справа № 380/12010/25
18 вересня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 913210171086 від 14.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » на пенсію відповідно до Закону України “ Про державну службу » зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 04.01.1996 року по 12.06.2000 року - 04 роки 05 місяців 08 днів ( робота в органах державної податкової служби, з 10.10.2000 року по 30.07.2013 року - 12 років 09 місяців 20 днів ( робота в органах державної податкової служби) та з 29.12.2013 року по 02.09.2014 року - 00 років 08 місяців 03 дні (робота в органах державної податкової служби);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 07.05.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2025 року № 70-13-01 10-21 та від 07.05.2025 року № 71-13-01-10-21.
Ухвалою від 16.06.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби. Відтак ГУ ПФУ у Львівській області протиправно відмовило в проведенні перерахунку пенсії.
Представник відповідача ГУ ПФУ в Одеській області подав до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи, що станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом №889, стаж державної служби у позивача відсутній, отже норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються, а отже, позивач немає права на перерахунок пенсії - перехід на пенсію за іншим Законом відповідно до Закону України “Про державну службу». Оскільки у позивача відсутній стаж державної служби необхідної тривалості, чим порушено вимоги пунктів 10 і 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, право на пенсію за нормами Закону №889 в нього відсутнє.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
09.05.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2025 року № 70-13-01 10-21 та від 07.05.2025 року № 71-13-01-10-21.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ в Одеській області, яким було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Відповідно до рішення №913210171086 від 14.05.2025 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Зазначено, що статтею 6 Закону №889-VIII від 10.12.2025 визначені категорії посад державної служби. Посади працівника податкової служби даною статтею не передбачені. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 втратили чинність.
Зазначено, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 - XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
За результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 29.01.1979 з 04.01.1996 по 12.06.2000 та з 10.10.2000 по 02.09.2014 працювала у Державній податковій інспекції Пустомитівського району м. Львова та присвоєно звання інспектора податкової служби III рангу, II рангу, І рангу, 30.12.2013 присвоєно звання «Радник податкової та митної служби III рангу».
До стажу на посадах державного службовця зараховано період з 30.07.2013 по 29.12.2013 що складає 0 років 6 місяців 0 днів. Цього стажу не достатньо для призначення пенсії згідно Закону України “Про державну службу» № 889- VIII від 10.12.2015.
Відтак, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 913210171086 від 14.05.2024 про відмову у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Аналіз частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Статтею 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.
Як видно із записів трудової книжки, серії НОМЕР_3 , позивач працювала, зокрема:
- 04.01.1996 прийнята на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора відділу аудиту юридичних осіб в Державній податковій інспекції по Пустомитівському району;
- 04.01.1996 прийняла присягу державного службовця;
-26.11.1996 переведена до новоутвореної Державної податкової адміністрації у Пустомитіському району старшим державним податковим ревізором-інспектором;
- 03.01.1997 переведена старшим державним податковим ревізором інспектором відділу документальних перевірок юридичних осіб;
- 28.01.1997 присвоєно званняч інспектора податкової служби ІІІ рангу;
-08.12.1998 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора;
-12.06.2000 звільнена з роботи у зв'язку з скороченням чисельності;
- 10.10.2000 зарахована на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;
- 28.03.2001 продовжено термін строкової трудової угоди на час відпустки по догляду за дитиною;
- 15.05.2001 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу;
- 07.05.2002 зарахована на постійно на посаду старшого державного податкового ревізора- інспектора відділу податкового аудиту та валютного контролю;
- 01.09.2005 переведена на посаду головного державного податкового ревізора;
- 01.09.2005 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу;
- 13.02.2007 переведена на посаду завідувача сектору планування проведення перевірок та взаємодії із структурними підрозділами відділу аудиту юридичних осіб;
- 05.05.2008 переведена на посаду завідувача сектору організації податкового аудиту;
- 08.09.2008 присвоєно чергове спеціальне звання Радника податкової служби ІІІ рангу;
- 19.10.2009 переведена на посаду завідувача сектору податкового контролю;
-19.03.2012 переведена на посаду завідувача сектору планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи;
-30.07.2013 переведена на посаду сектора завідувача сектору планування та інформаційного забезпечення податкового аудиту. Присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 30.12.2023 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІІ рангу;
- 20.01.2014 переведена на посаду головного державного ревізо-інспектора відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту;
- 02.09.2014 звільнена із займаної посади, у зв'язку із скороченням.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII.
Згідно з частинами 5-8 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".
Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною четвертою статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд висновує, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Отже, такий період роботи повинен зараховуватися до стажу державної служби, а тому доводи відповідача в рішенні про відмову в призначенні пенсії держслужбовця є необґрунтованими.
Таким чином, позивач у відповідності до умов пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Відтак, враховуючи досягнення 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 20 років, суд дійшов висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Відтак, суд встановив таке, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу (09.05.2025) у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пункту 10 “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889, а саме:
- позивач досягла 60 річного віку;
- стаж державної служби станом на день набрання чинності Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 - понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Окрім цього, станом на 01.05.2016 продовжувала працювати на посадах державної служби.
З огляду на викладене вище, суд висновує, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 913210171086 від 14.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » на пенсію відповідно до Закону України “ Про державну службу » є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання пенсійного органу призначити та виплатити ОСОБА_1 з 07.05.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2025 року № 70-13-01 10-21 та від 07.05.2025 року № 71-13-01-10-21, суд зазначає таке.
Обов'язок нарахувати та виплатити позивачу пенсію за наявності законних підстав покладається на відповідача.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позивач просить зобов'язати пенсійний орган здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, при цьому, саме переведення на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» №889-VIII відповідачем не здійснено, тому підстави для та виплати пенсії з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2025 року № 70-13-01 10-21 та від 07.05.2025 року № 71-13-01-10-21, відсутні.
Суд дійшов висновку, що питання про виплату пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» №889-VIII, з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2025 року № 70-13-01 10-21 та від 07.05.2025 року № 71-13-01-10-21 без переведення на інший вид пенсії є передчасним, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
З метою повного відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 04.01.1996 року по 12.06.2000 року - 04 роки 05 місяців 08 днів ( робота в органах державної податкової служби, з 10.10.2000 року по 30.07.2013 року - 12 років 09 місяців 20 днів ( робота в органах державної податкової служби) та з 29.12.2013 року по 02.09.2014 року - 00 років 08 місяців 03 дні (робота в органах державної податкової служби), призначити та виплатити з 07.05.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII на підставі заяви за № 3254 від 09.05.2025.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13,14,72-76,139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 913210171086 від 14.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » на пенсію відповідно до Закону України “ Про державну службу ».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 04.01.1996 року по 12.06.2000 року - 04 роки 05 місяців 08 днів ( робота в органах державної податкової служби, з 10.10.2000 року по 30.07.2013 року - 12 років 09 місяців 20 днів ( робота в органах державної податкової служби) та з 29.12.2013 року по 02.09.2014 року - 00 років 08 місяців 03 дні (робота в органах державної податкової служби), призначити та виплатити з 07.05.2025 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІ, Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII на підставі заяви за № 3254 від 09.05.2025.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.