Справа №463/970/25
Провадження №2-с/463/111/25
19 вересня 2025 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Боброва Ю.Ю., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -
03 лютого 2025 року Личаківським районним судом м. Львова видано судовий наказ за заявою Львівського комунального підприємства «Господар» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Боржниця звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про скасування судового наказу, про скасування вищевказаного судового наказу та просить вирішити питання про поворот виконання судового наказу. У поданій заяві вказує, що не згідна з заявленими до неї вимогами стягувача, адже такі є необґрунтованими та не погоджується з обрахунками, які були проведені ЛКП «Господар». Подана заява свідчить про наявність спору між боржницею та стягувачем, що є підставою для скасування судового наказу. Вказує, що копію судового наказу отримала лише 13.08.2025 року, у зв'язку з чим звертається з відповідною заявою.
Згідно ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання відповідають вимогам, викладеним в ст. 170 ЦПК України.
Ознайомившись з матеріалами заяви, приходжу до висновку, що згідно вимог ст.ст. 170, 171 ЦПК України є підстави для скасування судового наказу.
З матеріалів справи вбачається, що копія оспорюваного судового наказу була направлена судом на адресу боржника, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням, які повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Заявник у поданій заяві вказує на те, що боржник не отримувала ані копію судового наказу, ані доданих до нього документів. Про існування судового наказу боржник дізналась лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку примусового стягнення.
Лише 13 серпня 2025 року після ознайомлення із матеріалами справи отримала копію заяви та наказу, після чого - 28 серпня 2025 року звернулась із заявою про скасування судового наказу. Проте у зв'язку із відсутністю заяви про поновлення строку на оскарження наказу заяву було повернуто на підставі ч. 6 ст. 170 ЦПК України.
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з врахуванням ухвали судді Личаківського районного суду м. Львова від 2 вересня 2025 року, суд вважає, що слід поновити строк на оскарження судового наказу, оскільки такий пропущений із поважних причин, зокрема, повернення заяви боржнику.
Окрім цього, дійсно, відповідно до положень частини 3 статті 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 444 ЦПК України передбачено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Відповідно до ч. 9, ч. 10 ст. 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 вказав, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду, в тому числі в частині, допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Водночас, заявником до заяви не було додано жодних доказів на підтвердження того, що судовий наказ від 03.02.2025 року у справі № 463/970/25 фактично було виконано і з боржника на користь стягувача відбулось примусове списання грошових коштів. У поданій заяві заявником також не зазначено коли саме та в якій сумі з неї були стягнуті у примусовому порядку грошові кошти на рахунок стягувача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в частині вирішення питання про поворот виконання судового наказу від 03.02.2025 року у справі №463/970/25.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 260, 261 ЦПК України, суддя -
поновити ОСОБА_1 строк на оскарження судового наказу Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/970/25 від 03 лютого 2025 року.
Судовий наказ Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/970/25 від 03 лютого 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» заборгованості в загальному розмірі 4 659,82 грн та судового збору - скасувати.
Відмовити в повороті виконання судового наказу Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/970/25 від 03 лютого 2025 року.
Роз'яснити стягувачу його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Копію даної ухвали направити стягувачу та боржнику для відома.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її тексту в частині вирішення питання про поворот виконання судового наказу шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Суддя: Юлія БОБРОВА