Провадження № 11-кп/803/2785/25 Справа № 183/7067/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 від 01 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 22022040000000250, про продовження строків тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, працюючого гільотінщиком на ЦКС «Трубний завод», розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 110 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строків тримання під вартою, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи, що санкція інкримінованих статей передбачає довготривале позбавлення волі, ризик переховування обвинуваченого з метою уникнення від кримінальної відповідальності є триваючим та не зменшився. Крім того, з огляду на тяжкість, суспільний інтерес інкримінованих злочинів та дані про особу ОСОБА_6 який не працевлаштований, легального джерела доходу, міцних соціальних зв'язків не має, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вагомими та триваючим. Враховуючи, що судовий розгляд триває, беручи до уваги, що ОСОБА_6 будучи професійним військовим та маючи спеціальну підготовку, перебуваючи на свободі може здійснювати незаконний вплив на свідків та експертів у кримінальному провадженні з метою залякування чи зміни показань на його користь.
Заслухавши прокурора, який підтримав та просив задовольнити своє клопотання, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання обґрунтованості клопотання прокурора щодо необхідності продовжити обвинуваченому строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
З огляду на те, що постановою Верховного суду від 24 липня 2025 року у складі колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції та продовжено обвинуваченому строк запобіжного заходу 21 вересня 2025 року, без визначення застави, а тому враховуючи, що новий розгляд апеляційних скарг потребує відповідного часу, є необхідність розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів у відповідності до ст. 178 КПК України, враховує ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких, суворість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні цих злочинів, що в сукупності дає підстави вважати, що останні усвідомлюючи покарання, яке їм загрожує, в разі визнання винуватими, можуть переховуватися від суду.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Крім того, ОСОБА_6 хоча раніше не судимий, однак інкриміновані злочини вчинені проти основ національної безпеки та мають значний суспільний інтересі, окрім того останній міцних соціальних зв'язків та утриманців не має, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 будучи професійним військовим та маючи спеціальну підготовку, перебуваючи на свободі може здійснювати незаконний вплив на свідків та експертів у кримінальному провадженні з метою залякування чи зміни показань на його користь, а тому з урахуванням того, що судовий розгляд триває вказаний ризик не є нівельованим.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
З огляду на викладене, вказані ризики не зменшилися та не є нівельованимим.
Разом з цим, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, колегія суддів, враховуючи вищенаведене, а також, що апеляційне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не закінчено, вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою є обґрунтованими, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Заперечення захисту щодо застосування альтернативного запобіжного заходу не є переконливими, оскільки, відповідно до вимог ч. 6 ст. 183 КПК України альтернативний запобіжний захід у вигляді застави може не встановлюється щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110, 114-2 КК України.
Крім того, матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційному суду такі відомості не доведені.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає наявними підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і неможливим на цей час застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 401, 403, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 від 01 вересня 2025 року про продовження строків тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою до 60 днів, а саме до 16 листопада 2025 року, включно, без визначення застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4