18 вересня 2025 року справа № 580/6728/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
13.06.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить:визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Черкаській області:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 23 травня 2025 року №0083880707, яким до фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), застосовано штрафні санкції в сумі 855 664, 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 21.04.2025 № 5285/Ж5/23-00-07-0707/ НОМЕР_2 та відповідно встановлено порушень вимог п. 12 статті 3 Закону №265 щодо здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку за місцем його реалізації або зберігання.
У відповідь на акт перевірки позивачка подала заперечення з наданням контролюючому органу первинних документів, що підтверджують облік та походження товару, однак листом ГУ ДПС у Черкаській області від 21.05.2025 №11681/6/23-00-07-07-06 повідомлено, що заперечення не були враховані.
23.05.2025 на підставі вищезазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0083880707, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 855664, 00грн.
Позивачка з вказаним рішенням не погоджується та зазначає, що позивачка наголошує, що у неї наявні всі документи, що підтверджують факт придбання та обліку товарів, але такі документи були безпідставно проігноровані відповідачем.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що перевіркою дотримання Позивачем вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, встановлено здійснення Позивачем реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 855 664,00 грн.
Відповідач вважає прийняте рішення правомірним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу від 16.04.2025 №982-п, на підставі направлень головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 за період діяльності з 03.07.2024 по 18.04.2025, з питань дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 21.04.2025 №5290/Ж5/23-00-07-0701/ НОМЕР_2 , згідно з яким позивачка допустила порушення вимог: за результатами проведення фактичної перевірки посадовими особами складено акт від 21 квітня 2025 року №5290/Ж5/23-00-07-0701/ НОМЕР_2 , встановлено порушення п. 12 ст. З Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями та п.85.2 ст. 85 ПК України від 01.12.2010 № 2755 зі змінами та доповненнями та ст. 24 Кодексу законів про працю України.
12.05.2025 ФОП ОСОБА_1 подала заперечення на вищевказаний акт перевірки, до яких додала первинні документи, що підтверджують факт придбання та обліку товарів.
За результатом розгляду заперечення комісією прийнято рішення, де висновки акту залишено без змін, про що повідомлено платника листом від 21.05.2025 №11681/6/23-00-07-07-06.
23.05.2025 на підставі акту перевірки № 5290/Ж5/23-00-07-0701/ НОМЕР_2 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0083880707 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 855664,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг".
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке. Особливості проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, зазначених в Кодексі. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПК України.
Згідно п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацом 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 наголошується, що зазначення в наказі про проведення перевірки будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою), інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу податковим законодавством не вимагається.
Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
За результатами перевірки за місцем фактичного провадження діяльності за адресою Черкаська область, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Смілянська, буд. 2 складено акт від 21.04.2025 № 5285/Ж5/23-00-07-0701/3268421707 та відповідно встановлено порушення вимог: пункту 12 статті 3 Закону № 265 щодо здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку за місцем його реалізації або зберігання.
З метою контролю за дотриманням Позивачем вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, посадовими особами контролюючого органу зобов'язано на початок проведення перевірки надати документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Оскільки документи на початок проведення перевірки Платником/його уповноваженим представником/особою, яка фактично проводить розрахункові операції не були надані, перевіряючими складено відповідний акт ненадання документів (їх засвідчених копій).
При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 17.07.2019 року у справі №0840/3758/18.
Керуючись п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, посадовими особами складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті (в складських приміщеннях) на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 855 664,00 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та/або програмних РРО (далі - ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями та Кодексом, дія яких поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/ або безготівковій формі.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу II даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Таким чином, СОД РРО призначена безпосередньо для збору, зберігання, використання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО, та може використовуватись контролюючим органом в ході проведення перевірок, в тому числі й фактичних, які здійснюються з метою, зокрема, перевірки дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.
Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок,- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій СЖ-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265 визначено: суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній Формі), іпо підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, визначено Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496 (далі - Порядок № 496).
Відповідно до вимог ведення обліку товарних запасів визначених розділом 2 Порядку № 496 - облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП. Для ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів. Перший запис про залишки товарів до Форми не вноситься, якщо у ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, відсутні залишки товарів на дату виникнення такого обов'язку.
Зокрема, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Вказана норма прямо встановлює, що такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, тобто підставою виникнення такого обов'язку є сама обставина початку перевірки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Із аналізу даних норм слід зазначити, що кожна норма є імперативною, оскільки кожна норма виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів, а будь яке вільне їх тлумачення є неможливим і не допускає відхилень від їх виконання.
Вищезазначене свідчить, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром) та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформульованою в постановах від 17 липня 2019 року у справі №840/3758/18 та від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2021 року у справі № 826/373/18 зазначає, що в силу положень пункту 85.2 статті 85 ПК України у платника податків виникає обов'язок надати посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки після її початку. Однак Позивач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо надання документів для перевірки. Отже, Позивач для захисту своїх прав не скористався усіма можливими засобами, які йому надано приписами податкового законодавства, та не надав документів, у зв'язку з чим Відповідач мав підстави вважати, що такі документи були відсутні у Позивача в силу пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Перевіркою дотримання Позивачем вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, встановлено здійснення Позивачем реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 855 664,00 грн.
Відповідно до статті 20 Закону № 265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, в порушення положення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР ФОП ОСОБА_1 реалізуваючи товари, який не облікований у встановленому порядку під час проведення перевірки не надала контролюючому органу документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкту) на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 855664,00 грн, у зв'язку з чим відповідач правомірно встановив факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №0083880707 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Інші доводи позивача встановлених обставин справи та висновків контролюючого органу не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування відповідачем норм податкового законодавства.
При цьому, суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
По цій справі позивач не довів, а суд не встановив обставин, які б свідчили про такі порушення з боку відповідача норм ПК України при проведенні перевірки, які вплинули на реалізацію позивачем її прав, що мають вплив на висновки контролюючого органу та прийняте ним рішення за наслідками перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій, а також те, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, з огляду на що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 18.09.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО