Провадження № 33/803/2124/25 Справа № 199/8786/25 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
18 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Торубарова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Торубарова Андрія Володимировича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що 06.05.2025 о 00:27 годині біля будинку №1к по вулиці Донецьке шосе у м. Дніпрі, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Audi A4» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога та підтверджується висновком КП «ДБКЛПД» ДОР №1519 від 16.05.2025. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16.07.2025, як незаконної та необґрунтованої.
Вказує, що судом першої інстанції було грубо порушено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та реалізацію його права на захист, оскільки попри наявність завчасно поданої захисником заяви про перенесення розгляду справи, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який проходить військову службу та виявив бажання реалізувати своє право на участь у судовому засіданні.
Також судом не прийнято до уваги та не надано належної оцінки доводам, викладеним в клопотанні про закриття справи.
Так, відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 471264, поліцейський підійшов до автомобіля, який стоїть та запропонував водієві переставити транспортний засіб в інше місце. В порушення ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» (далі - Закону) поліцейський не назвав своє прізвище, посаду та спеціальне звання, потім не проінформував водія про причину зупинки транспортного засобу, не надав повний детальний опис підстав зупинки, який зазначений у ст. 35 Закону. Таким чином поліцейський почав збирати докази, які отримані з порушенням Закону, а тому вони повинні вважатись неналежними.
Далі, як убачається з відеозапису, коли водій ОСОБА_2 переставив свій автомобіль, поліцейський знову підійшов до нього, попросив надати для огляду посвідчення водія, запитав куди останній направляється та безпричинно провів огляд транспортного засобу.
У рапорті поліцейської Лесі Савченко від 11.06.2025, яка не зупиняла транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , зазначена формальна причина зупинки, передбачена п. 7 ч.2 ст. 35 Закону, яка була видумана нею майже через місяць після події, що розглядається, оскільки на відеозапису вона не лунала.
Відповідно до правового висновку ВСУ, викладеного у постанові у справі №524/5741/16-а, рапорт працівника поліції без підтвердження іншими доказами, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Виправдовуючи дії поліцейських щодо правомірності зупинки транспортного засобу, суд першої інстанції посилався на п.7 ч.1 ст.8 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану» та самостійно відшукав докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Захисник зазначає, що водію ОСОБА_1 не було роз'яснено його права, як того вимагає ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію».
Вказує, що огляд ОСОБА_1 був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а тому цей огляд є недійсним. Зокрема у порушення ч.6 ст. 266 КУпАП працівниками поліції не було складено акт огляду водія ОСОБА_1 , не було його вручено останньому. Також не було складено направлення на огляд до медичного закладу охорони здоров'я.
Жодних об'єктивних ознак стану сп'яніння у водія ОСОБА_1 , які б були підставою направлення його на огляд до медичного закладу охорони здоров'я - зафіксовано не було ані у протоколі, ані у рапорті. Поведінка ОСОБА_1 була адекватною та відповідала обстановці.
ОСОБА_2 не був відсторонений від керування транспортним засобом, що свідчить про те, що у поліцейського насправді не було обґрунтованих підозр про стан сп'яніння ОСОБА_1 . У рапорті не зазначено, що водій ОСОБА_2 відсторонений від керування автомобілем та про передачу автомобіля іншій уповноваженій особі, яка знаходиться у тверезому стані із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові останнього, та наявність у нього посвідчення водія відповідної категорії.
Також захисник вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 категорично заперечує факт здачі аналізів в закладі охорони здоров'я, оскільки через фізіологічні причини зробити це не вдалося. В матеріалах справи відсутні докази здачі ОСОБА_1 яких-небудь біологічних середовищ, у тому числі сечі. У зв'язку з цим ОСОБА_2 неодноразово просив провести альтернативний метод - забір крові, проте йому було відмовлено без пояснень.
Враховуючи наведене захисник просить постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16.07.2025 скасувати, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
До апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, але його захисник - адвокат Торубаров А.В. не заперечував проти можливості розгляду справи без ОСОБА_1 , тому неявка останнього, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
За нормативним визначенням ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Мінюсті України 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами).
Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1519 від 16.05.2025; переглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 358376 від 11.06.2025 складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) убачається, що 06.05.2025 о 00:27 годині біля будинку №1к по вулиці Донецьке шосе у м. Дніпрі, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння відповідно до медичного висновку КП «ДБКЛПД» ДОР №1519 від 16.05.2025. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Подію зафіксовано на нагрудні камери працівників поліції № 471452, 471264, 470862, 472212.
ОСОБА_2 за викликом до УПП не з'явився, тому протокол складено за його відсутності.
За висновками КП “ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1519 від 16.05.2025 встановлено, що ОСОБА_2 06 травня 2025 року перебував у стані наркотичного сп'яніння (виявлено каннабіноїди) (а.с.2).
З рапорту поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області від 11.06.2025 убачається, що 06.05.2025 о 00 годин 27 хвилин за адресою: м.Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, Донецьке шосе, 1к, згідно п. 7 ч.1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» було зупинено транспортний засіб «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло та поведінка, що не відповідає обстановці. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі, на що він погодився. Згідно висновку лікаря-нарколога № 1519 від 16.05.2025 ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, відповідно до цього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУПА (ЕПР1 № 358976). ОСОБА_1 було запрошено до УПП для складання протоколу, однак він не з'явився. Посвідчення водія не вилучалось, оскільки ОСОБА_2 не з'явився за викликом до УПП. Подію зафіксовано на нагрудні відеореєстратори: 471452, 471264, 470862, 472212 (а.с.5).
Згідно повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 27.05.2025 за № 5425/41/19/02-2025 ОСОБА_1 було запрошено до відділу розшуку та дізнання до поліцейського 2 взводу 4 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області на 09.00 годину 11 червня 2025 року (а.с.3).
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлі під назвою “ДНД ОСОБА_2 1989 р.н. 06.05.2025» на одному DVD+R диску долученого до матеріалів справи (а.с.4).
Так, на відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 471264 від 05.05.2025 тривалістю 00:29:31-00:46:56 зафіксовано, як працівник поліції підходить до зупиненого автомобіля, за кермом якого перебуває водій (як потім буде встановлено ОСОБА_2 ), просить перепаркувати автомобіль в інше місце - перед автомобілем Ланос, що також стоїть на узбіччі дороги. Далі поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи є в автомобілі заборонені речі: зброя, колюче-ріжучі предмети чи наркотичні речовини.
ОСОБА_2 : «Немає».
Працівник поліції: «Відкрите будь ласка салон та багажник автомобіля. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про національну поліцію» буде проведено поверхневу перевірку. Автомобіль Ваш?»
ОСОБА_2 : «Командира».
Далі на відеозапису зафіксовано, як працівник поліції з дозволу водія ОСОБА_1 оглядає салон та багажник автомобіля «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 мовою оригіналу: «Вам нечего делать?»
Працівник поліції: «А до чого така реакція?»
Водій ОСОБА_2 мовою оригіналу: «Я спросил, тебе нечего делать?»
Працівник поліції: «Ми на «ти» не переходили. Це мої обов'язки».
ОСОБА_2 мовою оригіналу: «Шманать військових?»
Працівник поліції: «Шманать - це дещо інше. Багато людей провозять різні заборонені речі. Ви це знаєте і розумієте».
ОСОБА_2 : «Я не знаю».
За кадром чути жіночій голос іншого працівника поліції.
На запитання поліцейського чи раніше у ОСОБА_1 знаходили заборонені речовини, останній: «Ні».
Працівник поліції: «Ви кажете, що у Вас наркотичні речовини не знаходили. В минулий час така ж ситуація була?»
ОСОБА_2 мовою оригіналу: «В прошлый раз не такая ситуация была».
Працівник поліції: «А яка?»
ОСОБА_2 : «Почитайте у себя там».
Працівник поліції: «Я почитав. Навіщо Вам було потрібно так багато наркотиків?»
ОСОБА_2 мовою оригіналу: «С какой целью Вы спрашиваете?»
Працівник поліції: «Я поліцейський, тому і запитую».
О 00:44:59 годині працівник поліції: «Пане водій, вийдіть будь ласка з транспортного засобу, я перевірю Ваші зіниці. Закрийте будь ласка очі. Заборонені речовини вживаєте?»
Водій ОСОБА_2 після проведеної працівником поліції перевірки: «Ні».
О 00:45:23 годині працівник поліції: «Огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння будете проходити?»
ОСОБА_2 : «Навіщо?»
Працівник поліції: «Згідно наказу МВС та МОЗ №1452/735, оскільки я убачаю у Вас ознаки наркотичного сп'яніння - зіниці очей, що не реагують на світло».
ОСОБА_2 мовою оригіналу: «Я позвоню в часть».
Працівник поліції: «Будь ласка».
Водій ОСОБА_2 телефонує, далі працівник поліції роз'яснює йому процедуру проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння: «Зараз ми поїдемо до медичного закладі, Ви здасте кров та сечі для проведення аналізу. Якщо протягом місяця Ви вживали наркотичні речовини - огляд це покаже. Якщо не вживали - питань немає».
На другому відеозаписі з нагрудної камери № 471452 від 06.05.2025 тривалістю 00:27:30-00:31:57 годин зафіксовано, як працівник поліції (жінка) зупиняє автомобіль «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія, як у подальшому було встановлено ОСОБА_1 та запитує: «Ви військовий? Ідете по розпорядженню?»
Водій ОСОБА_2 : «Да, військовий. Їду по особистих справах».
Працівник поліції о 00:27:59 годині: «Зараз діє комендантська година, внаслідок чого міст перекритий. Тому ми перевіряємо всіх осіб. Будь ласка надайте Ваші документи і посвідчення, що Ви військовий».
ОСОБА_2 надав працівникам поліції військовий квиток та посвідчення водія.
Далі на відеофайлі зафіксовані події, аналогічні викладеним вище з нагрудного реєстратора № 471264.
На відеозапису з відеореєстратора № 470862 від 06.05.2025 тривалістю 01:31:08 - 01:47:58 годин убачається, що працівник поліції разом з водієм ОСОБА_1 заходить до медичного закладу, потім у кабінет лікаря. Лікар роз'яснила ОСОБА_1 порядок проходження огляду на визначення перебування у стані наркотичного сп'яніння, потім розпочалась процедура медичного огляду - видно, що ОСОБА_2 надав лікарю свої документи, що посвідчують особу; власноручно заповнив необхідні заяви, пройшов огляд за допомогою алкотестеру, йому виміряли тиск. Далі лікар повідомила ОСОБА_1 , що йому необхідно буде здати кров та сечу для проведення відповідних аналізів. На відоезапису зафіксовано також, що ОСОБА_2 іде до лабораторії.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, апеляційний суд вважає, що вони в своїй сукупності відображають усі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджує факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Отже зазначені на долучених до матеріалів провадження відеофайлах фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, у висновку щодо результатів медичного огляду водія ОСОБА_1 , у рапорті працівника поліції інформації, спростовує твердження захисника про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи апеляційні твердження захисника про те, що у порушення вимог ч.3 ст.28, ч.3 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» працівник поліції не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання та не надав детальний опис підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому усі докази, отримані поліцейським є неналежними, апеляційний суд уважає їх такими, що не заслуговують на увагу.
Статтею ст. 28 ЗУ “Про національну поліцію» передбачена відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів.
Положеннями ч.1 ст.35 ЗУ “Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
За ч.3 ст.35 ЗУ “Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції та повідомлено про причину зупинки автомобіля, передбачену п.7 ч.1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію», а саме - порушення водієм комендантської години.
Отже порушення працівником поліції вимог ч.3 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію» під час спілкуванням з водієм ОСОБА_1 допущено не було. Також не було допущено і порушення вимог ст. 28 Закону, на які посилається в своїй апеляційній скарзі адвокат.
Є безпідставними й твердження адвоката про те, що у рапорті працівника поліції Лесі Савченко від 11.06.2025 вказана формальна та видумана причина зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що зазначений працівник поліції не зупиняв транспортний засіб.
На відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 471452 чітко убачається до що саме поліцейська (жінка), згідно рапорту - ОСОБА_3 , зупинила транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , вказала йому, що він порушує комендантську годину і попросила пред'явити необхідні документи. Потім, як логічно виливає з наданого відеозапису, до автомобіля підійшов інший працівник поліції (чоловік, камера № 471264), попросив його перепаркувати транспортний засіб в інше місце, щоб не заважати руху інших транспортних засобів та продовжив спілкування з ОСОБА_1 .
Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до судової практики Верховного Суду, рапорт працівника поліції є неналежним доказом. Апеляційний суд зауважує, що рапорт поліцейського взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області Л.Савченко, яка 06.05.2025 перебуваючи на чергуванні в складі наряду поліції “Легіон-424», зупинила автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій; наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення, а тому приймається судом до уваги та йому надається відповідна правова оцінка у сукупності з іншими доказами по справі.
При цьому, на переконання апеляційного суду, посилання апелянта на правову позицію КАС Верховного Суду, викладену у справі № 524/5741/16-а, де суд дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень - є некоректними, оскільки наведені висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, крім того, обставини справи у вказаному рішенні не є тотожними з обставинами справи щодо ОСОБА_1 .
Ствердження адвоката про те, що суд першої інстанції самостійно відшукав докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, пославшись у постанові на ЗУ “Про правовий режим воєнного стану» щодо правомірності зупинки транспортного засобу працівниками поліції - є безпідставними, оскільки з відеозапису з нагрудних камер працівник поліції чітко убачається, що останні повідомили водія ОСОБА_1 про те, що його автомобіль було зупинено за порушення режиму комендантської години.
Відсутність зафіксованого на відеозапису з нагрудних камер працівників поліції факту повідомлення водію прізвища, посади та спеціального звання інспектора поліції не спростовує факту керуванням водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, тобто порушення водієм п.2.5 ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не впливає на висновки суду щодо доведення вини водія транспортного засобу та мають наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.
Апеляційний суду зауважує, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності чи його захисником не оскаржується факт його перебування 06.05.2025 у стані наркотичного сп'яніння, а оскаржується лише належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 . Разом з цим будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції щодо допущених ними процесуальних порушень стороною захисту суду надано не було.
Також є надуманими і доводи захисника про те, що працівник поліції безпричинно провів огляд транспортного засобу.
Згідно п.3 ч.1 ст.31 ЗУ “Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як поверхнева перевірка і огляд.
За частинами 5,6 ст. 34 ЗУ “Про національну поліцію», поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.
Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
Відповідно до відеозапису, працівник поліції встановивши, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, запитав, чи є в автомобілі заборонені речі, попросив надати для огляду особисті речі водія та показати транспортний засіб, що і було зроблено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності без жодних заперечень.
Таким чином порушень вимог закону під час поверхневої перевірки автомобіля ОСОБА_1 поліцейськими допущено не було.
При цьому слід зауважити, що сам по собі факт проведення працівниками поліції огляду транспортного засобу жодним чином не може впливати на наявність чи відсутність доказів вини особи, що керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'янінні, оскільки вина у такому випадку за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП доводиться перш за все належним медичним висновком лікарської установи за результатами проведеного медичного дослідження.
Щодо доводів апелянта про порушення працівниками патрульної поліції ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» та не роз'ясненням особі, яка притягається до адміністративної відповідальності прав, апеляційний суд зазначає, що ці доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
Положеннями ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію визначено основні обов'язки поліцейського, а саме:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Таким чином вимогами ст. 18 ЗУ “Про національну поліцію», на яку посилається адвокат, не передбачено роз'яснення працівником поліції прав водію. Водночас під час складання протоколу про адміністративне правопорушення особі, щодо якої складається цей протокол, роз'яснюються її права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Разом з тим наявними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 за викликом до УПП для складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення не з'явився, що позбавило працівників поліції можливості роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його процесуальні права. При цьому апеляційний суд зауважує, що права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом зокрема і подання апеляційної скарги та надання їй можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді, але до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився.
За таких обставин, відсутність даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Не є слушними і доводи апелянта про те, що у працівників поліції не було обґрунтованих підозр про стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Пунктом 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак наркотичного сп'яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп'яніння.
Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.
Апеляційні доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не долучили до матеріалів провадження направлення водія на медичний огляд для встановлення факту його перебування у стані наркотичного сп'яніння та акту огляду ОСОБА_1 - жодним чином не спростовують встановлені судом обставини справи. Крім того, ані положеннями КУпАП, ані Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не передбачено обов'язкових вимог до працівників поліції долучати до матеріалів адміністративної справи таких процесуальних документів, як-то направлення водія на медичний огляд та акту такого огляду, оскільки направлення водія для проходження огляду на перебування у стані наркотичного сп'яніння у медичному заклад є лише підставою для проведення огляду в медичному закладі, в той час як сам акт медичного огляду особи, відповідно до ч.18 розділу ІІІ Інструкції, складається в одному примірнику та залишається в закладі охорони здоров'я.
Доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази здачі у медичному закладі ОСОБА_1 аналізів, які він не здавав через фізіологічні причини - суперечать наявним у матеріалах провадження доказах, зокрема відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, де зафіксовано, як ОСОБА_2 в кабінеті лікаря-нарколога проходить процедуру медичного огляду - йому вимірюють тиск, далі він проходить огляд на перебування у стані сп'яніння за допомогою спеціального приладу, призначеного для вимірювання концентрації алкоголю в повітрі, що видихається людиною, а потім, отримавши направлення від лікаря, ОСОБА_2 направляється до лабораторії для здачі біологічних аналізів без жодних заперечень, зауважень чи клопотань. Жодних відомостей, що ОСОБА_2 чи його захисник зверталися зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо неналежного проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння чи неналежного заповнення медичних документів матеріали справи не містять.
Відсутність у справі доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі транспортного засобу іншій уповноваженій особі, яка знаходиться у тверезому стані, із зазначенням її даних про особу та наявність у цієї особи посвідчення водія відповідної категорії, не спростовує правильності висновків, викладених у постанові суду.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 16 липня 2025 року, чим було порушено вимоги п.2.5 “а» ПДР України, тобто ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У свою чергу захисником Торубаровим А.В. в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Щодо доводів сторони захисту про порушення місцевим судом вимог ст.268 КУпАП, у зв'язку із розглядом справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судому першої інстанції за допомогою судової повістки (а.с.13). Захисник Торубаров А.В. також був обізнаний про призначення судового засідання у справі щодо ОСОБА_1 на 16.06.2025, оскільки 02.07.2025 знайомився з матеріалами справи (а.с.12), а 15.07.2025 подав до суду клопотання про закриття справи за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.15-20). Тому, враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП; що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи; його захисник подав до суду клопотання про закриття провадження; жодних клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило, а також враховуючи перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Торубарова А.В. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Торубарова Андрія Володимировича - залишити без задоволення, а постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО