Справа № 550/816/24 Номер провадження 33/814/499/25Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
19 вересня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Лисенко О.Ю.
за участю:
захисника-адвоката Апазіді К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника-адвоката Апазіді К.Ю., поданої в інтересах особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1 , на постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2025 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження закрито у зв'язку з закінченням передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови місцевого суду, 02.07.2024 о 22 год 30 хв водій ОСОБА_1 на а/д Київ Харків - Довжанський, 389 км, керував автомобілем CHEVROLET BOLT, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 02.07.2024 о 22 год 30 хв водій ОСОБА_1 на а/д Київ - Харків - Довжанський, 389 км, керував автомобілем CHEVROLET BOLT, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив перекидання та з'їзд автомобіля до кювету, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 12.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
З рішенням не погодився адвокат Апазіді К.Ю. та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стверджує, що відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказує, що під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у звязку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Окрім того зазначає про наявність сумнівів в упередженості свідків.
Про час, дату та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлений належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомляв.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Апазіді К.Ю., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши докази у вказаному провадженні, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункти 12.1 та 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно за ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних праовпорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАп підтверджується наступним: зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №629601від 03.07.2024, протоколом серії ААД №629602 від 03.07.2024, відеозаписом; направленням на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння; письмовими поясненнями свідків, схемою місця ДТП.
Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та встановленими законом способами, будь які сумніви їх достовірності відсутні.
У пункті 2.5 ПДР вказано, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння складено протокол про адміністративне правопорушення, з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю підтверджується відеозаписами, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, суддя, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КупАП.
Що стосується апеляційних доводів, щодо відсутності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 то вони є неслушними та спростовуються наявними матеріалами справи.
Посилання апелянта, що пояснення свідків не можуть бути доказом так як останні не були допитані в суді не є слушними, оскільки пояснення свідків узгоджуються в повній мірі з іншими доказами у справі.
Разом з цим щодо вказівки адвоката, що при закритті провадження у справах про адміністративні праовпорушення в звязку із закінченням строків притягнення до адміністртивної відповідальності вина особи не встановлюється вважаю за необхідне зауважити, шо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП повністю доведена дослідженими судом доказами.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та за ст.124 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а саме п.п. 12.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення та щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду апеляційної скарги захисника апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених міським судом обставин події.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності є належними та достатніми доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та, на думку апеляційного суду, забезпечують такий рівень доказування, який не залишає розумних сумнівів у доведеності вини останнього у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень.
З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ст.124 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Апазіді К.Ю., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 18 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду О.І. Захожай