18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/6249/25 пров. № А/857/34995/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за його адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо», керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса Біо» Тізеша Павла Павловича про встановлення тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України,
суддя у І інстанції Плеханова З.Б.,
час ухвалення рішення 15 год 02 хв,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 07 серпня 2025 року,
У серпні 2025 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Тіса Біо» (код ЄДРПОУ 39492777) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за межі України до погашення податкового боргу в розмірі 1 106 584,37 грн або настання інших обставин, зазначених у пункті 87.14 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі №260/6249/25 у задоволенні позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до приписів пункту 87.13 статті 87 ПК та частини 1 статті 2892 Кодексу адміністративного судочинства України у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 000 000 грн.
Хоча на дату подання позову борг ТОВ «Тіса Біо» складав 1 106 584,37 грн, однак на дату винесення судового рішення з урахуванням сплати 399 000 грн борг відповідача по орендній платі за землю становить 707 584.37 грн, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
ГУ ДПС у своїй апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції при вирішення спору мав враховувати суму податкового боргу саме на момент подання позову, а не на дату ухвалення судом відповідного рішення. Наявність у ТОВ «Тіса Біо» податкового боргу станом на дату звернення з адміністративним позовом у розмірі 1 106 584,37 грн сторонами не заперечувалася.
Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Тіса Біо» перебуває на податковому обліку ГУ ДПС. Керівником товариства є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
За ТОВ «Тіса Біо» у ГУ ДПС в межах попередньо вжитих заходів у порядку статті 95 ПК на погашення податкового боргу обліковувався непогашений податковий борг за платежем 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 1 106 584,37 грн.
У зв'язку з несплатою узгоджених сум ТОВ «Тіса Біо» на підставі пункту 59.1 статті 59 ПК було виставлено податкову вимогу №0000106-1304-0716 від 04.04.2023 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення (9030002025360) та вручено 13.04.2023.
Рішенням заступника начальника ГУ ДПС від 26.12.2023 №170/4-0716 вирішено стягнути з рахунків платника заборгованість в сумі 766 713,61 грн у частині стягнення коштів з орендної плати з юридичних осіб.
Окрім того, рішенням заступника начальника ГУ ДПС від 14.06.2024 №131/4-0716 вирішено стягнути з рахунків відповідача 637 537,00 грн.
Загальна сума вжитих заходів на погашення податкового боргу відповідача на підставі указаних рішень становила 1 404 250,61 грн.
На виконання вказаних рішень були вжиті заходи по стягненню коштів з рахунків ТОВ «Тіса Біо» шляхом винесення платіжних інструкції у загальній кількості 31 примірників за період з травня 2024 року по червень 2025 року, однак такі не призвели до повного погашення податкового боргу ТОВ «Тіса Біо» через відсутність коштів на його рахунках.
За рахунок указаних заходів та внаслідок самостійної сплати боржником податковий борг погашено частково у розмір 297 666,24 грн. Залишок непогашеного податкового боргу за вказаними рішеннями становив 1 106 584,37 грн.
Станом на дату звернення до суду із позовом, що розглядається, податковий борг ТОВ «Тіса Біо» не погашався протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги.
Відтак, ГУ ДПС звернулося до адміністративного суду з позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Тіса Біо» ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу в розмірі 1 106 584,37 грн або настання інших обставин, зазначених у пункті 87.14 статті 87 ПК.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що внаслідок зменшення суди податкового боргу на час ухвалення рішення до суми, меншої 1 000 000 грн, внаслідок часткового погашення товариством заборгованості відпали підстави для задоволення позову.
При цьому фактичні обставини справи визнаються обома сторонами, а отже не підлягають доказуванню з огляду на приписи частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
У разі запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання рішення суду:
інформує про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, в порядку обміну інформацією, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони державного кордону;
розміщує відповідну інформацію в Реєстрі керівників платників податків - боржників.
Не пізніше наступного робочого дня з дня зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу в сумі, зазначеній у рішенні суду станом на дату прийняття такого рішення суду, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника контролюючий орган:
інформує про зазначене центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, в порядку обміну інформацією, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони державного кордону, що є підставою для скасування встановленого тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України;
розміщує відповідну інформацію в Реєстрі керівників платників податків - боржників.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 2892 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частиною 1 статті 2892 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приписи пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини 1 статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України надають право контролюючому органу на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 000 000 грн.
При цьому позивачем визнається те, що на час вирішення спору судом першої інстанції борг ТОВ «Тіса Біо» по орендній платі за землю зменшився до 707 584,37 грн.
Відтак, оскільки приписами пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини 1 статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість застосування у судовому порядку тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України, як забезпечувального заходу задля виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу у розмірі більше 1 000 000 грн, а на час ухвалення судом першої інстанції борг ТОВ «Тіса Біо» не перевищував вказаної суми, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність встановлених підстав для задоволення позову контролюючого органу.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №260/6249/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 19 вересня 2025 року.