Справа № 496/467/25
Провадження № 2/496/1591/25
20 травня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пендюри Л.О.
за участю секретаря - Дягилева В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 00-10762214 від 30.12.2023 року у розмірі 23200 грн та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 30.12.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачкою укладено договір № 00-10762214. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 240 днів. Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на картку позичальника, емітовану банком України, номер картки відповідачка особисто зазначила в кредитному договорі. ТОВ «Качай гроші» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало кредит відповідачці у розмірі 5000 грн, які були перераховані через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 . В зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань, 22.01.2024 року було укладено договір факторингу №22-01/2024, відповідно до якого ТОВ «Качай гроші» відступило на користь ТОВ «Макс Кредит» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 00-10762214. 16.08.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладений договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 00-10762214 від 30.12.2023 року. Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 23200 грн, що складається з: заборгованості по кредиту - 5500 грн; заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 17700 грн. У зв'язку з тим, що відповідачка не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Крім заборгованості позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 к. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Від представника відповідачки - адвоката Статівої О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки просить у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС»» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не вірно здійснений розрахунок заборгованості, так як відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. З наданого представником розрахунку загальна сума заборгованості буде складати 11200 грн. Також представник відповідачки заперечує щодо заявленої у позовній заяві суми витрат на правничу допомогу, оскільки вона не відповідає критерію співмірності, так як справу можливо віднести до категорії малозначних.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить задовольнити позов в повному обсязі та зазначає, що проценти за користування кредитом нараховані у відповідності до п. 1.4.1, відповідно до якого стандартна процентна ставка складає 3,00% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Заборгованість за процентами розраховувалась у відповідності до умов договору, з урахуванням зниженої процентної ставки у розмірі 0,6% та стандартної процентної ставки 3,00%. Представник позивача вважає, що чинність ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» набрало вже після укладання кредитного договору. Щодо витрат на правничу допомогу представник позивача зазначив, що суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 30.12.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачкою укладено договір кредитної лінії № 00-10762214. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами правил надання коштів у позику, які розміщені на сайті «https://kachay.com.ua/». Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Відповідно до умов договору: сума кредитного ліміту складає 5000 грн, тип кредиту - кредитна лінія; кредит надається строком на 240 днів; позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 26 серпня 2024 року або достроково; процентна ставка фіксована; стандартна процентна ставка складає 3,00% від суми кредиту за кожний день користування кредитом; знижена процентна ставка становить 0,6% за кожний день користування кредитом протягом 30 днів; за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію у розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 500 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 2398,99%; орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання договору становить 2076,86%. (а.с. 14-18)
Відповідно до п. 2.8 Договору дата надання /видачі кредиту 30 грудня 2023 року. Сума кредиту 5000 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
На виконання переддоговірних обов'язків 30.12.2023 року відповідачку було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту, в якому наявні умови кредитування, які зберігають чинність та є актуальними до дати припинення. (а.с. 21-22)
Вказаний Договір та паспорт споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «23573» та «34631».
На підтвердження виконання умов договору надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» № 204/09 від 24.09.2021 року, відповідно до якої зазначено, що 30.12.2023 року було успішно перераховано кошти в сумі 5000 грн на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 (а.с. 25)
Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 13.02.2025 року № БТ/1529, на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . На картковий рахунок, що належить ОСОБА_1 30.12.2023 року було зараховано коштів у сумі 5000 грн. Кошти зараховувались через платіжну систему. (а.с. 65-67)
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням кредитних договорів регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей договору кредитної лінії № 00-10762214 від 30.12.2023 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-10762214 від 30.12.2023 року, виконаного ТОВ «Качай гроші» вбачається, що заборгованість за період з 30.12.2023 року по 22.01.2024 року, станом на 22.01.2024 року (продаж кредиту) складає 6220 грн, в тому числі: 5000 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 720 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 500 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями. (а.с. 31)
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-10762214 від 30.12.2023 року, виконаного ТОВ «Макс Кредит» вбачається, що заборгованість станом на 16.08.2024 року складає 23200 грн, в тому числі: 5000 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 17700 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами; 500 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями. (а.с. 32-32 зв.)
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-10762214 від 30.12.2023 року, виконаного ТОВ «ФК «ЕЙС»» вбачається, що заборгованість станом на 13.12.2024 року складає 23200 грн, в тому числі: 5500 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17700 грн - прострочена заборгованість за процентами; прострочена заборгованість за комісією - 0 грн. (а.с. 30)
22.01.2024 року ТОВ «Качай гроші» (Клієнт) та ТОВ «Макс Кредит» (Фактор) уклали договір факторингу № 22-01/2024. Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 33-35)
16.08.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС. Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 40-42)
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 2.1 Договорів Факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Позивачем не надано доказів виконання зобов'язання передачі грошових коштів (сплати) в розпорядження клієнтів (ціни продажу), а тому суд вважає, що позивачем не доведено, що він є правонаступником за вказаним кредитним договором до відповідачки.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Так, Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення договору відступлення права вимоги.
На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження№ 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах - зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 20.05.2025 року.
Суддя Л.О. Пендюра