19 вересня 2025 р. № 400/4599/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача1. Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 10.05.2024 №143050005201 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Житомирській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 року № 143050005201;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 03.05.2024 року.
Ухвалою від 20.05.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла віку визначеного ст. 13 Закону № 1788 в редакції станом на січень 2020 року, та мала необхідний обсяг як загального страхового стажу, так і пільгового стажу за Списком № 1, що свідчить про набуття мною права на призначення пенсії на пільгових умовах, яке було порушено відповідачем.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів до страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, у зв'язку з тим, що у свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорта.
З врахуванням додаткових років (Список № 1) страховий стаж позивача склав 33 роки 02 місяці 22 дні.
На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становив 45 років.
У зв'язку з викладеним, ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення від 10.05.2024 року № 143050005201 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, у зв'язку із недосягненням позивачем пенсійного віку.
Оскільки позивач досягне пенсійного віку лише 24.04.2029 року, і лише з настанням необхідного віку у позивача виникне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що підтверджений належними документами, страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком № 1 відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058 становить 33 роки 2 місяці 22 дні, у тому числі, стаж з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, підтверджений в порядку визначеному законодавством становить 13 років 8 місяців 13 днів. Позивач матиме право на пенсійну виплату 24.04.2029 року.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
03.05.2024 року позивачем до ГУ ПФУ в Миколаївській області подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі та раніше за текстом - Закон № 1058).
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області, яким 10.05.2024 року прийнято рішення № 143050005201 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Підстава відмови: недосягнення 50-річного віку.
Згідно вказаного рішення: страховий стаж становит 20 років 01 місяць 15 днів; пільговий стаж становить 13 років 08 місяців 13 днів; з врахуванням додаткових років (Список № 1) страховий стаж становить 33 роки 02 місяці 22 дні.
За доданими документами до пільгового стажу позивача зараховано весь період трудової діяльності.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, враховані всі періоди трудової діяльності.
Вік заявника: 45 років.
До страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, у зв'язку з тим, що у свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорта.
Позивач матиме право на пенсійну виплату з 24.04.2029 року.
Вважаучи відмову у призначені пенсії протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до положень ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII: далі та раніше за текстом - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 від 10.05.2024 року № 143050005201 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Так, позивач станом на дату звернення до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку, має страховий стаж не менше 20 років (стаж позивача 20 років 01 місяць 15 днів) та пільговий стаж (Список № 1) - 13 років 08 місяців 13 днів, у зв'язку з чим відповідно до ст. 13 Закону № 1788 позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.10.2020 року № 1-р/2020, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення від 10.05.2024 року № 143050005201 про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити з позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону № 1788, суд зазначає наступне:
Так, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом № 1788 та Законом № 1058.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №227/3208/16-а.
При цьому суд враховує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абз. 1 п. 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії.
Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону № 1788 з дати подання заяви, а саме з 03.05.2024 року.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що рішення про відмову в призначенні пенсії винесено ГУ ПФУ в Житомирській області, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.05.2024 року № 143050005201.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 03.05.2024 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя О.В. Малих