18 вересня 2025 року
м. Київ
справа №560/19016/23
адміністративне провадження № К/990/24837/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу №560/19016/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 (суддя Гнап Д.Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Смілянець Е.С.),
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2023 року № 0433918-2409-2209-UА68020130000052994.
В обґрунтування позову зазначив, що база оподаткування об'єкту житлової нерухомості повинна бути обчислена контролюючим органом виключно на підстав даних Державного реєстру речових прав. Натомість відомості про об'єкт нерухомості, на який відповідачем нараховано податок, у Державному реєстрі речових прав відсутні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та сковано податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2023 року № 0433918-2409-2209-UА68020130000052994.
В ході розгляду справи судами встановлено, що Головним управління ДПС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2023 № 0433918-2409-2209-UА68020130000052994, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (садовий будинок, АДРЕСА_1 ) на суму 44617,00 грн.
Вважаючи зазначене рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, проте, оскільки у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про об'єкт нерухомості - садовий будинок по АДРЕСА_1 , а у контролюючого органу не було оригіналів відповідних документів на право власності позивача на такий об'єкт нерухомості, то відповідачем безпідставно нараховано позивачеві податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що Китайгородською сільською радою надіслано контролюючому органу лист від 20.06.2023 №436/02-29, до якого додано копії технічних паспортів та рішення виконавчого комітету про присвоєння поштових адрес на садові будинки, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 площею 156,2 кв.м., АДРЕСА_3 площею 3018,0 кв. АДРЕСА_4 площею 156,2 кв.м., АДРЕСА_5 площею 3018,0 кв.м. та АДРЕСА_1 площею 3018,0 кв.м.
З метою уникнення втрат місцевого бюджету, на підставі зазначеної інформації, ГУ ДПС у Хмельницькій області було визначено позивачеві податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за періоди 2020-2022 років.
Відповідач наголошує, що позивач не підтверджує і не спростовує його право власності на об'єкт нерухомості, а вказує лише, що відомості про зазначений об'єкт нерухомості відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Контролюючий орган зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме п.п.266.1.1 п.266.1 статті 266 ПК України.
Верховний Суд ухвалою від 24 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі п.3 ч.4 статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву на касаційну скаргу) не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів.
Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України унесені зміни.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі необхідно закрити.
Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження спірним питанням фактично є відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості обчислення контролюючим органом бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі інших (у даному випадку листа сільської ради, копій технічних паспортів), ніж передбачено у підпункті 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України документів.
Скаржник вказує, що підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачає, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме власники об'єктів житлової і нежитлової нерухомості. Вважає, що у контролюючого органу було достатньо інформації, яка свідчила про належність об'єкта нерухомості - садового будинку по АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1 (перебування ОСОБА_1 на обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області як фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є організування інших видів відпочинку та розваг; ненадання ОСОБА_1 під час проведення фактичної перевірки правовстановлюючих документів щодо об'єктів нерухомості; лист сільської ради, до якого додано копії технічних паспортів, зокрема на спірний об'єкт нерухомості, в якому власником зазначено ОСОБА_1 , та рішення про присвоєння поштових адрес), а відтак відповідачем обґрунтовано нараховано позивачеві податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Дослідивши наведене скаржником обґрунтування, колегія суддів вважає, що доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах спростовуються наступним.
За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачає, що саме власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (фізичні та юридичні особи) є платниками цього податку.
Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності (за умови їх подання).
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, а контролюючим органом не заперечується, що у Державному реєстрі речових прав відсутні відомості про об'єкт нерухомості-садовий будинок по АДРЕСА_1 . Оригінали відповідних документів платника податків, зокрема, документи на право власності, у податкового органу також були відсутні.
Як зазначено самим контролюючим органом, підставою для обчислення бази оподаткування податку на нерухомість став лист Китайгородської сільської ради від 20.06.2023 №436/02-29.
Так, сталою та послідовною є практика Верховного Суду щодо даних (документів), на підставі яких контролюючий орган обчислює базу оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, відповідно до якої розрахунок об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року (справа № 802/1769/17-а) вказано на безпідставність здійснення контролюючим органом розрахунку бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб на підставі даними АІС «Податковий блок», системи «Реєстрація ПП» режиму «Реєстр» платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», тоді, як у відповідності до вимог п.п. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України розрахунок об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Такі ж висновки містить постанова Верховного Суду від 27 лютого 2024 року (справа №440/9997/22).
Відтак, довід контролюючого органу у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
У зв'язку з викладеним, у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 339, статтями 355, 359 КАС України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №560/19016/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
Л.І. Бившева ,
Судді Верховного Суду