Справа № 308/13391/25
1-кс/308/5482/25
15 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024272300000354, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, курсанта першого навчального взводу третьої зведеної навчальної роти курсу базової загальновійськової підготовки у званні «солдат», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановив:
з внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором слідує, що 24.05.2024 року ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 24.05.2024 року солдат ОСОБА_4 прибув на навчання з військової частини НОМЕР_1 на курс за програмою підготовки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків курсантів першого навчального взводу третьої зведеної навчальної роти курсу базової військової підготовки вказаної військової частини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту призову ОСОБА_4 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та початку проходження ним базової загальновійськової підготовки у військовій частині НОМЕР_2 , тобто з 24.05.2024 останній набув статусу військовослужбовця.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, та будучи курсантом першого навчального взводу третьої зведеної навчальної роти курсу базової військової підготовки військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 28 червня 2024 року о 16:40 годині не з'явився вчасно, без поважних причин, до місця несення військової служби - дільниці полігону військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та був незаконно відсутній на військовій службі по 02 вересня 2025 року (тобто по час доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 ), та був відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
За наведених обставин слідчий вказує про достатність доказів для обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Слідчий вказує на достатні підстави для обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування інших, більш м'яких заходів, виходячи з наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні оскільки їх покази мають вагоме значення у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи наведене, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з викладеними в такому мотивами. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на підставі ч. 7 ст. 176 КПК України, позаяк відносно ОСОБА_4 у провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинувачення у вчиненні кримінального правопорущення у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, і через ухилення від явки до суду, таких був оголошений у розшук, перебуваючий у цей час вдома та ухиляючись від несення військової служби.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що залишив військову службу через те, що потребує лікування, оскільки має ряд захворювань. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні у задоволенні клопотання заперечувала, зазначила, що таке необгрунтоване, а ризики не підтіверджені наявними матеріалами.
Водночас просила суд взяти до уваги ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_4 був затриманий за два тижні до зазначеної у протоколі затримання дати та був незаконно позбавлений свободи, а вже пізніше відносно нього було складено протокол затримання та йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Прокурор заперечив заявнене клопотання захисника про незаконне позбавлення волі ОСОБА_4 та повідомив, що дійсно після встановлення місцязнаходження ОСОБА_4 , його, як військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є військовою частиною. Перебуваючи у вказаній військовій частині ОСОБА_4 дотримувався режиму, встановленого у військовій частині, та не перебував в умовах несободи. Під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_6 з ним проводилася робота щодо повернення на військову службу після самовільного залишення військової частини. Однак, після того, як підозрюваний відмовився повертатися на військову службу, його було затримано та вручено підозру про вчинення кримінального првопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Встановлено, що слідчими слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024272300000354 від 19.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України , а саме - не з'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Дане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
13.09.1980 року було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення від 03.07.2024, актом службового розслідування від 03.07.2024; наказом №225 від 28.06.2024 р.; рапортом про факт самовільного залишення частини від 28.06.2024; витягом з наказу №157 від 29.06.2024; показаннями військовослужбовців та іншими зібраними доказами в сукупності.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який є тяжким, враховуючи наявні ризики, існування яких прокурором доведено, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на фактичні обставини вчиненого злочину, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 при застосуванні до нього більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останнього у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Встановлено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у не з'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
За злочин передбачений ч.5 ст.407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій спрямованих на перешкоджання об'єктивному досудовому розслідуванню.
Враховуючи зазначене, а також тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи підозрюваного .
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вказані вимоги закону та фактичні обставини вчиненого злочину, який вчинено військовослужбовцем у період дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що підозрюваному не слід визначати розмір застави, у даному кримінальному провадженні.
Стосовно заяви захисника - адвоката ОСОБА_5 про незаконне посбавлення волі ОСОБА_4 та його утримання протягом двох тижнів в ІНФОРМАЦІЯ_5 , слідчий суддя звертає увагу на таке.
Частинами 1, 2 статті 206 КПК України передбачено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 є військовослужбовце, який призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та проходив курс за програмою підготовки «Базової загальновійськової підготовки» у військовій частині НОМЕР_2 .
Під час несення військової служби на військовослужбовця ОСОБА_4 поширюються Статути Збройних Сил України, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, інші нормативно правові акти, які визначають статус військовослужбовців та регулюють порядок несення ними військової служби.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено , зокрема на територіях військових об'єктів. Свобода пересування обмежується щодо, зокрема, осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 інкримінується те, що 28 червня 2024 року о 16:40 годині не з'явився вчасно, без поважних причин, до місця несення військової служби. Також встановлено, що після встановлення його місцязнаходження ОСОБА_4 , як військовослужбовець, призваний за мобілізацією на особливий період, був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є спеціальним правоохоронним формуваннмя у складі Збройних Сил України, є військовою частиною НОМЕР_3 .
Враховуючи те, що ОСОБА_4 на момент встановлення його місця знаходження після самовільного залишення військової частини був військовослужбовцем, призваним за мобілізацією на особливий період, на якого поширюються законодавство України, що визначає статус військовослужбовців та регулює порядок несення ними військової служби, його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебування там не може вважатися незаконним позбавленням волі. З огляду на викладене, слідчий суддя вважає заяву захисника - адвоката ОСОБА_5 необгрунтованою.
Керуючись ст. 176, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів, а саме - до 09 листопада 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 16 години 45 хвилин 13 вересня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1