Справа №:755/1167/22
Провадження №: 1-в/755/319/25
"18" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року, в межах кримінального провадження № 12021100040001412 від 05.05.2021 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року, в межах кримінального провадження № 12021100040001412 від 05.05.2021 року.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди /ч. 2 ст. 170 КПК України/. Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Також, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово, крім питання щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, розгляд якого здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Як було встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року, в межах кримінального провадження № 12021100040001412 від 05.05.2021 року, було накладено арешт на майно, зокрема нежитлову будівлю (гараж 1/18-22), загальною площею 177,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2262302080000), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:266:0005, площею 2,4959 га, що за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74.
Між тим, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2022 року кримінальне провадження № 12021100040001412 від 05.05.2021 року було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, проте питання щодо скасування арешту майна не було вирішено.
У той же час, заявником не було надано належних доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається, зокрема суд не знаходить жодних доказів того, що на нежитлову будівлю (гараж 1/18-22), загальною площею 177,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2262302080000), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:266:0005, площею 2,4959 га, що за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, про скасування арешту якої клопоче заявник, дійсно було накладено арешт.
Крім того, згідно копії постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 17.01.2022 року, яка була надана прокурором у судовому засіданні, з матеріалів кримінального провадження № 12021100040001412 від 05.05.2021 року було виділено матеріали кримінального провадження № 12022100040000222 від 17.01.2022 року, досудове розслідування у якому на даний час триває та необхідність збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, на даний час не минула.
Отже, дослідивши матеріали клопотання, суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309, 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.10.2021 року, в межах кримінального провадження № 12021100040001412 від 05.05.2021 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя