Справа № 553/1067/24 Номер провадження 11-кп/814/1379/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024200480001047 за апеляційними скаргами представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Подільського (Ленінського) районного суду м. Полтави від 17 березня 2025 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, з вищою освітою, працюючого водієм в ТОВ "ПРЕМІУМ БЕТОН", не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов Полтавської окружної прокуратури Полтавської області задоволено та стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 4660,88 грн.
Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_11 8611,40 грн матеріальної шкоди та 50000 моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання щодо арешту майна.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
18.08.2023 приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи на автомийці "Wash and Go", в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "НВК КОМПЛЕКТ-ЛІГА" за адресою: м. Полтава, вул. Південна, 8Б, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, в ході сварки, умисно завдав один удар основою долоні лівої руки у ділянку нижньої щелепи справа потерпілому ОСОБА_11 . Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді: закритого косого перелому в ділянці кута нижньої щелепи справа.
На вирок суду представник потерпілого подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду змінити, задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілого у розмірі 1000000 грн та стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_11 8611,40 грн матеріальної шкоди та 1000000 грн моральної шкоди.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд недостатньо врахував психологічні страждання, негативні емоції, душевний біль, погіршення стану здоров'я, а також те, що він змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя з урахуванням лікування та усунення інших негативних наслідків перенесеної травми.
Не враховані показання свідка ОСОБА_12 щодо їх скрутного матеріального становища під час лікування потерпілого.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок суду в частині застосування призначеного покарання та цивільного позову. Призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік. Стягнути з нього на користь потерпілого ОСОБА_11 10000 грн моральної шкоди, в іншій частині цивільного позову відмовити. Скасувати арешт на майно.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд при призначенні покарання недостатньо врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, позитивну характеристику, наявність постійного місця роботи, перебування в цивільному шлюбі, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Не достатньо враховано віктимну поведінку потерпілого.
Вважає, що матеріальна шкода не знайшла свого підтвердження, так як в медичній документації та рецептах лікарів не відображено необхідність імплантатів, та також надана квитанція про оплату імплантатів підтверджує сплату платником ОСОБА_13 , який не має відношення до справи. Моральну шкоду вважає доведеною на суму 10000 грн, яку він намагався відшкодувати потерпілому, але потерпілий відмовився.
Також вказав, що суд без його участі вирішив питання про забезпечення цивільного позову, та під час ухвалення вироку арешт залишив без змін, чим порушив його право на розпорядженням майном.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги захисника, та заперечили проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, прокурорів, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Отже, місцевим судом враховані всі встановлені під час судового розгляду обставини. Інших обставин, які б давали підстави для пом'якшення покарання колегією суддів під час перегляду вироку суду не встановлено та учасниками не зазначено.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про його наміри відшкодувати потерпілому шкоду є не доведеними, так як з часу вчинення кримінального правопорушення до дати перегляду вироку в суді апеляційної інстанції обвинувачений не вчиняв жодних дій щодо відшкодування завданої шкоди.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 свою вину у вчиненому визнав, проте суд правильно вказав на відсутність щирого каяття, оскільки щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Під час розгляду встановлено, що незважаючи на визнання своєї вини у вчиненому, обвинувачений намагається частково перекласти вину щодо події на потерпілого, шкоду не відшкодував та не надав будь-яких доказів цього, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність щирого каяття як обставини, яка пом'якшує покарання.
Інші обставини, про які зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі місцевим судом враховані при призначенні покарання.
У зв'язку з цим суд дійшов правильного висновку щодо міри та строку покарання ОСОБА_9 та на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку в межах, передбаченого чинним законодавством. Підстав для зменшення іспитового строку, як про це просить обвинувачений в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Отже, призначене ОСОБА_9 покарання зі звільненням від його відбування, відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Щодо доводів апеляційних скарг відносно цивільного позову, необхідно зазначити таке.
Частиною 5 статті 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди має містить докази на підтвердження заявлених сум спричиненої шкоди.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в результаті спричинення ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, потерпілий звертався за медичною допомогою, у зв'язку з чим йому було призначено лікування.
Розмір матеріальних збитків в сумі 8611,40 грн доведений поданими чеками та квитанціями, які містяться в матеріалах провадження. Доводи обвинуваченого, що оскільки відповідно до квитанції про оплату за комплект імплантанта для остеосинтезу лицьового черепа ОСОБА_11 кошти сплатив ОСОБА_13 , тому потерпілий не поніс матеріальних збитків, є безпідставними, так як ОСОБА_13 здійснив вказану оплату від імені та для лікування ОСОБА_11 . При цьому необхідність лікування потерпілого, зокрема необхідності комплекту імплантанта для лікування ОСОБА_11 ОСОБА_9 не заперечує.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про доведення позовних вимог щодо завданої ОСОБА_11 матеріальної шкоди.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 2, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров'я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення.
Зі статті 23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (далі - ППВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненому злочині, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди і стягнув із обвинуваченого завдану злочинними діями моральну шкоду, розмір якої визначив в сумі 50000 грн. на користь ОСОБА_11 .
При цьому, судом було встановлено та враховано, що діями ОСОБА_9 . ОСОБА_11 було завдано моральну шкоду, яка виразилася у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях у зв'язку з отриманими травмами та лікуванням, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Разом з цим місцевий суд дійшов правильного висновку, що зазначений потерпілим розмір моральної шкоди в сумі 1000000 не відповідає розміру моральним стражданням потерпілого у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями та призведе до безпідставного збагачення потерпілого. До того ж потерпілим не надано суду доказів, які б доводили моральні страждання потерпілого на заявлену суму.
Не наводить і обвинувачений переконливих доводів для зменшення стягнутої місцевим судом суми моральної шкоди.
З огляду на викладене вище, розмір стягнутої моральної шкоди було визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого та конкретних обставин справи.
Враховуючи вказане, підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає. Тому, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Подільського (Ленінського) районного суду м. Полтави від 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_9 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4