19 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7401/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 57867,98 грн та пені в сумі 2285,47 грн, а всього 60153,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач, будучи у 2024 році суб'єктом господарювання, не забезпечила норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одна особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 57867,98 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена (до 15 квітня 2025 року). За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2285,67 грн, яку позивач просив стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 21 липня 2025 року судом надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі, що є офіційною адресою. Поштове відправлення повернулося суду із довідкою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля від 06 серпня 2025 року (а.с.31). З урахуванням положень пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України вважається, що вказана ухвала є врученою 06 серпня 2025 року.
Відповідач відзив у встановлений судом строк не подав, як і доказів у спростування позовних вимог.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у період з 22 травня 2002 року по 11 січня 2025 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31).
Відповідно до витягу з Централізованого банку з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) у 2024 році становить 26 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0 (а.с.8).
Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову (а.с.23, 24), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФОП ОСОБА_1 становить одне робоче місце. За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 57867,98 грн, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати (57867,98 грн). Розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу 04 березня 2025 року в електронний кабінет роботодавця (а.с.7).
У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлений термін (до 15 квітня 2025 року) суми адміністративно-господарських санкцій, за період з 16 квітня 2025 року по 03 липня 2025 року нарахована пеня у сумі 2285,47 грн (а.с.23).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Закон №875-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) як спеціальний нормативно-правовий акт встановлює механізми соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема через обов'язок роботодавців створювати робочі місця (статті 17, 18, 19) та санкції за його невиконання (стаття 20).
Стаття 17 Закону №875-XII визначає, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.
З наведених норм слідує, що обов'язки роботодавців із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; у створенні для них відповідних умов праці та у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформації державній службі зайнятості.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. Адміністративно-господарські санкції є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Санкції обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати).
Відповідно до частин шостої, восьмої статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; інформацію, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
У справі, що розглядається, суд оцінив дані з офіційних державних реєстрів (ЦБІ), які мають автоматизований характер формування.
Як уже зазначалося, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2024 році становила 26 осіб (згідно із витягом з ЦБІ, наданого Пенсійним фондом України) (а.с.26), тому для неї згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце (26 х 4%). Між тим середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю у 2024 році становить 0 осіб.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28 травня 2019 року у справі №807/554/17, від 11 липня 2019 року у справі №804/7412/15, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Механізм надання підприємством, установою, організацією, фізичною особою, яка використовує найману працю (далі - роботодавець), філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (міському, районному, міськрайонному центру зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначає Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2023 року №553 (далі - Порядок №553).
Згідно із пунктом 2 Порядку №553 роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.
Пунктом 3 Порядку №553 визначено, що інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи).
Відповідно до пункту 6 Порядку №553 роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, визначеною Мінекономіки.
07 липня 2022 року набрав чинності наказ Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року №827-22 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за №565/37901) «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», який визначає механізм подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - форма №3-ПН).
Пунктом 1.5 розділу І цього Порядку передбачено, що форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Отже, звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є формою інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.
У постанові від 11 серпня 2021 року у справі №260/557/19 Верховний Суд виснував, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не надала суду доказів, які б свідчили про вжиття усіх залежних від неї заходів для забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2024 році (1 робоче місце): виділення/ створення робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, своєчасне надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування (подання звітності форми №3-ПН), інших доказів, які б свідчили про повне виконання своїх обов'язків роботодавця щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування.
З урахуванням встановлених у справі обставин та норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач має нести відповідальність за невжиття заходів щодо забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, нарахованих територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, та пені за несвоєчасну сплату таких санкцій, які нею на час розгляду справи не сплачені. При цьому припинення відповідачем підприємницької діяльності у 2025 році не відміняє обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за результатами попереднього року та пені. Отже, позов необхідно задовольнити.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У цій справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 3028,00 грн з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 77, 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету адміністративно-господарські санкції в сумі 57867,98 грн та пеню в сумі 2285,47 грн, а всього 60153,61 грн (шістдесят тисяч сто п'ятдесят три грн 61 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк