18 вересня 2025 рокусправа № 380/6506/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2024 №Ф-64377-13 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7 448,90 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 43968090) здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованої Головним управлінням ДПС у Львівській області суми 7 448,90 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу є протиправною та має бути скасована. Позивач є застрахованою особою, доходу від підприємницької діяльності не отримував, є найманим працівником та перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВЕСТ ГРАНД ТРЕЙД Україна», яке виплачувало позивачу заробітну плату, утримувало та перераховувало до відповідних бюджетів усі обов'язкові платежі, в тому числі ЄСВ, що звільняє позивача від обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску у період наявності в нього статусу найманого працівника.
Ухвалою від 07.04.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є довідки про доставку електронного листа.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що вимога від 06.12.2024 сформована контролюючим органом у зв'язку з наявністю у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 30.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становить 7448,90 грн. Крім цього звертає увагу на той факт, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у Скаржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач 01.12.2010 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та з того часу займається незалежною адвокатською діяльністю, що не заперечується відповідачем.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціально страхування ОСОБА_1 протягом 2020-2024 років отримував доходи у вигляді заробітної плати лише за основним місцем праці та за роботу по сумісництву. З цих доходів роботодавцями сплачені страхові внески. Доходи від адвокатської діяльності отримував лише в січні та лютому 2020 року в сумі 9446 грн, з яких сплачені страхові внески.
Крім цього, з 10.01.2020 позивач перебуває на посаді директора ТОВ «ВЕСТ ГРАНД ТРЕЙД УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 40296949).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-64377-13 від 06.12.2024 на суму 7448,90 грн.
Відповідач вказує, що згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 20.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 7448,90 грн.
Листом Головного управління ДПС у Львівській області №301/6/1301-24-14 від 08.01.2025 повідомлено позивача, що сума заборгованості виникла в результаті:
- 20.07.2020 - нараховано АІС «Податковий блок» за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн, з врахуванням переплати 67,75 грн сума боргу - 971,31 грн;
- 19.10.2020 - нараховано АІС «Податковий блок» за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн, сума боргу (наростаючим) - 4149,43 грн;
- 19.01.2021 - нараховано АІС «Податковий блок» за 4 квартал 2020 року 3300,00 грн, сума боргу (наростаючим) - 7449,43 грн.
10.01.2022 сплачено 1132 грн єдиного внеску. Згідно з рішенням від 24.11.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску нараховано 1026,55 грн штрафних санкцій та 104,92 грн пені за період, в якому була несвоєчасна сплата з 20.07.2019 по 23.01.2020.
Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-64377-13 від 06.12.2024 зі сплати єдиного внеску в сумі 7448,90 грн, позивач звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходив з таких мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз.абз.2-4 п.1 ч.1 ст.4 Закону Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
Підпунктом 14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведені законодавчі норми дають підстави для висновку про те, що якщо особа не веде господарську діяльність і є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 07.03.2023 у справі №320/2325/19.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по момент звернення до суду працює найманим працівником у ТОВ «ВЕСТ ГРАНД ТРЕЙД УКРАЇНА» на посаді директора.
За цей період ТОВ «ВЕСТ ГРАНД ТРЕЙД УКРАЇНА» нараховувало позивачу заробітну плату та сплачувало як страхувальник єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 28.03.2025 (форма ОК-7).
При цьому, відповідачем вказаний факт не заперечується, натомість докази отримання позивачем за період з 2 по 4 квартали 2020 року доходів від провадження адвокатської діяльності в матеріалах справи відсутні. Відповідачем жодними чином не обґрунтовано підстави виникнення у позивача заборгованості по ЄСВ в розмірі 7448,90 грн, яка зазначена в оскаржуваній вимозі.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської чи підприємницької діяльності судом не встановлено та відповідачем не надано - нарахування суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з оскаржуваною вимогою є протиправним.
Похідною від вимоги про скасування протиправної вимоги є вимога про зобов'язання відповідача вилучити з інтегрованої картки платника (ІКП) єдиного внеску ОСОБА_1 суму неправомірно нарахованого боргу.
Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Оскільки вимога визнається судом протиправною, то і відповідні записи в ІКП, зроблені на її підставі, є неправомірними та підлягають вилученню (коригуванню) з метою повного відновлення порушених прав позивача.
Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17 та від 25 березня 2020 року у справі № 826/9288/18) зазначав, що відображення в ІКП відомостей про наявність заборгованості, з урахуванням встановлення протиправності її нарахування, створює негативні наслідки для платника, і контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо коригування таких даних. Ця вимога позивача також є обґрунтованою та підлягає задоволенню з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та не довів наявність підстав для прийняття спірного рішення. Натомість, позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірна вимога Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. А тому, спірну вимогу слід скасувати як протиправну.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2024 №Ф-64377-13 про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7 448,90 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 43968090) здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1 ) «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованої Головним управлінням ДПС у Львівській області суми 7 448,90 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан