Провадження № 22-ц/803/4448/25 Справа № 175/1150/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
17 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свистунової О.В.,Єлізаренко І.А.
за участю секретаря: Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року,-
13 березня 2023 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 ,треті особи: ОСОБА_2 , АТ«УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя.В своєму позові просили визнати за ТОВ «Кей-Колект» права іпотекодержателя за договором іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі за №11004, що укладений між АК ІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В., стосовно іпотечного майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1414160212214), власником якого є ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати (том 1 а.с.1-5).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя - задоволенні.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права іпотекодержателя за договором іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі за №11004, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В., стосовно іпотечного майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1414160212214).
Також вирішено питання щодо судових витрат (том 2 а.с.132-134).
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 вернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (том 2 а.с.140-150).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», назву якого в подальшому змінено на ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11371240000, згідно умов якого, АКІБ «Укрсиббанк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 120 000,00 (сто двадцять тисяч доларів США 00 центів), а останній зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше до 16 липня 2029 року.
З метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 113712340000/1 від 15 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі за №11004, згідно умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно - квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором № 11371240000 від 15 липня 2008 року з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2011 року у справі № 2-3821/10 стягнуто солідарно з поручителем ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 1 242 870 грн. 46 коп.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено Договір факторингу №1, відповідно до умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно ОСОБА_2 за кредитним договором № 11371240000 від 15 липня 2008 року.
Окрім цього, між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «Укрсиббанк» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки 113712340000/1 від 15 липня 2008 року, про що до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено відповідний запис.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року у справі 6-175/2633/13 замінено сторону виконавчого провадження (ВП №31436275) по справі №2-3821/10 із заміною сторони Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 .
27 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання Договору іпотеки №113712340000/1 від 15 липня 2008 року недійсним.
13 жовтня 2017 року заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/2223/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» Договір іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року визнано недійсним. Також цим рішенням визнано недійсною іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за Договором іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, який було укладено між АК ІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі під номером №1100,4, з усіма додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін і доповнень. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію іпотеки внесену на підставі Договору іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, який було укладено між АК ІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та. зареєстрований в реєстрі під номером №11004. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію обтяження (заборони) за №467 згідно Договору іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року, який було укладено між АК ІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 ; посвідчений приватним. нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі під номером №11004.
20 листопада 2017 року на підставі заочного рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення іпотеки та обтяження (заборона на нерухоме майно) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за Договором іпотеки №11371234000/1 від 15 липня 2008 року.
В подальшому, 20 квітня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_1 .
Натомість 13 червня 2018 року постановою апеляційного суду Дніпропетровської області заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року у справі № 175/2223/17 скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання договору іпотеки недійсним -відмовлено.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №322925551 від 15 лютого 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40728475 від 20.04.2018 приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер : 309, виданий 20 квітня 2018 року, право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України договірне зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов'язання іпотекою гарантує права кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання за кредитним договором № 11371240000 від 15 липня 2008 року ОСОБА_2 не виконане, натомість рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мазуренко С.В., індексний номер 38257290 від 21 листопада 2017 року припинено іпотеку нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки 113712340000/1 від 15 липня 2008 року на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року по справі 175/2223/17, яке було скасоване постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липень 2018 року.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17:
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;
- у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
- у справі з належною вимогою (зокрема, що визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.
Виходячи з обставин справи, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки.
Встановивши правильно обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не надав суду докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, у зв'язку із чим наявні правові підстави для визнання за ТОВ «Кей-Колект» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 липня 2008 року № 11371234000/1, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 5207-5208 від 12.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В., стосовно іпотечного майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1414160212214).
Також судом й інстанції вірно не взято до уваги посилання, відповідача ОСОБА_1 на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 як нерелевантні, згідно яких, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
Судом 1 інстанції враховано, що обставини у справі № 922/2416/17 є відмінними від даної справи, оскільки за обставинами справи № 922/2416/17 на предмет іпотеки було звернено стягнення, тобто право іпотекодержателя було реалізоване, на відміну від обставин у даній справі, де предмет іпотеки було відчужено на користь відповідача до звернення стягнення іпотекодержателем на це майно.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошена 17 вересня 2025 року.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Судді: