Справа № 473/4810/25
іменем України
"22" вересня 2025 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №447990 від 09.09.2025 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «09.09.2025 року 01:20 год. в м.Вознесенськ, по вул.Одеська біля буд. 72 ОСОБА_1 керував ТЗ Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому мав явні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння водія в закладі охорони здоров'я КП КНП ВБЛ ВМР ОСОБА_1 відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року протоколом ЕПР1 291545 від 05.04.2025 року Вознесенським міськрайонним судом був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП».
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, були кваліфіковані як порушення п.2.5 ПДР та за ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи за допомогою смс-повідомлення, яке отримав 16.09.2025 року, про причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не надав, тому розгляд справи відбувся у його відсутності згідно із ст.268 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП суд враховує наступне.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №447990 від 09.09.2025 року матеріали справи містять направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.09.2025 року о 01-30 год., в якому зазначені ознаки наркотичного сп'яніння, які виявив працівник поліції, та зазначено, що огляд не проводився через відмову водія.
Також долучено копію постанови серії ЕНА №5679390 від 09.09.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП.
Також є відеозапис фіксації правопорушення відповідно до ст.266 КУпАП. На диску містяться файли "E:\0000000_00000020250909013235_0061.MP4"
"E:\0000000_00000020250909013735_0062.MP4"
"E:\0000000_00000020250909014235_0063.MP4"
"E:\0000000_00000020250909014735_0064.MP4"
"E:\0000000_00000020250909015236_0065.MP4"
"E:\0000000_00000020250909015735_0066.MP4"
"E:\0000000_00000020250909020236_0067.MP4"
"E:\10.11.04_7e3a0924.mp4"
"E:\0000000_00000020250909012735_0060.MP4", на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений поліцією, а саме поліцейським Афоніним, за порушення комендантської години. ОСОБА_1 повідомив, що він військовий. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікарні о 01.37 год, проте він відмовився. Разом із тим не зрозуміло яким чином були встановлені підстави для такого огляду.
Інших доказів по справі працівниками поліції не долучено.
Згідно із «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за №1413/27858, а саме пунктом 2 Розділу І зазначеного Наказу визначено, що: «Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану».
Ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння наведені в п.п.3 та 4 Розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за №1452/735, а саме:
«3. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
4. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість»
Оглянуте в судовому засіданні відео не містить даних про те, що поліцейський встановив у водія відразу при зупинці керованого водієм т/з ті ознаки наркотичного сп'яніння, які він вказав в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи цю справу, суд враховує, що винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
При вирішенні питання про повторність правопорушення суд враховує, що у справі немає доказів того, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, такі докази поліцією суду не надано, хоча згідно з протоколом ЕПР1 №447990 від 09.09.2025 року інспектор Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Ніколайчук Оксана Віталіївна зазначає, що дане правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року, посилається на протокол ЕПР1 291545 від 05.04.2025 року Вознесенським міськрайонним судом був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №447990 від 09.09.2025 року поліцейським, який його склав, зазначено, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП, а саме як повторне вчинення правопорушення, оскільки зазначено, що правопорушення вчинено повторно протягом року протоколом ЕПР1 291545 (а не постановою суду) від 05.04.2025 року Вознесенським міськрайонним судом був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП».
Дату та номер судового рішення, а саме постанови суду - не зазначає, копію його не долучає, клопотань про витребування такого рішення - суду не надає.
Таким чином дані про притягнення ОСОБА_1 за протоколом ЕПР1 291545 від 05.04.2025 року та те, що його Вознесенським міськрайонним судом було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - у справі відсутні.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суд враховує, що ч.2 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, як повторність правопорушення.
З огляду на досліджені докази суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.130 КУпАП, а саме - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, оскільки поліцейський в протоколі про адміністративне правопорушення в розділі «суть адміністративного правопорушення» посилається на «вчинення ОСОБА_1 правопорушення вдруге на протязі року, протокол серія ЕПР1 291545 від 05.04.2025 року та те, що він Вознесенським міськрайонним судом був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП , - проте до матеріалів справи доказів цього не надано.
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v.Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом статей 7, 251, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі доказів, зібраних особами, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення обмежений лише тими обставинами правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Те, що правопорушення вчинено повторно - має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку органами Національної поліції.
Згідно із п.3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили».
Тоді як постанови суду, що набрала законної сили стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - суду не надано.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Оскільки в протоколі серія ЕПР1 №447990 від 09.09.2025 року поліцейський, який його склав, посилається на повторність правопорушення, але не надав доказів притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що утворює повторність вчинення правопорушення протягом року, а суд не може вийти за межі протоколу, який фактично є обвинуваченням у справі, внести до нього виправлення чи доповнення, також суд не має право самостійно збирати докази на шкоду особі, що притягується до відповідальності, зібрання доказів та їх надання до суду є обов'язком осіб, що складають протоколи про адміністративні правопорушення,- тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Пунктом першим статті 6 ЄКПЛ кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відтак безсторонність суду, зміст якої полягає у відсутності упередженості або необ'єктивності, є однією з гарантій, покликаних забезпечити загальну справедливість судового провадження. Дотримання її відповідно до усталеної практики ЄСПЛ встановлюється за двома критеріями: суб'єктивним та об'єктивним.
Безсторонність за суб'єктивним критерієм означає, що суддя не виявляв особистої упередженості або зацікавленості у результатах розгляду справи. Особиста безсторонність презюмується доти, доки з урахуванням поведінки та/або особистих переконань конкретного судді не буде доведено протилежного.
Об'єктивна безсторонність вимагає забезпечення самим судом, зокрема його персональним складом, достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви в його об'єктивності та неупередженості (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56)).
У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, підлягає перевірці наявність або відсутність переконливих фактів, які можуть викликати сумнів у його безсторонності. Це означає, що під час з'ясування питання про існування причин припускати небезсторонність судді вирішальною є не позиція заінтересованої сторони, а обґрунтованість відповідного побоювання. Об'єктивний критерій зазвичай стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження (рішення у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 56).
Дотримання вищезазначеного критерію покликане продемонструвати безсторонність суду учасникам процесу і суспільству з урахуванням того, що одержати докази необ'єктивності чи упередженості конкретного судді зазвичай досить складно. У цьому відношенні ЄСПЛ неодноразово акцентував увагу на важливості зовнішньої форми судових процедур для сприйняття їх поінформованим та розсудливим стороннім спостерігачем. Іншими словами, правосуддя повинно не тільки чинитися - має бути також видно, що воно чиниться. Навіть видимість є важливою, оскільки йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні викликати у громадськості (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56).
За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).
Згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
Коли суд виконує роль сторони обвинувачення - ЄСПЛ постановляє порушення вимоги безсторонності суду - рішення ЄСПЛ "Гайдашевський проти України", від 6.02.2025.
ЄСПЛ визнав порушення ст.6, оскільки здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та засуджуючи заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді.
Розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ вказав, що апеляційний суд, який мав юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, провів слухання, але не викликав ні прокурора, ні працівника міліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, ніхто не підтримав обвинувачення проти заявника в судовому засіданні. Незважаючи на це, і незважаючи на те, що заявник стверджував про свою невинуватість у судовому засіданні, Апеляційний суд залишив у силі рішення суду про винуватість заявника.
На відміну від ситуації у справі Фігурка проти України, не можна сказати, що в цій справі апеляційний суд не зробив більше, ніж дослідив докази, підготовлені слідчим органом. Апеляційний суд з власної ініціативи шукав ключові докази, які шкодять позиції обвинуваченого, і використав їх у своєму рішенні на противагу аргументам, наведеним захистом. Жодна інша сторона провадження не звернулася до суду з клопотанням про проведення таких запитів чи збирання доказів.
З огляду на вказані рішення ЄСПЛ суд не має права самостійно збирати докази, оскільки це обов'язок поліції.
Щодо питання про повернення протоколу, то суд вважає, що це право, а не обов'язок суду приймати рішення про повернення протоколу. Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Керуючись ч.2 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення постанови особі, що притягується до відповідальності.
Суддя Н.Б.Зубар