19 вересня 2025 р. № 400/4115/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, майдан Київський, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішення №143750003666 від 23.02.2024,зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Волинській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивача та не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: запис № 22 про прийняття на службу за контрактом з 05.04.1994 року, наказ № 62 від 05.04.1994 року; запис № 23 про увільнення із служби за контрактом з 05.04.1997 року, наказ № 52 від 07.04.1997 року; запис № 24 про прийняття каменщиком 4 розряду ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року, наказ № 34 від 10.04.1997 року; запис № 25 про звільнення з ТОВ «Вистар» з 15.02.2001 року, наказ № 349 від 15.02.2001р року, на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1979 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області № 143750003666 від 23.02.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: запис № 22 про прийняття на службу за контрактом з 05.04.1994 року, наказ № 62 від 05.04.1994 року; запис № 23 про увільнення із служби за контрактом з 05.04.1997 року, наказ № 52 від 07.04.1997 року; запис № 24 про прийняття каменщиком 4 розряду ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року, наказ № 34 від 10.04.1997 року; запис № 25 про звільнення з ТОВ «Вистар» з 15.02.2001 року, наказ № 349 від 15.02.2001 року, на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1979 року, та призначити пенсію за віком з моменту виникнення права тобто з 16.02.2024 року.
Ухвалою від 07.05.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що записи у трудовій книжці позивача виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із засвідченням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців. Однак, відповідачем вказані записи при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги не були прийняті.
Проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року проходило в придністровській молдавські республіці (скорочено ПМР або Придністров'я). Згідно із законодавством Молдови, Придністров'я має статус Автономного територіального утворення з особливим правовим статусом. Його незалежність не визнає жодна країна-член ООН, лише кілька держав з невизначеним статусом (Абхазія, ОСОБА_2 та Нагірний Карабах).
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що згідно запису трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 15.01.1979 року, позивач проходив військову службу за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року, однак не зазначено країну де позивач проходив службу та у військовому квитку серії НОМЕР_3 відсутня дата початку проходження військової служби за контрактом.
За даними трудової книжки виданої на ім'я позивача, він працював у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року, однак дата наказу про звільнення та дата звільнення дописані.
Тому, запис про період військової служби за контрактом та період роботи у ТОВ «Вистар» потребують уточнення.
Позивачем до відповідачів уточнюючі документи визначені Порядком № 637 подані не були. Тому, вказані періоди військової служби за контрактом та роботи не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача.
Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявами від 15.02.2024 року та 27.02.2024 року у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
15.02.2024 року позивач звернулась до Очаківського ОУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі та раніше за текстом - Закон № 1058).
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Волинській області, яким 23.02.2024 року прийнято рішення № 143750003666 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Причина відмови: відсутність необхідного страхового стажу.
Згідно вказаного рішення, страховий стаж позивача становить - 13 років 10 місяців 15 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 :
- період проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року - оскільки не зазначен, в якій країні проходила служба;
- період роботи у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року - оскільки наявне дописування іншим чорнилом в даті звільнення та в даті наказу про звільнення.
Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні до страхового стажу зазначених періодів роботи та у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положено ст. 1 Закону № 1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 ст. 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
З 29.07.1993 року діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції № 58).
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) «Про трудові книжки працівників» (далі Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства (п. 1.5 Інструкції № 58).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3 Інструкції № 58).
Пунктом 2.4. Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.9. Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціали) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
За таких обставин, відповідачем 1 протиправно не враховано до страхового стажу позивача період роботи з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року.
Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці, позивач у період з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 с. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вказано у п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується військова служба.
Згідно пп. 2 п. 3-1 прикінцевих положень Закону № 1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно.
Отже період проходження військової служби з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії та не врахування до страхового стажу вказаних вище періодів суд зазначає, що у даному випадку відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності. У врахуванні страхового стажу та призначення пенсії позивачу було відмовлено рішенням від 23.02.2024 року № 143750003666, що є за своєю суттю діями, тобто активною поведінкою. Разом з цим, визнання протиправним та скасування зазначеного рішення є, з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, належним та ефективним способом захитсту прав позивача.
Щодо вимоги зобов'язати призначити пенсію, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до п. 2 - 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, вважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року та період роботи у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що рішення про відмову в призначенні пенсії, яким позивачу також відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів, винесено ГУ ПФУ у Волинській області, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 23.02.2024 року № 143750003666 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби за контрактом з 05.04.1994 року по 05.04.1997 року та період роботи у ТОВ «Вистар» з 10.04.1997 року по 15.02.2001 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.02.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.09.2025 року.
Суддя О.В. Малих