18 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/574/24
Провадження № 22-ц/4815/995/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
Острозьким районним судом Рівненської області в порядку загального позовного провадження розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
15.05.2025 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просить визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя наступне нерухоме майно: 65/100 частини адміністративного приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2698036756060; нежитлове приміщення - зерноплощадку зі складом насіннєвим №1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2694049856060; нежитлове приміщення - автовагу №3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2693968156060; нежитлове приміщення - столярний цех №5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2693926156060; нежитлове приміщення - зерноплощадку №4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2693958756060; нежитлове приміщення - піднавіс на зерно №2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2694034856060.
В порядку поділу майна подружжя просить визнати за нею право власності на 1/2 частку 65/100 частини адміністративного приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2698036756060, нежитлового приміщення - зерноплощадки зі складом насіннєвим №1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2694049856060, нежитлового приміщення - автоваги №3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2693968156060, нежитлового приміщення - столярного цеху №5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2693926156060, нежитлового приміщення - зерноплощадки №4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2693958756060, нежитлового приміщення - піднавісу на зерно №2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2694034856060.
В обґрунтування позову зазначає, що вищевказане нерухоме майно було набуто в період з 19.05.2006 року по даний час, тобто протягом часу перебування її у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , відтак вважає, що таке нерухоме майно належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - повернуто ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу де посилається на порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи зводяться до того, що вимоги третьої особи безпосередньо стосуються предмета спору між сторонами та прямо випливають з первинного спору.
Крім того, апелянт вказує на помилковість висновків суду щодо пропуску строку на подання вказаного позову у зв'язку із закриттям підготовчого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явились і причин неявки не повідомили.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що ухвалою суду від 28.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 02.05.2025 року, постановленою у судовому засіданні із занесенням до протоколу, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
15.05.2025 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини шостої статті 30 ЦПК України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову.
В силу статті 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Згідно зі статтею 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Із положень частини третьої статті 194 ЦПК України слідує, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Як передбачено статтею 195 ЦПК України, положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
Аналіз указаних процесуальних норм права дає підстави для висновку, що при прийнятті процесуальних рішень і застосуванні будь-яких процесуальних норм суд має керуватись у першу чергу основним завданням цивільного судочинства, яким є ефективний захист прав та інтересів особи.
Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.
За своєї правовою природою позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є матеріально-правовою вимогою третьої особи до однієї або декількох сторін у справі, яка заявляється для сумісного розгляду у тому самому судовому процесі з метою захисту проти первісних позовних вимог.
Ознаками такого позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом.
Взаємна пов'язаність позову третьої особи та первісного позову може виявлятися, зокрема, у такому: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність позову третьої особи та первісного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за такими позовами можуть зараховуватись; задоволення позову третьої особи виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання третьою особою позову може мати на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, із яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення позову третьої особи тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Крім того, позов третьої особи приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно й об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Як встановив суд першої інстанції з первісної позовної заяви ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, предметом спору, що розглядається судом, є немайнові вимоги щодо правовідносин про визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії РВ №226330 від 08.07.2021 року, визнання недійсними та скасування рішення членів майнової комісії колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» про виділення та передачу майна для ОСОБА_3 від 30.09.2021 року та акта прийому-передачі майна від 05.10.2021 року, а також скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірні об'єкти нерухомого майна.
Водночас, як встановлено з доводів позовної заяви ОСОБА_1 вимоги за її позовом виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані нормами сімейного права та предметом спору у ній є поділ майна подружжя.
Таким чином слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що предмет спору у позовній заяві третьої особи не є тотожним предмету спору первісної позовної заяви, позов ОСОБА_1 не містить самостійних вимог щодо можливого порушеного, невизнаного чи обмеженого права власності щодо спірного майна.
Крім того, судом правильно відхилено доводи ОСОБА_1 щодо доцільності розгляду в одному проваджені, з огляду на те, що задоволення/незадоволення позову ОСОБА_1 не доводить наявності чи відсутності у позивача матеріально-правової підстави на пред'явлення первісного позову.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 259 ЦПК України для постановлення ухвал, що оформлюються окремим документом, суд оголошує перерву; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
З протоколу судового засідання №4467384 вбачається, що 02.05.2025 року суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та призначити розгляд справи по суті на 22.05.2025 року о 14:00., викликати сторони, їх представників та свідків (т.2 а.с. 208).
Занесення до протоколу судового засідання (постановлення протокольної ухвали) ухвали не свідчить про порушення місцевим судом приписів чинного процесуального законодавства, оскільки така можливість передбачена ч.5 ст. 259 ЦПК України.
Місцевий суд встановивши, що ОСОБА_1 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, пред'явила позов 15.05.2025 року, тобто після закінчення підготовчого провадження у справі - 02.05.2025 року дійшов правильного висновку, що таке звернення відбулось із порушенням строків, визначених статтею 52 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів враховує, що правом на поновлення цього строку апелянт не скористалась.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 18 вересня 2025 року.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.