19 вересня 2025 р. № 640/15816/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства юстиції України, вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач, Мін'юст), в якому просила суд:
- визнати незаконими дії Міністерстива юстиції України щодо оприлюднення та розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України персональних даних ОСОБА_1 , а саме прізвища, ім'я та по-батькові, даних про його перебування на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на цій посалді, а також щодо того, що ОСОБА_1 підпадаю під дію Закону України «Про очищення влади» та стосовно нього мають бути застосовані заборони, встановлені статтею 3 Закону України «Про очищення влади»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України виключити персональні дані ОСОБА_1 , а саме призвище, ім'я та по-батькові, даних про його перебування на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на цій посаді, а також щодо того, що ОСОБА_1 підпадаю під дію Закону України «Про очищення влади» та стосовно нього мають бути застосовані заборони, встновленні статтею 3 Закону України «Про очищення влади» з документів, які містяться на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що в процесі моніторингу офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України виявив інформацію про себе, а саме: інформацію, яка стосується того, що позивач працював 150 днів на посаді, перебування на якій має необхідність зостосування вимог частини другої ст. 3 Закону України «Про очищення влади», тобто повино тягнути за собою звільнененя.
Позивач звернувся до відповідач з проханням видалити дані щодо перебування його на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на зазначеній посаді та посилання на зорситрсування щродор нього заборон, встановлених ст. 3 Закону України «Про очищення влади» з документів, які розміщені на офіційному веб- сайті Міністерствав юстиції України в розділі «Додаткові робочі матеріали Департаменту з питань люстрації». У відповідь на вказане звернення відповідач повідомив, що оскільки в указаний період позивач обіймав згадану посаду та не був звільнений в цей період за власним бажанням, то це відповідає критерію здійснення влади, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», що передбачає застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.
Згідно з доводами позивача таким рішенням відповідач порушив його права та втручається у його приватне життя.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, стверджуючи про його необгрунтованість, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з доводами відповідача позивач помилково вважає лист Міністерства юстиції України рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки цей лист не має ознак такого рішення, визначених нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, оскаржуваний лист не створив для позивача жодних прав та обов'язків та не призвів до настання для нього конкретних негативних наслідків, отже не порушив його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідач зауважив, що можливість звернення до суду за захистом порушеного права вимагає, щоб порушення було обгрунтованим та реальним, стосуватися індивідуально виражених прав та інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, а задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Проте, позивач не надав суду доказів порушеного права та охоронюваного законом інтересу. Незгода позивача зі змістом оскаржуваного листа Міністерства юстиції України не є тотожним порушенню його прав, свобод та інтересів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року № 2825-IX (далі - Закон № 2825) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825 матеріали адміністративної справи № 640/15816/21 скеровано за належністю до Миколаїського окружного адміністративного суду.
До Миколаїського окружного адміністративного суду справа надійшла 16.04.2025 року.
16.04.2025 року було здійснено автоматичний розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 17.04.2025 року суд прийняв справу до свого провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
19.04.2021 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про видалення даних щодо перебування його на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на зазначеній посаді та посилання на зорситрсування щодо нього заборон, встановлених ст. 3 Закону України «Про очищення влади» з документів, які розміщені на офіційному веб-сайті Міністерствав юстиції України в розділі «Додаткові робочі матеріали Департаменту з питань люстрації».
Відповідь на запит просив надати з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти України», в якому встановлено порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом констатовано, що Держава-відповідач не довела необхідність використання «принципу колективної відповідальності» при застосуванні люстраційних процедур стосовно достатньо широкого кола осіб, занадто значних (10 років) заборони їм обіймати державні посади, порушення права на захист, приватності тощо.
Листом від 13.05.2021 року № 20489/Т-12828/13 Міністерство юстиції України надало позивачу відповідь з роз'ясненням положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682). В листі, зокрема, зазначено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 1682 протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону. У статті 2 Закону № 1682 наведено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації) відповідно до критеріїв, визначених у статті 3 Закону, за умови відповідності яким до особи застосовуються такі заборони.
Так, відповідно до а. 4 ч. 2 чт. 3 Закону № 1682 заборона передбачена частиною третьою статті 1 Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням, зокрема керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України в областях.
Листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами та мають інформаційний характер.
Не погоджуючись з відповіддю Міністерства юстиції України, позивач звернувся до суду з даними позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з частиною першою статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Водночас Законом України «Про звернення громадян» врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до приписів статті 3 вказаного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Проаналізувавши зміст запиту позивача, адресованого Міністерству юстиції України, суд дійшов висновку, що за своїм змістом цей запит по суті є заявою в розумінні Закону України «Про звернення громадян», оскільки містить не прохання про надання публічної інформації, якою володіє відповідач, а фактично проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів позивача шляхом надання роз'яснення щодо застосування до нього Закону України «Про очищення влади».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пунктів 1 та 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого по постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з підпунктами 32, 33 та 53-1 пункту 4 Положення № 228 Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань:
- надає роз'яснення з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються (пп. 32);
- організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються (пп. 33);
- забезпечує відповідно до Закону України «Про очищення влади»: проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього (пп. 53-1).
Враховуючи викладене, надання відповіді на питання позивача щодо застосування до нього норм Закону України «Про очищення влади», порушені позивачем у так званій «заяві», адресованому Міністерству юстиції України, належать до повноважень відповідача і відповідач в установленому порядку надав відповідь на ці питання позивачу в листі від 13.05.2021 року № 20489/Т-12828/13.
Суд критично сприймає доводи позивача, що указаний лист Мін'юсту порушує його права та інтереси, визначені законодавством, що обгрунтовується наступним.
У ч. 1 ст. 4 КАС України міститься визначення понять нормативно-правового акта та індивідуального акта, зокрема:
- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (підпункт 18);
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (підпункт 19).
Проте, оскаржуваний лист Міністерства юстиції за своїми ознаками не належить:
- ні до нормативно-правових актів, оскільки не містить норм права, що в тому числі визначають права та обов'язки позивача;
- ні до індивідуальних актів, оскільки не є актом застосування відповідачем до позивача Закону України «Про очищення влади», це - його висновки щодо певного факту і його юридична оцінка (роз'яснення) стосовно такого факту.
Наведене узгоджується з висновком Конституційного Суду України, викладеним в ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення терміну «мінімальний прожитковий рівень населення України», що вживається у ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 21.03.2002 року № 17-у/2002, відповідно до якого лист-відповідь першого заступника міністра праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим не є актом застосування зазначеного положення Закону України органом державної влади, це - думка щодо певного факту і його юридичної оцінки (роз'яснення) (речення друге абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини).
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що оскаржуваний лист Міністерства юстиції України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке встановлює для позивача будь-які права та обов'язки, а тому твердження позивача про порушення його прав та інтересів цим листом є необгрунтованим.
Окрім того, суд звертає увагу на наступне:
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відтак, суд захищає права, свободи та інтереси особи від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Разом з тим, за змістом наведених норм Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, а точніше вже порушене.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тож, якщо особа вважає, що її право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи, суд розглядає питання щодо наявності порушення права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішує спір.
В той же час, оскільки оскаржуваний лист, який не є нормативно-правовим актом та актом індивідуальної дії, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, то він, відповідно, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже жодним чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим не є предметом публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
При цьому позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх доводів про порушення наданих йому законодавством прав та обов'язків, за захистом яких він звернувся до суду внаслідок надання йому Міністерством юстиції України про застосування стосовно нього Закону України «Про очищення влади».
У ході судового розгляду справи судом також не встановлено таких доказів порушених прав, свобод та інтересів позивача, що виключає задоволення його вимоги про визнання протиправним та нечинним листа відповідача від 13.05.2021 року № 20489/Т-12828/13.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача виключити його персональні дані, дані про перебування на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на посаді, а також щодо того, що він підпадає під дію Закону України «Прро очищення влади» та стосовно нього мають бути застосовані заборони, встновленні чт. 3 Закону № 1682 з документів, які містяться на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з приписами ч. 1 та 3 ст. 7 Закону № 1682 визначено, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.
Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:
1) прізвище, ім'я, по батькові;
2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;
3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;
4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.
Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 року № 1704/5, підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є:
- надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», відомостей про звільнення особи з посади у зв'язку із застосуванням такої заборони;
- надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України «Про очищення влади» разом з відомостями про звільнення особи з посади;
- надходження до Реєстратора від Державної судової адміністрації електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, щодо осіб, зазначених у частині четвертій статті 1 Закону України «Про очищення влади», та відомостей про особу, передбачених пунктом 4 цього розділу.
Реєстратор вносить до Реєстру відомості не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру.
Станом на час судового розгляду справи у суду відсутні докази про внесення Міністерством юстиції України до Реєстру відомостей про позивача, а також про наявність у відповідача підстав для внесення такої інформації.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про: визнання незаконими ді' Міністерстива юстиції України щодо оприлюднення та розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України персональних даних ОСОБА_1 , а саме прізвища, ім'я та по-батькові, даних про його перебування на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на цій посалді, а також щодо того, що ОСОБА_1 підпадаю під дію Закону України «Про очищення влади» та стосовно нього мають бути застосовані заборони, встановлені статтею 3 Закону України «Про очищення влади»; зобов'язання Міністерства юстиції України виключити персональні дані ОСОБА_1 , а саме призвище, ім'я та по-батькові, даних про його перебування на посаді заступника прокурора міста Києва, кількість днів перебування на цій посаді, а також щодо того, що ОСОБА_1 підпадаю під дію Закону України «Про очищення влади» та стосовно нього мають бути застосовані заборони, встновленні статтею 3 Закону України «Про очищення влади» з документів, які містяться на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя О.В. Малих