БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір'я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947
Справа № 669/614/25
Провадження № 2/669/318/25
25 серпня 2025 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Вишневського В.О.,
з участю: секретаря судового засідання Хитрун А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в с-щі Білогір'я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
17 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Айконс») через свого представника - адвоката Пархомчука С.В. в підсистемі «Електронний суд» звернулося в Білогірський районний суд Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому представник просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345 в загальній сумі 4400 грн, з яких: 2500 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 1900 грн заборгованість за процентами.
Крім цього, представник просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 22 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (далі по тексту - ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 3064911292/410345 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «R48515».
Згідно умов вищевказаного кредитного договору сума кредиту складала 2500 грн, строк кредиту 30 днів, 1,9% - фіксована процентна ставка за день користування кредитними коштами.
ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів, ID операції - 27173-90002-90058 на його платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Платежі Онлайн».
Також, представник вказав, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345.
Згодом, 25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Айконс» укладено договір факторингу № 1-25/08/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Айконс» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, просив суд стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 липня 2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
Представник позивача ТОВ «ФК «Айконс» в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.
25 серпня 2025 року до суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат, у відповідно до якої просив стягнути із відповідача 10500 грн, понесених у зв'язку із розглядом справи на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із зворотньою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відзиву відповідач до суду не подав та про причини своєї неявки суд не повідомив.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, відповідач, враховуючи положення ст. ст. 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 3064911292/410345 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «R48515», окрім того, даним ідентифікатором було підписано додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 3064911292/410345, де вказано графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту.
Згідно умов вищевказаного кредитного договору сума кредиту складала 2500 грн, строк кредиту 30 днів, 1,9% - фіксована процентна ставка за день користування кредитними коштами.
ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 2500 грн шляхом зарахування кредитних коштів, ID операції - 27173-90002-90058 на його платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Платежі Онлайн».
Окрім того, встановлено, що 20 серпня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345.
Відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 20 серпня 2021 року № 1-20/08/2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 4400 грн, з яких: 2500 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 1900 грн заборгованість за процентами.
Згодом, 25 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Айконс» укладено договір факторингу № 1-25/08/2021, за умовами якого ТОВ «ФК «Айконс» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345.
Відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 25 серпня 2021 року № 1-25/08/2021 ТОВ «ФК «Айконс» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 4400 грн, з яких: 2500 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 1900 грн заборгованість за процентами.
31 березня 2025 року ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Айконс» було направлено вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором, проте відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345 не виконав, внаслідок чого станом на 28 березня 2025 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 4400 грн, з яких: 2500 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 1900 грн заборгованість за процентами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин з відповідача на користь позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345 підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4400 грн, з яких: 2500 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 1900 грн заборгованість за процентами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позов заявлено з ціною 4400 грн, а задоволено на суму 4400 грн, тобто на 100%.
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн сплаченого судового збору сплата яких належним чином підтверджується платіжним дорученням від 25 червня 2025 року № 11478.
Крім цього 25 серпня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат, у відповідно до якої просив стягнути із відповідача 10500 грн витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «ФК «Айконс» надано суду Договір № 16/06/2025 про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В., Довіреністю між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В. від 16 червня 2025 року, рахунком від 20 серпня 2025 року № 20.08.2025-6 та платіжною інструкцією від 20 серпня 2025 року № 11951.
Відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
В зв'язку з тим, що заява про розподіл судових витрат понесених в зв'язку з розглядом справи подана до ухвалення рішення в справі, суд вирішує питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення даного рішення.
Суд при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Верховний Суд також часто підкреслював необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15).
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Як уже зазначено вище з посиланням на відповідні висновки суду касаційної інстанції, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Аналізуючи надані докази, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Айконс» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 525, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81,137, 141, 263-265, 274, 281, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» заборгованість за договором від 22 жовтня 2019 року № 3064911292/410345 в сумі 4400 гривень, з яких: 2500 грн заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) та 1900 грн заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Білогірським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс», місцезнаходження: 01042, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення, 1008, м. Київ, код ЄДРПОУ: 44334170;
відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ