18 вересня 2025 рокусправа № 380/10809/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно внесені дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про те, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку. Це було зафіксовано в електронному військово-обліковому документі Резерв+ як «порушення правил військового обліку». При цьому, наголошує, що позивач не отримував повістки чи будь яких інших офіційних повідомлень про необхідність з'явитися до відповідача для уточнення своїх даних, а також не був сповіщений про будь-які дії, які могли б свідчити про порушення військового обліку.
Ухвалою від 02.06.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 04.04.2025, ОСОБА_1 23.04.2009 визнаний непридатним в мирний час, звання солдат, ВОС 600119.
Згідно з відомостями в системі «Резерв+» 04.04.2025 позивач уточнив військово-облікові дані.
Також наявна відмітка "Порушення правил військового обліку".
Представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом про надання інформації.
У зв'язку з ігноруванням адвокатського запиту, представник позивача подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » скаргу від 11.05.2025 на дії службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач 19.05.2025 отримав відповідь (від 18.04.2025 № 5101) на адвокатський запит від 07.04.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначені у повістці від 10.10.2024, чим спричинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. 02.12.2024 надіслано звернення до органів поліції щодо доставляння ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , у звязку із цим звернувся до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном". (далі - Порядок №1487).
Згідно з п. 2 Порядку № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1951-VII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит позивача, ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.
При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку «РЕЗЕРВ+» (який є складовою Реєстру), відповідач відобразив інформацію про те, що позивач вчинив «порушення правил військового обліку».
Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку".
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачу скеровувалась повістка на прибуття з метою уточнення військово-облікових даних.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що у матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем правил військового обліку.
Оскільки, притягнення до відповідальності позивача не було, відповідний протокол відносно позивача не складався, суд зазначає, що відомості про «порушення правил військового обліку» до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо невнесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
Однак у даному випадку відповідач вніс інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а тому вчинив активні дії.
Тому у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до положень частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону № 1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.
Оскільки, за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання відповідача, як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.
Тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про порушення позивачем правил військового обліку.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18.09.2025.
Суддя Кедик М.В.