Справа № 761/7388/25
Провадження № 2/761/5406/2025
(заочне)
17 вересня 2025 року року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошин В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025р. позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просив суд:
1) стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором № 1988569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 червня 2021р. (далі по тексту - кредитний договір) у розмірі 19680,0 грн.; судовий збір у розмірі 2422,4 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,0 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03 червня 2021р. між відповідачкою та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 6000,0 грн., строком на 30 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки - 1,9 % в день.
24 грудня 2021р. між позивачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, щомісячні платежі за кредитним договором, і в термін, встановлений умовами кредитного договору, не здійснює, решта заборгованості не повертається, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом про стягнення сум заборгованості за кредитними договорами.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
До судового засідання, сторона позивача подала на адресу суду заяву про розподіл судових витрат та клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка, про час та місце розгляду справи оповіщалася в установленому законом порядку, в судові засідання не з'явилася, поважності причин неявки суду не повідомила, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідачка відзив на позов не подавала.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 03 червня 2021р. між відповідачкою та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 6000,0 грн., строком на 30 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки - 1,9 % річних в день.
Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання з кредитним договором (а.с. 25).
Право вимоги за кредитним договором, позивач набув, в силу укладеного 24 грудня 2021р. з ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу № 02-24122001.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості відповідачки за кредитним договором становить - 19680,0 грн.: 6000,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 13680,0 грн. - сума заборгованості за відсотками;
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020р. № 127/33824/19.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.
Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування до 03 липня 2021р., тому позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 03 липня 2021р., при цьому матеріали справи не містять відомостей, що між боржником та кредитором була укладена додаткова угода про продовження строку користування кредитом. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому заборгованість по нарахованих процентах за користування позикою у розмірі 13680,0 грн. розрахована позивачем, виходить за межі строку, на який видався кредит, при цьому судом враховано положення умов кредитного договору.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 9420,0 грн. (6000,0 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3420 грн. - проценти за користування кредитом до 03 липня 2021р.).
Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,4 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5025,3 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 551, 610, 612, 624, 1054 ЦК України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012р., суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму заборгованості за договором № 1988569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 червня 2021р. у розмірі 9420,0 /дев'ять тисяч чотириста двадцять/ грн.; судовий збір у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп.4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5025 /п'ять тисяч двадцять п'ять/ грн. 30 коп.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 19 вересня 2025р.
Суддя: