18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3430/25 пров. № А/857/34258/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року про відмову у забезпеченні його позову до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Калинич Я.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 28 липня 2025 року,
06.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі - ГУ ДМС), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС від 31.12.2024 про визнання паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 31.05.2023 (орган видачі 2114) недійсним;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС від 31.12.2024 про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023 (орган видачі 2114), оформленого на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДМС відновити попереднє становище шляхом визнання дійсним паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 31.05.2023 (орган видачі 2114);
- зобов'язати ГУ ДМС відновити попереднє становище шляхом визнання дійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023 (орган видачі 2114), оформленого на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цій адміністративній справі.
Ухвалою суду від 18.06.2025 до участі у справі було залучено співвідповідача - Державну міграційну службу України.
До суду першої інстанції позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить зупинити дію висновку ГУ ДМС, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС ОСОБА_2 31.12.2024 за №331/2024 про визнання паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 31.05.2023 (орган видачі 2114) недійсним та висновку ГУ ДМС від 18.08.2024 №182/2024, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС ОСОБА_2 21.08.2024, про визнання паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 31.05.2023 (орган видачі 2114), оформленого на ім'я ОСОБА_1 недійсним.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у заяві про забезпечення позову позивач посилається на припущення можливих негативних наслідків, але в обґрунтування зазначеного, належних та допустимих доказів, з яких суд має встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги, до заяви про забезпечення позову не надано.
Суд вважав, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
На думку суду, позивач фактично просить вирішити справу по суті без з'ясування обставин щодо правомірності прийнятих ГУ ДМС оскаржуваних висновків, однак забезпечення позову в такий спосіб суперечить засадам вжиття заходів забезпечення позову, визначених у статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які спрямовані виключно на те, щоб забезпечити виконання судового рішення, у випадку задоволення адміністративного позову.
Враховуючи приписи положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд зробив висновок, що у даному випадку підстави, передбачені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення даного позову відсутні, а тому відмовив у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду від 28.07.2025 скасувати та задовольнити його заяву про забезпечення позову.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що заява про забезпечення позову містить достатні мотиви та підстави, передбачені пунктами 1, 2 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які свідчать про наявність обґрунтованих підстав для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ухвала про забезпечення позову у спірному випадку не вирішує питання про правомірність дій відповідача, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків до перевірки правомірності таких дій та винесення судом рішення у справі.
У той же час, якщо прийняті суб'єктом владних повноважень рішення тягнуть за собою негативні правові наслідки у вигляді настання, зміни або припинення прав та обов'язків позивача, то без прийняття ухвали про забезпечення позову та до набрання рішенням суду законної сили фактично створюється ситуація, за якої позивач позбавлений можливості захистити права держави.
До того ж, забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
На думку скаржника, цілком законним і обґрунтованим є зупинення дії висновків ГУ ДМС про визнання недійсними паспортів громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон, оформлених на ім'я ОСОБА_1 , оскільки це зможе запобігти їх вилученню і знищенню, а у разі задоволення позову та скасування даних висновків ці паспорти залишаться дійсними і позивач зможе вільно користуватися ними з поновленням усіх його конституційних прав.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, на зв'язок у режимі відеоконференції не вийшли, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із приписами частини 2 статті 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, суд має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як слідує із заяви, позивач обґрунтував необхідність забезпечення його позову тим, що в результаті прийняття рішень, які є предметом оскарження, у відповідача виникає право на вилучення та знищення паспортів позивача. У разі вилучення та знищення паспортів позивача він тривалий час буде обмежений у здійсненні своїх прав, визначених Конституцією України.
Разом із тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування ризиків настання негативних наслідків невжиття заходів забезпечення позову, про які він зазначає.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання заявника на те, що можливе вилучення паспорта обмежить його у реалізації наявних у нього прав, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не доведено звернення рішень, що є предметом оскарження, до виконання, при цьому паспорт громадянина України не є виключним документом, що посвідчує особу, відповідну функцію виконують і інші документи, передбачені частиною 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Окрім того, судом першої інстанції підставно відхилено посилання позивача на те, що він втратив можливість згенерувати свій електронний підпис через застосунок «Дія», відповідно не може зареєструватися у ЄСІКС, підсистема «Електронний суд», оскільки у позивача є представник, який зареєстрований у ЄСІКС, підсистемі «Електронний суд», який в інтересах позивача має право подавати заяви, звернення, клопотання до суду та участь у судових засіданнях у порядку відеоконференції.
Водночас, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у поданому клопотанні про забезпечення позову позивачем належним чином не надано доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №260/3430/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 19 вересня 2025 року.