору № 501350280 від 17 серпня 2021 року, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 728 228,98 грн, та судові витрати.
Узагальнені доводи інших учасників
Під час розгляду справи, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на відсутність в матеріалах справи кредитного договору та те, що ОСОБА_1 такого договору не підписував. Таким чином, кредитний договір № 501350280 не можна вважати укладеним, а відповідно стягнення боргу є безпідставним. Крім того, позивач не зазначає жодної умови кредитного договору яку порушив ОСОБА_1 , а отже вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Позивачем до позову додано перші аркуші оферти, але така оферта переривається на пів фразі на 3-му аркуші та не має продовження і не містить підпису ОСОБА_1 . Таким чином, оферту від 17 серпня 2021 року не можна вважати підписаною з боку ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутній акцепт з боку банку. Також відсутні Тарифи та Додаток №4 в якому має визначатись сума кредиту, процентна ставка, строк користування кредитом, комісійні винагороди, порядок сплати кредиту за відповідно програмою, а направлена відповідачу досудова вимога не містить трек-номера та печатки пошти з датою відправлення, а тому є неналежним доказом направлення досудової вимоги. Документи у форматі Word та Excel (меморіальний ордер, розрахунки) взагалі не підписані позивачем належним чином. Без первісного власноручного підписання та проставлення «синьої» печатки такі папери не набувають статуту документу. А вже потім, такі підписані документи можуть подаватись через систему Електронний Суд з засвідченням їх за допомогою ЕЦП. Крім того, позивач не надає доказів переходу права вимоги до відповідача від АТ «Альфа Банк» до АТ «Сенс Банк». Таким чином у АТ «Сенс Банк» відсутнє право вимоги до відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501350280 від 17 серпня 2021 року в загальному розмірі 728228,98 грн. та судовий збір в сумі 10923,43 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд вважає доведеним виникнення між сторонами договірних правовідносин та отримання відповідачем в кредит грошових коштів та часткове погашення заборгованості, включно з процентами. Суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе кредитні зобов'язання, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість в розмірі згідно розрахунку позивача, який належними і допустимими доказами відповідач не спростував.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника Розніна В.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні не враховано, що з поданих позивачем документів вбачається, що мова йдеться про споживчий кредит, кінцевою датою сплати якого є 17 серпня 2026 року, тож у позивача відсутнє право кредитодавця вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, а отже стягнення повної суми кредиту є безпідставним. ОСОБА_1 досудову вимогу позивача не одержував, доказів вручення позивачем не надано.
Також в рішенні не враховано, що досудова вимога від 25 січня 2024 року не підписана позивачем. Засвідчення такого пустого «документу» електронним цифровим підписом при подачі позову через Електронний Суд не надає такому «документу» статус чинності та дійсності, адже відсутній первинний оригінал з підписом позивача. Крім того, з досудової вимоги вбачається, що до неї не додавались докази повноважень адвоката Мужик Н.Т., шо ставить під сумнів чинність такого «документу».
Відповідно бланку Опису Ф.107 затвердженого Укрпоштою в ньому має міститись, зокрема: - найменування об'єкта поштового зв'язку, найменування потового вкладення, номер* (*номер поштового відправлення зазначається на опису, що видається відправнику, відбиток календарного штемпелю, прізвище працівника поштового зв'язку. Однак опис, наданий позивачем не містить цих даних. Зокрема без номеру поштового відправлення та календарного штемпелю неможливо прослідити зв'язок між описом та списком та квитанцією про відправлення, та неможливо встановити дату опису, та факт його засвідчення працівником пошти. Підпис на описі не містить розшифрування (прізвища працівника пошти) та найменування відділення пошти, через що неможливо встановити дійсність подачі його до пошти. Таким чином не можна вважати такий опис належним доказом направлення досудової вимоги апелянту.
Також, в оскаржуваному рішенні не враховано, що до позовної заяви додана Оферта, яка переривається на пів фразі на 3-му аркуші та не має продовження, та також не має підпису ОСОБА_1 , що впливає не тільки на факт укладення або неукладення кредитного договору, але й на неможливість визначення умов договору, що можуть бути відмінними (іншої редакції, додаткові, уточнюючі) від наданих умов, зокрема щодо порядку та строків повернення кредиту.
Апелянт зазначає, що відповідно пункту 2 розділу ІІ Оферти (останній абзац останнього наявного аркушу), строк для Акцепту Банку- 30 робочих днів з моменту отримання Банком Оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту на укладення угоди та надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії відповідно до умов угоди та договору. Однак надані позивачем документи не мітять Акцепту Банку, та такий акцепт не підписувався апелянтом, у зв'язку із чим не можна вважати, що Оферта узгоджена, а угода набула чинності. В цьому ж пункті зазначено, що всі відносини між відповідачем та Банком, що не врегульовані угодою, пропонується врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку. Однак позивачем не наданий такий договір, у зв'язку із чим неможливо визначити інші істотні умови надання та користування кредитом. Також, позивач не надав до суду Паспорт споживчого кредитування.
Отже, з урахуванням того, що позивачем не надано повний текст Оферти, Акцепт Банку, єдиний текст Договору, а з долучених додатків, не вбачаються умови передбачені частиною 1 статті 12 Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент укладення спірного договору (далі - Закон № 1734-VIII), можна вважати що договір споживчого кредитування взагалі нікчемний.
Позивачем додана анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», однак цей документ не підтверджує укладення кредитного договору та не визначає його умов, а стосується лише відкриття банківського рахунку. В свою чергу, позивачем не надана Публічна пропозиція та договір про банківське обслуговування, у зв'язку із чим таку анкету-заяву неможна вважати належим доказом будь-чого. Графік платежів та анкета-заява не містять дати їх підписання, у зв'язку із чим не можна вважати їх чинними. Отже, не можна вважати узгодженими всі істотні умови договору, а відповідно й вважати його укладеним, лише з неповного складу та змісту додатків до цього, а відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» такий договір взагалі є нікчемним.
Узагальненні доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від позивача до апеляційного суду не надійшов.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Фактичні обставини справи
Із матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав від АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», 500000 грн. за угодою про надання споживчого кредиту № 501350280. За період з 17 серпня 2021 року по 17 січня 2022 року відповідач сплатив за вказаним договором на погашення заборгованості по кредиту платежі у загальному розмірі 84625,49 грн.
Обставини отримання кредитних коштів та розмір повернутої суми кредиту визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 82 ЦПК України.
Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача зазначив, що спірний договір споживчого кредитування є нікчемним на підставі частини 5 статті 12 Закону № 1734-VIII, оскільки, на його думку, матеріали справи не містять єдиного тексту Договору, а з долучених додатків, не вбачаються умови передбачені частиною 1 статті 12 вказаного Закону.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору;
15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог АТ «Сенс Банк» надав Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 501350280 від 17 серпня 2021 року, яким погоджено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг.
Графік містить розбивку по помісячних платежах, які складаються із суми кредиту та процентів за користування ним, які підлягають сплаті до 17 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 17585,42 грн. Графік платежів підписаний позичальником ОСОБА_1 , що свідчить про отримання ним відповідної інформації про умови кредитування.
Крім того, позивач надав Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» та паспорт споживчого кредиту від 17 серпня 2021 року, які особисто підписані ОСОБА_1 , а також меморіальний ордер про отримання відповідачем 500000 грн, виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості.
В зазначених документах вказано тип кредиту, загальний розмір наданого кредиту, порядок та умови надання кредиту, строк, на який надається кредит, процентну ставку за кредитом, її тип, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, та інші умови договору про споживчий кредит.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає доведеним, що на момент укладення 17 серпня 2021 року кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, а також дотримано вимоги частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII.
За такого, доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір укладено з порушенням вимог частини 1 статті 12 Закону № 1734-VIII, є необґрунтованими. До того ж, апелянт не зазначив, які саме вимоги цієї норми не були дотримані сторонами при укладенні договору.
Разом з цим колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що банк набув права вимоги повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Так, за частиною 4 статті 16 Закону№ 1734-VI у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Отже обов'язковою умовою набуття кредитодавцем права вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, є відповідна домовленість зі споживачем.
Між тим, із наданих позивачем документів не вбачається, що сторони дійшли згоди про можливість дострокового стягнення кредиту у разі затримання споживачем його оплати.
За такого, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про задоволення вимог банку в повному обсязі.
Визначаючи розмір боргу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку, апеляційний суд дійшов наступного.
Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за спірним кредитом станом на 05 жовтня 2023 року.
Як вбачається із зазначеного вище Графіку платежів, за період з 17 серпня 2021 року по 05 жовтня 2023 року (в межах позову) відповідач мав сплатити за договором 25 платежів по 17585,42 грн., а саме 439635,5 грн. Між тим, відповідачем сплачено за цей період лише 84625,49 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спірним кредитним договором станом на 5 жовтня 2023 року в розмірі 355010,01 грн. (439635,5 - 84625,49)
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на надані сторонами докази, не дав їм належної оцінки, рішення суду підлягає зміні на підставі пункту 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, зі зменшенням розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 501350280 від 17 серпня 2021 року з 728228,98 грн. до 355010,01 грн.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволені частково (48.75%), та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача (51,25%), а також сплачений розмір судового збору позивача в суді першої інстанції (10923,43 грн), та відповідача при подачі апеляційної скарги (13108 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5325,17 грн., а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6717,85 грн.
Отже, з урахуванням вимог частини 10 статті 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1392,68 (6717,85 - 5325,17)
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою його представником Розніним Володимиром Андрійовичем задовольнити частково.
Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 501350280 від 17 серпня 2021 року в загальному розмірі 355010,01 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 1392,68 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
Судді: Т.Б. Кушнірова О.В. Локтіонова
Повне судове рішення складено 22 вересня 2025 року.