Справа № 947/34349/25
Провадження № 1-кс/947/14328/25
17.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42025164110000107 від 24.07.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, одруженого, на утримані неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби, призваного за мобілізацією, який перебуває на посаді стрільця-зенітника військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого, за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Як вбачається з клопотання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у тому що, приблизно на початку липня 2025 року (більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи в межах м. Одеса (більш точне місце в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у нього, виник прямий умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, за здійснення впливу на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України (які згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави) у сприянні щодо прийняття на службу до добровольчого формування територіальної громади (далі по тексту ДФТГ).
ОСОБА_4 , незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 21.08.2025 року приблизно о 14:30, в ході спілкування з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 при особистій зустрічі, яка проходила за адресою: АДРЕСА_3 , повідомив останнього щодо можливості здійснення впливу на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України на прийняття ним рішення щодо прийняття на службу ОСОБА_8 , до ДФТГ, за надання йому неправомірної вигоди у сумі 4 000 (чотири тисячі) доларів США.
В подальшому, ОСОБА_8 , будучи переконаним, що ОСОБА_4 може здійснити вплив на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України щодо прийняття його на службу до ДФТГ, погодився на таку пропозицію та на вимогу ОСОБА_4 , надав останньому свої анкетні дані для перевірки, та фотознімки розміром 3х4 у військовій формі у військовому званні «солдат».
Далі, 22.08.2025 року приблизно о 10:00, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 зустрівся з ОСОБА_8 , та в ході розмови висунув усну вимогу останньому щодо передачі йому частини грошових коштів від вище зазначеної суми, у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, за здійснення впливу на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України на прийняття ним рішення щодо прийняття на службу останнього до ДФТГ.
При цьому, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_8 , що у разі ненадання, зазначеної частини грошових коштів, останній зазнає труднощів з прийняттям на службу до органів ДФТГ.
ОСОБА_8 , розуміючи незаконність дій, які йому пропонує здійснити ОСОБА_4 , вирішив звернутись до правоохоронних органів для документування незаконної діяльності останнього та в подальшому діяти під їх контролем.
В подальшому, 26.08.2025 року приблизно о 10:10 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 зустрівся з ОСОБА_8 , повторно наголосивши на можливості здійснення впливу на прийняття рішення командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України на прийняття ним рішення щодо прийняття на службу останнього до ДФТГ, яке складатиметься з двох етапів: перший етап - перевірка ОСОБА_8 , щодо притягнення до адміністративної, кримінальної відповідальності та наявності боргових зобов'язань, другий етап - підготування посвідчення на ім'я ОСОБА_8 .
Надалі, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій прямий умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України на прийняття ним рішення щодо прийняття на службу останнього до ДФТГ шляхом вимагання, з корисливих мотивів, одержав від останнього грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США.
27.08.2025 року у невстановлений в ході досудового розслідування час ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, зателефонував ОСОБА_8 , і в ході телефонної розмови, висловив вимогу останньому про надання йому іншої частини грошових коштів у сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США, за здійснення впливу на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України на прийняття ним рішення щодо прийняття на службу останнього до ДФТГ.
16.09.2025 року приблизно о 12 год. 20 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , для себе, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США, як неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних сил України на прийняття ним рішення щодо прийняття на службу останнього до ДФТГ.
Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_4 , була припинена співробітниками СБУ, а грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США вилучено.
За викладених вище обставин, 16.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 гривень.
У судовому засіданні -
Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Повідомив, що неправомірну вигоду було отримано у розмірі 2000 доларів США та наразі відсутні відомості щодо вчинення підозрюваним корупційного злочину раніше, а також щодо інших епізодів. Зазначив, що він вважає наявним ризик імовірного вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним з метою приховання інкримінованого йому злочину.
Захисник підозрюваного заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що її підзахисний позитивно характеризується. Вказане провадження є провокацією злочину. Просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а у разі задоволення клопотання визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваий зазначив, що з пред'явленою йому підозрою погоджується частково та щодо обрання йому запобіжного заходу підримав думку свого захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 16.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується: протоколами допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , іншими зібраними доказами в ході досудового розслідування.
Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 з пред'явленою йому підозрою погоджується частково, що збільшує ризик його втечі, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв'язки з огляду на те, що він одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце мешкання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому ризик переховування підозрюваного наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.
Також, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідка ОСОБА_8 , на показання якого сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред'явленої йому підозри та який в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюванимна свідка, схиляючи його до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання, оскільки підозрюваний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов'язаного із корупцією.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, будучи військовослужбовцем військової служби, що створює в суспільстві в умовах воєнного стану негативне враження безладдя, безкарності та отримання військовослужбовцями з корисливих мотивів грошових коштів злочинним шляхом, шляхом їх вимагання, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та військовий стан в державі.
Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину.
Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, посилаючись на розмір отриманої неправомірної вигоди (2000 доларів США) та тяжкість злочину, вчиненого військовослужбовцем.
Слідчий суддя, враховуючи розмір імовірно отриманої неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, погоджується із стороною обвинувачення, що відносно підозрюваного слід визначити заставу у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.
Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання т.в.о. старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 14.11.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 14.11.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1