19 вересня 2025 р.Справа №160/24988/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/24988/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, про визнання незаконними та скасування наказів,
установив:
29.08.2025 року ОСОБА_1 подав до суду адміністративний позов до відповідачів про визнання незаконними та скасування наказів. В поданому позові позивач просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 27 від 16.08.2025 року «Про результати службового розслідування» в частині направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань для вирішення питання щодо притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а також в частині притягнення до матеріальної відповідальності в порядку частини 2 ст. 5, ст.. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» полковника ОСОБА_1 . Визнати незаконним та скасувати Наказ Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 490 від 25.08.2025 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності полковника ОСОБА_1 », за яким було притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 45420,00 грн. начальника відділу моніторингу та контролю управління інженерного обладнання оборонних рубежів Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту полковника ОСОБА_1 .
29.08.2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 27 від 16.08.2025 року «Про результати службового розслідування» в частині направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань для вирішення питання щодо притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а також в частині притягнення до матеріальної відповідальності в порядку частини 2 ст. 5, ст. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» полковника ОСОБА_1 ;
- зупинити дію наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 490 від 25.08.2025 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності полковника ОСОБА_1 », за яким було притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 45420,00 грн. начальника відділу моніторингу та контролю управління інженерного обладнання оборонних рубежів Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту полковника ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2025р. у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/24988/25 відмовлено.
18.09.2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 27 від 16.08.2025 року «Про результати службового розслідування» в частині направлення матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань для вирішення питання щодо притягнення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а також в частині притягнення до матеріальної відповідальності в порядку частини 2 ст. 5, ст.. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» полковника ОСОБА_1 .
- зупинити дію наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 490 від 25.08.2025 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності полковника ОСОБА_1 », за яким було притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 45420,00 грн. начальника відділу моніторингу та контролю управління інженерного обладнання оборонних рубежів Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту полковника ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви представник вказав, що вказані накази можуть бути виконані у будь-який час, а виконання цих наказів порушить права позивача і може призвести до незворотніх наслідків, позивач просить про забезпечення позову, виходячи з наступного. Виконання розпорядчої частини оскаржуваних наказів, матиме наслідком стягнення з позивача грошових коштів, що може значно ускладнити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того може відбутися незаконне та безпідставне звернення до Державного бюро розслідувань відносно невизначеного кола осіб, до якого, як вбачається зі змісту наказу, входить і позивач, та дані дії грубо порушують права позивача, тобто в разі реалізації оскаржуваних наказів позивач опиниться у стані юридичної невизначеності та вказане призведе до правових ускладнень щодо подальшого відновлення порушеного права позивача. Так, з позивача вже розпочалося утримання частини грошового утримання військовослужбовця за оскаржуваним наказом. Однак, навіть у разі задоволення позовних вимог позивача, вирішення цієї справи не призведе до повернення позивачу вже утриманих грошових коштів на виконання наказу. Таким чином, ураховуючи той факт, що утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 вже відбувається, у разі задоволення позовних вимог це не матиме ефективного судового захисту порушених прав позивача, адже по-перше: для повернення вже утриманих коштів позивачу слід буде звертатися до суду із новим позовом, а по-друге: навіть у разі задоволення наступного позову, позивач не зможе виконати це рішення в примусовому порядку з огляду на вищевикладене. Позивач усно звертався до керівництва з проханням надати йому інформацію про вже стягнуті кошти на підставі оскаржуваного наказу та відомості про те, чи направлялись матеріали службового розслідування до Державного бюро розслідувань, але й до цього часу відповіді не отримав, через що адвокат Лукінова К.С. звернулась до відповідачів із адвокатським запитом. Відтак, на думку позивача, є всі підстави для задоволення даної заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
За правилами частини 1статті 154 КАС Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
За приписами частини 1статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як зазначає позивач, з нього вже розпочалося утримання частини грошового утримання військовослужбовця за оскаржуваним наказом. Також, позивач вказує, що навіть у разі задоволення позовних вимог позивача, вирішення цієї справи не призведе до повернення позивачу вже утриманих грошових коштів на виконання наказу. До того ж, навіть звернення до суду з новим позовом не вирішить цієї ситуації, оскільки 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення зміни до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (закон 2129-ІХ), яким Розділ ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" було доповнено пунктом 10-2, який закріплював додаткові підстави зупинення виконавчих дій. 27.07.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану" (Закон 2455-ІХ). Законом 2455-ІХ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (абзац 22), яким закріплено, що зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу збройних Сил України.
Проте, суд не може византи обгрунтованими зазанчені посилання позивача, оскільки позивач не надав жодних належних і допустимих доказів які б підтверджували факт реального стягнення коштів.
Самі лише твердження про таке утримання не відповідають вимогам статей 73, 77 КАС України щодо обов'язку доказування.
Крім того усне звернення до керівництва не підтверджено доказомами й не обгрунтовано в контексті його причинно-наслідковими звязками з наявністю підстав для забезпечення позову. До того ж, відсутність відповіді на стверджуване звернення також не свідчить про факт утримання коштів.
Також, позивач не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, яке стосується скасування наказів, тобто, виконання такого виду рішення не передбачає примусових дій, натомість, у разі скасування індивідуального акта, він є скасованим автоматично з дня набрання рішенням законної сили.
Суд також зазначає, що законність прийняття відповідного рішення, дій відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовують відповідачі свої заперечення та пояснень учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Відтак, на цій стадії немає підстав для висновку, що може відбутися незаконне та безпідставне звернення до Державного бюро розслідувань відносно невизначеного кола осіб.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, не надано доказів про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях.
А тому посилання заявника на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, за відсутності відповідних доказів, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
З системного аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положеньстатті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями150-158,248,256,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/24988/25 - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко