Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/12958/2025
18 вересня 2025 року місто Київ
справа №757/60692/19-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., повний текст ухвали складено 28 травня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок кошів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь майнову шкоду, завдану майну посадовою особою органу державної влади у розмірі 885 762, 48 грн. та 220 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати як постановлену неповноважним складом суду з порушенням інстанційної, предметної, суб'єктної, територіальної юрисдикції та ухвалити нове рішення, яким справу призначити належним складом Шевченківського районного суду міста Києва на новий судовий розгляд.
В мотивування вимог посилався на те, що на його телефон надходили протиправні SMS-повідомлення, що він викликається в Шевченківський районний суд міста Києва в судові засідання на 22 квітня 2025 року о 14.00 год., на 27 травня 2025 року о 14.00 год.
Вважає, вказані SMS-повідомлення, які надіслані на його телефон протиправними, такими, що не відповідають вимогам закону.
19 липня 2025 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що судом при постановленні ухвали від 27 травня 2025 року правильно застосовані вимоги ЦПК України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач Державна казначейська служба України в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, оскільки він у період з 08 вересня 2025 року по 28 вересня 2025 року буде перебувати на лікуванні.
Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року закрито підготовче засідання у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 26 березня 2025 року о 14.00 год.
Копія ухвали від 18 лютого 2025 року та судова повістку на 26 березня 2025 року о 14.00 год. направлялася позивачу за адресою його проживання, яка останнім зазначена у позовній заяві та інших заявах по суті справи: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з АТ «Укрпошта» конверт, який направлявся на адресу позивача повернувся на адресу суду з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» (т.7 а.с.146).
18 лютого 2025 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про відвід судді Матвєєвої Ю.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Матвєєвої Ю.О. відмовлено.
25 березня 2025 року від позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява, в якій останній повідомив, що він 26 березня 2025 року не має можливості прийняти участь у нелегітимному судовому засіданні у зв'язку з хворобою та просив відкласти розгляд справи на інший день, а справу призначити належним складом суду до нового розгляду.
При цьому, доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні позивач не надав.
Згідно протоколу судового засідання від 26 березня 2025 року, у судове засідання з'явився представник відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві, позивач не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 22 квітня 2025 року о 14.00 год.
Про розгляд справи на 22 квітня 2025 року о 14.00 год. позивач повідомлявся шляхом направлення на адресу його проживання судової повістки. Конверт з повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.7 а.с.155-156).
21 квітня 2025 року від позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява, в якій останній повідомив, що він 22 квітня 2025 року не має можливості прийняти участь у нелегітимному судовому засіданні у зв'язку з хворобою та просив відкласти розгляд справи на інший день, а справу призначити належним складом суду до нового розгляду.
Доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні позивач не надав.
Відповідно до протоколу судового засідання від 22 квітня 2025 року, у судове засідання з'явився представник відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві, позивач не з'явився. Суд визнав явку позивача неповажною та зобов'язав позивача з'явитися в судове засідання. Розгляд справи було відкладено на 27 травня 2025 року о 14.00 год.
Про розгляд справи на 27 травня 2025 року о 14.00 год. ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення на адресу його проживання судової повістки. Конверт з повісткою повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.7 а.с.167-168).
26 травня 2025 року від позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява, в якій останній повідомив, що він 27 травня 2025 року не має можливості прийняти участь у нелегітимному судовому засіданні у зв'язку з хворобою та просив відкласти розгляд справи на інший день, а справу призначити належним складом суду до нового розгляду.
Доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні позивач не надав.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що: після закриття підготовчого засідання в судові засідання, які були призначені на 26 березня, 22 квітня та 27 травня 2025 року позивач не з'явився, напередодні цих судових засідань позивачем через канцелярію суду було подано заяви аналогічного змісту, де він не визнавав легітимність складу суду та просив відкласти розгляд справи у зв'язку із хворобою; про судові засідання, призначені на 26 березня, 22 квітня та 27 травня 2025 року позивач був повідомлений належним чином судовими повістками, направленими на його поштову адресу, вказані поштові відправлення повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»; неявка позивача в судове засідання, призначене на 22 квітня 2025 року, була визнана неповажною, про що йому було повідомлено листом, спрямованим на його адресу разом із судовою повісткою про виклик у судове засідання на 27 травня 2025 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Згідно з п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України позовна заява залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки у підготовче засідання чи в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи на: 26 березня, 22 квітня та 27 травня 2025 року, оскільки конверти з повістками повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507 цс 18), від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18 (провадження №12-109 гс 19).
В постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №752/5046/22 вказано, що, аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №128/240/20, від 24 березня 2025 року у справі №706/208/15-ц.
Подавши 25 березня 2025 року, 21 квітня 2025 року, 26 травня 2025 року до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 26 березня 2025 року, 22 квітня 2025 року та 27 травня 2025 року позивач підтвердив повідомлення та його обізнаність про розгляд справи судом.
З огляду на те, що позивачем ОСОБА_1 було допущено повторність (другу підряд) неявки в судове засідання, висновок суду про залишення позову без розгляду не суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивач із заявами про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
Колегія суддів завуважує, що саме позивач, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що суд першої інстанції вжив заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі №9901/471/21 (провадження №11-114 заі 23)).
Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23 (провадження №К/990/29336/23) про те, що особа, яка подає позов, скаргу, повинна діяти добросовісно, не зловживати процесуальним правом.
Наведене також узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №752/5040/19 (провадження №61-17634 св 23), від 24 квітня 2024 року у справі №552/2497/22 (провадження №61-18717 св 23).
Посилання в апеляційній скарзі на постановлення оскаржуваної ухвали неповноважним складом суду є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди ОСОБА_1 з висновками суду щодо залишення його позову без розгляду.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: