Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/215/25
номер провадження 2/695/892/25
21 серпня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, на 1/8 частини від всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він та відповідач перебували в шлюбі з 29.08.2009 по 26.10.2018. За час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народився син ОСОБА_3 , який наразі проживає з відповідачем. Позивач після розірвання шлюбу добровільно перераховував на рахунок відповідача аліменти на утримання спільної дитини, однак у грудні 2024 відповідач звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача на свою користь на утримання їх спільного сина аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів. 30.12.2024 суд цю заяву задовольнив і видав судовий наказ про стягнення аліментів із позивача на користь відповідача на утримання спільного сина до досягнення ним повноліття.
Позивач сумлінно виконує свої батьківські обов'язки та приймає активну участь у вихованні свого сина ОСОБА_3 ..
Однак, на даний час виникла необхідність в зміні розміру аліментів у зв'язку з тим, що при призначенні аліментів судом не було взято до уваги, що платник аліментів перебуває в іншому шлюбі та має на утриманні дві малолітні дитини, що стверджується доданими до позовної заяви свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження дітей. Також судом не було враховано, що дружина позивача перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а тому також потребує утримання позивача.
Крім вказаного позивач посилається на своє скрутне матеріальне становище, адже в середньому його дохід складає 18 000 грн., що стверджується доданою до позовної заяви довідкою про заробітну плату, при цьому позивач ще має кредитні зобов'язання, а також несе витрати з утримання житла та сплати комунальних послуг.
Таким чином стягнення з позивача аліментів у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку позивача щомісячно тягне тільки збільшення його боргів, погіршення рівня життя інших його дітей та унеможливлює їх гармонійний розвиток. Позивач також вказує, що обов'язок по утриманню їх спільного сина від першого шлюбу також лежить на відповідачці, яка є працездатною особою, працює і отримує дохід.
За таких обставин, з метою досягнення рівності та справедливості в утриманні всіх дітей позивача та дружини, яка перебуває в декретній відпустці, керуючись чинним законодавством, позивач вважає, що розмір доходу платника аліментів повинен бути поділений порівну на кожного утриманця, тому становить 1/8 від його доходу. Таким чином позивач, не оспорюючи свій обов'язок щодо необхідності сплати аліментів, просить суд зменшити їх розмір.
Ухвалою суду від 27.01.2025 було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У квітні 2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, заперечує проти задоволення позову вказуючи, що надані позивачем до позовної заяви докази не вказують на погіршення матеріального становища ОСОБА_1 чи погіршення його стану здоров'я в порівнянні з його станом на момент видання вказаного судового наказу про стягнення аліментів. Додані до позовної заяви докази вказують на наявність у позивача стабільної, постійної роботи та заробітку, а наявність кредитних зобов'язань свідчить про його стабільне фінансове становище, адже, якби ОСОБА_1 був неплатоспроможним то банк не надав би йому кредитних коштів, тим паче, що розмір кредитних зобов'язань не перевищує розміру місячного доходу позивача і не вказує про наявність для позивача надмірного тягаря. За вказаних обставин відповідач вважає, що позивачем до позовної заяви не додано належних доказів, які б безумовно доводили саме погіршення матеріального становища позивача після видачі судового наказу про стягнення аліментів.
14 квітня 2025 року суд отримав відповідь позивача на відзив, в якому позивач спростовує доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів. Позивач стверджує, що на момент видання судового наказу він був спроможний виконувати свої зобов'язання, проте згодом його матеріальне становище суттєво погіршилося через народження ще однієї дитини та перебування дружини в декретній відпустці. Крім того, позивач зауважує, що відповідач неправильно інтерпретував довідку про його заробітну плату, вибірково враховуючи лише найбільші суми доходу, включно з одноразовими преміями, виплаченими в зв'язку з народженням дитини. Він наполягає, що довідка про середню заробітну плату насправді свідчить про невисокий рівень його доходів. Позивач також зазначає, що при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу відповідач свідомо не повідомив суд про наявність у позивача на утриманні ще двох дітей. Враховуючи особливості наказного провадження, позивач був позбавлений можливості надати відповідні докази, які дозволили б суду одразу встановити справедливий розмір аліментів. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, встановивши їх у розмірі 1/8 частини від його доходів. Він вважає, що таке рішення відповідатиме положенням статті 182 Сімейного кодексу України та захищатиме інтереси всіх його дітей.
Відповідачем скеровано заперечення на відповідь позивача на відзив, який отримано судом 17.04.2025 та в якому відповідач наполягає, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Сторона відповідача не погоджується з аргументами позивача і вважає, що останні не є підставою для зменшення розміру аліментів в розумінні ст. 192 СК України, а позивач ні з позовною заявою ні разом із відповіддю на відзив не надав належних доказів чи достатніх аргументів, що вказують на необхідність зменшення призначеного розміру аліментів. У зв'язку з наведеним, відповідач вважає, що в контексті першочергового врахування інтересів сина позивача та відповідача, які переважають над інтересами батька, який протиправно намагається позбавити дитину коштів необхідних для його утримання й розвитку заперечення позивача проти відзиву відповідача належить відхилити, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Ухвалою суду від 31.07.2025 підготовче провадження в даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному порядку.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, які наведені в позовній заяві.
Представник відповідача, адвокат Міщенко С.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Вважав, що підстав для зменшення розміру аліментів немає, оскільки не надано доказів, що істотно впливають на можливість боржника платити аліменти. Вказував, що кількість утриманців у позивача залишилась незмінною, також позивачем не надані докази щодо зміни матеріального стану.
Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач та відповідач являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Судом установлено, що згідно судового наказу від 30.12.2024, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з 20.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Доказів того, що вказаний судовий наказ скасований, або не перебуває на виконанні, суду надано не було.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, в зв'язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, в спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року в справі № 715/2073/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, в зв'язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
При цьому суд відзначає, що розглядаючи дану справу судом ураховуються також висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, які зводяться до того, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ще однієї дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Разом із тим, вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.
Судом установлено, що вказаний вище судовий наказ Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2024, яким із позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, виданий на підставі звернення ОСОБА_2 до суду 20.12.2024 року.
Звертаючись з позовом до суду, позивач мотивував свої вимоги тим, що з нього на утримання сина стягнуто аліменти без урахування того, що він має на утриманні двох дітей від іншого шлюбу, а також дружину, яка перебуває в декретній відпустці і це ставить позивача у скрутне матеріальне становище, оскільки погіршує його матеріальний стан. Тому аліменти, які з нього стягуються, підлягають зменшенню.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій свідоцтв про народження, позивач являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
Згідно копії свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували 23.11.2023 шлюб, внаслідок чого дружина змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Судом установлено, що ОСОБА_8 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради і одержує допомогу при народженні дитини з 01.10.2024 по 30.09.2027р., що стверджується відповідною довідкою за №23 від 08.01.2024.
Оскільки рішення про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 приймалось в наказному провадженні, то суд не міг врахувати той факт, що на утриманні позивача перебували на час винесення судового наказу ще двоє неповнолітніх дітей та дружина.
Нормами ч. 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Як встановлено судом з відповідача на утримання ОСОБА_3 за судовими наказом стягуються аліменти в загальному розмірі 1/4 частини його заробітної плати (доходу), тоді як нормами матеріального права визначено, що половина заробітку платника аліментів стягується на трьох і більше дітей.
Відповідно ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
З огляду на зміст зазначеної норми, слід виснувати, що стягнення аліментів У наказному провадженні в розмірі, зазначеному в цій статті, можливе виключно за умови, що в платника аліментів загалом, а не лише від однієї жінки є одна дитина, дві дитини чи три дитини. За наявності дітей від різних шлюбів видача судового наказу за заявою матері одного з дітей тягне за собою неврахування наявності в платника аліментів інших утриманців.
За приписами ст. 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд ураховує відомості, повідомлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу.
Особливістю наказаного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактично позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі щодо наявності в нього інших утриманців.
Відповідно ч. 1, 7 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Отже, іншого способу переглянути виданий судовий наказ про стягнення аліментів, ніж звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, процесуальний закон не містить, відтак тут не може бути застосована класична конструкція зміни матеріального чи сімейного становища платника аліментів після прийняття судового рішення про стягнення аліментів.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує обставини, перелік яких наведений у статті 183 СК України, серед яких є наявність інших дітей (пункт 3 частини 1), проте, з огляду на особливість наказного провадження, при вирішенні питання про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , судом не було враховано наявність у платника аліментів інших дітей і усунути цю прогалину можливо виключно в позовному провадженні при вирішенні позову про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, на переконання суду відповідач безпідставно посилається на те, що позивач не довів погіршення свого майнового стану.
Проте, як уже зазначалося вище, за обставин, які наявні в цій справі, класичний підхід до вирішення питання про зміну розміру аліментів, за яким така зміна має відбутися після присудження аліментів, є незастосовним, так як заявниця у наказному провадженні не повідомила про наявність інших дітей, які мають право на утримання від відповідача та за наявності інформації про яких суд міг відмовити у видачі судового наказу.
Законодавство України (ст. 180 СК України) покладає на батьків безумовний обов'язок утримувати своїх неповнолітніх дітей. У даному випадку, позивач, будучи батьком трьох дітей, повинен забезпечувати їх рівні права на утримання.
Залишення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 на рівні 1/4 від доходу позивача, при відсутності аналогічних виплат на двох інших дітей, призведе до порушення їхніх прав, оскільки вони не отримають належного утримання від батька. Таке рішення створить дисбаланс, де утримання однієї дитини буде в рази перевищувати розмір, який би мав припадати на неї за умови рівного розподілу аліментних зобов'язань.
Крім того, загальний розмір відрахувань на утримання трьох дітей не може перевищувати 50% від заробітку платника аліментів. Таким чином, встановлення аліментів у розмірі 1/4 від доходу на одну дитину не лише порушує права інших дітей, але й суперечить законодавчо встановленим обмеженням щодо розміру аліментів, які стягуються з одного платника.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір стягуваних аліментів підлягає зміні, у зв'язку з неврахуванням при видачі судового наказу сімейного та матеріального стану платника аліментів.
Таким чином, враховуючи викладене вище суд вважає, що розмір аліментів, що стягується з позивача на користь відповідачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 повинен бути зменшений з 1/4 на 1/6 частину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доводи позивача про необхідність такої зміни аліментів з 1/4 до 1/8 суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи інтереси як дитини на утримання якої стягуються аліменти та інших дітей позивача, так і платника аліментів, суд приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
З метою усунення можливих складнощів чи протиріч при виконанні рішень судів про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне судовий наказ Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, який виданий 30 грудня 2024 року по справі №695/4824/24 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкликати на адресу суду.
Суд, задовольняючи позов стягує з відповідача на користь держави позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 182, 184, 192 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 263, 265 ЦПК, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу, виданого 30 грудня 2024 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області (справа №695/4824/24, провадження №2-н/695/177/24) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Відкликати виконавчий документ - судовий наказ, виданий 30 грудня 2024 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області (справа №695/4824/24, провадження №2-н/695/177/24) про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
У решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко
Повний текст рішення виготовлений 29 серпня 2025 року.