Справа № 947/27098/25
Провадження № 1-кс/947/13983/25
15.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480000921 від 20.07.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
Суть клопотання.
12.09.2025 року суду надійшло клопотання слідчого СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480000921 від 20.07.2025 відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
У клопотанні сторона обвинувачення вказує, що 20.07.2025 року до ЄРДР за №12025162480000921 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
19.07.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 20.07.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Слідчий та прокурор зазначають, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а зокрема, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
21.07.2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.09.2025 року.
З метою виконання вимог ст.2 КПК України в органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку обраного стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як під час подальшого розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, спрямованих на перевірку обставин вказаного кримінального правопорушення, оскільки для закінчення кримінального провадження необхідне виконання призначених експертиз, а також можливе проведення інших слідчих дій.
Зазначені дії не могли бути здійсненні чи завершені раніше з об'єктивних причин, обумовлених складністю зазначеного кримінального провадження.
Результати проведених слідчих дій, а також висновки судових експертизи в сукупності з іншими доказами, мають важливе значення для закінчення досудового розслідування, подальшого судового розгляду та в цілому встановлення усіх обставин кримінального провадження.
На даний час ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зникли та не зменшились.
Просять продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 до 19.10.2025 року без права внесення застави.
Позиція учасників судового засідання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на незадовільний стан підзахисного просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисника, у задоволенні клопотання просив відмовити.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Вирішуючи питання доцільності тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Частиною 4 ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ході розгляду клопотання встановлено, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162480000921 від 20.07.2025 за підозрою ОСОБА_4 в незакінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_7 , тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що 19.07.2025 приблизно о 19:20 у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння побачив, як ліву ногу його дружини - ОСОБА_8 масажує руками їх знайомий ОСОБА_7 , після чого у ОСОБА_4 через ревнощі виник злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_7 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті останньому.
Потім, приблизно о 19:21 даного дня ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, з метою реалізації злочинного умислу, взяв на кухні цієї квартири в праву руку кухонний ніж, після чого умисно, з метою вбивства наніс лезом даного ножа, який тримав у правій руці, декілька ударів в живіт ОСОБА_7 , який є життєво важливим органом, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження, у вигляді множинних проникаючих колото-різаних ран живота, однак ОСОБА_4 довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки ОСОБА_7 здійснив активний фізичний супротив ОСОБА_4 , нанісши останньому удар кулаком в голову.
Після цього, ОСОБА_4 не виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства до кінця через активний фізичний супротив ОСОБА_7 , пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, а ОСОБА_7 з указаними тілесними ушкодженнями був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ №10» ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КНП «МКЛ № 10» ОМР), де йому була надана невідкладна медична допомога.
За вищевикладених обставин, 20.07.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_4 21.07.2025 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строком до 16.09.2024.
Постановою керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси від 12.09.2025 строк досудового розслідування продовжено до 3 місяців, а саме до 20 .10.2025.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подано слідчим з дотриманням строків, встановлених ч.1 ст.199 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:
По-перше: Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується стороною обвинувачення наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом огляду місця події, а саме кв. АДРЕСА_2 . Так, під час огляду місця події виявлено та вилучено: один змив рідини бурого кольору (РБК) на марлевий тампон; ковдра рожевого кольору з нашаруванням речовини РБК та зріз з ковдри з РБК; руків'я від кухонного ножа та лезо ножа; футболка та штани з нашаруванням РБК; протокол огляду місця події, а саме у коридорі хірургічного відділення поруч із входом до операційного блоку, яке розташоване на 3-ому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня № 10» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд. 61А. Так, під час огляду місця події було виявлено та вилучено речі ОСОБА_7 : шльопанці (капці) темно-синього кольору зі слідами РБК, труси темно синього кольору зі слідами РБК, розрізана футболка поло з механічними пошкодженнями та слідами РБК; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, в якому на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України проведено обшук ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено: футболку підозрюваного ОСОБА_4 зі слідами РБК, мобільний телефон останнього марки «РОСО» чорного кольору IMEI 1: № НОМЕР_1 IMEI 2: № НОМЕР_2 разом із сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_3 , чохол чорного кольору від мобільного телефону із слідами РБК; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що саме ОСОБА_4 за вищевказаних обставин спричинив йому ножові поранення; протоколами допитів в якості свідків медичних працівників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які пояснили, що надавали медичну допомогу ОСОБА_7 у зв'язку з множинними колото-різаними ранами живота останнього; протокол допиту в якості свідка мешканця квартири АДРЕСА_3 вищевказаного будинку ОСОБА_11 , який пояснив, що 20.07.2025, близько 19:20 він побачив ОСОБА_4 зі слідами крові на руках; довідка з КНП «МКЛ № 10» ОМР, згідно якої 19.07.2025 о 20:52 до цієї лікувальної установи доставлений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із діагнозом: множинні проникаючі колото-різані поранення живота; протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №000127 від 20.07.2025, згідно якого ОСОБА_4 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 12025162480000921 можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
По-друге: ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України зокрема, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі буде мати можливість:
- переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
-незаконно впливати на свідків та потерпілого;
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Що стосується посилань сторони обвинувачення на продовження існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість відповідних доводів сторони обвинувачення, оскільки прокурором не було зазначено та документально підтверджено існування нових обставин, яким би не надавалася правова оцінка слідчим суддею при першочерговому вирішенні питання застосування міри запобіжного заходу відносно підозрюваної особи.
Також прокурором доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме органу досудового розслідування необхідно: отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновки експертів за результатами призначених 10 експертиз; провести слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було з огляду на їх м'якість, а також встановлення в судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов'язків, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні; вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним особливо тяжкого умисного злочину; особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я.
Тобто слідчим суддею встановлено, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час існує, а також наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.
Доказів того, що на даний час перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ним та його захисником не надано.
Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
А відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що ймовірне вчинення злочину підозрюваним було із застосуванням насильства, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 19.10.2025, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеській слідчий ізолятор".
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1