Справа № 420/15269/25
19 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення з 01.02.2023 перерахунку та виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІІ на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 71/22/8-1576 від 24.04.2025 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІІ на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 71/22/8-1576 від 24.04.2025 починаючи з 01.02.2023 з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
15.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листі №420/15269/25 щодо:
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІІ на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Херсонській області № 71/22/8-1576 від 24.04.2025 починаючи з 01.02.2023 з урахуванням раніше виплачених сум;
стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року, в якій заявник просить:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ: 21295057) подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/15269/25 від 27.06.2025, що набрало законної сили.
Заява обґрунтована тим, що станом на час звернення до суду з зазначеною заявою рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15269/25 від 27.06.2025, яке набрало законної сили, добровільно відповідачем не виконане.
Від Головного управління ПФУ в Херсонській області надійшли заперечення проти заяви про встановлення судового контролю, в обґрунтування яких зазначено, що Уряд ухвалив Постанову №821 щоб упорядкувати ситуацію та забезпечити єдині, справедливі й зрозумілі для всіх правила поведінки, в умовах обмеженого фінансового ресурсу, якою затвердив порядок, який встановлює, як саме з бюджету Пенсійного фонду України здійснюватимуться виплати пенсій та доплат, призначених за рішеннями судів, тим самим, встановивши єдиний порядок всіх виплат на виконання судових рішень - як ретроспективних (за минулі періоди), так і поточних. В бюджеті Пенсійного фонду України видатки на судові рішення будуть виокремлені, залежно від джерела фінансування пенсій. Відповідно до п. 3 Постанови №821 Пенсійний фонд України не пізніше ніж до 1 вересня 2025 року повинен забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Натомість встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб'єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом саме на стадії судового контролю за виконанням рішення.
Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність обов'язкового документального підтвердження усіх вчинених суб'єктом владних повноважень дій, спрямованих на виконання рішення суду. Лише у такому випадку буде досягнута об'єктивність з'ясування обставин, пов'язаних із виконанням рішення суду.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду навіть в частині здійснення перерахунку пенсії позивача, тим більше відсутні докази виплати перерахованого розміру пенсії та донарахованих сум за минулі періоди.
У зв'язку із чим, факт не виконання у повному обсязі рішення суду на момент звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України підтверджує обставини для встановлення судом судового контролю в адміністративній справі.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/15269/25.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 382, 382-1 КАС України, суд,
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/15269/25 - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області подати протягом 30 днів з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №420/15269/25.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України та оскаржено не підлягає.
Суддя П.П.Марин