Справа № 2-4285
2010 рік
21 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
при секретарі Гаврилюк А.М.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.08.2009 року між нею та відповідачем був укладений в усній формі договір позики на суму 1000 дол. США, що еквівалентно на момент подачі позову 8 000 грн. відповідно до офіційного курсу іноземної валюти. Цього ж дня позивачка передала відповідачу 1000 дол. США, а останній надав їй власноручно написану розписку, про те, що зазначені кошти отримав та зобов'язується їх повернути в цілому або частинами до 26.09.2009 року.
У визначений строк відповідач кошти не повернув, мотивуючи тим, що в нього взагалі відсутні кошти.
За останній рік позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханням повернути хоча б частину коштів, однак він постійно наголошував на тому, що в нього грошей немає.
Це змусило звернутися позивачку до суду. Крім того, вона вважає, що у відповідності до норм цивільного законодавства вона має право на отримання від відповідача, крім основної суми боргу, також 3% річних, що складає 240 грн.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що спочатку 31.08.2009 року ОСОБА_2 позичив в неї 700 дол. США, договір позики між ними був укладений в усній формі, оскільки між ними були довірливі відносини. Цього ж дня вона передала йому гроші у вказаній сумі. Пізніше відповідач позичив ще 300 дол. США у її чоловіка і тоді вони домовились, що ОСОБА_2 напише заднім числом розписку, а саме 31.08.2009 року на загальну суму 1000 дол. США, яку він нібито позичив у неї. До цього часу коштів ОСОБА_2 їй не повернув, посилаючись на те, що в нього відсутні гроші. Просила позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь 1000 дол. США основного боргу, що еквівалентно 8000 грн. станом на день подачі позову до суду та 240 грн. - 3% річних.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково. Суду пояснив, що у позивачки він позичив лише 700 дол. США, про що між ними було досягнуто усної домовленості. Вважає, що саме таку суму боргу він повинен їй повернути. Дійсно, він написав розписку на її ім'я на суму 1000 дол. США, оскільки позичив пізніше ще 300 дол. США у її чоловіка. Однак розписка була написана заднім числом, не в той день, коли позивачка позичала йому кошти. 300 дол. США він має намір повернути особисто чоловіку ОСОБА_1 Тому в цій частині позов не визнав.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено та сторонами не заперечено, що 31.08.2009 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 був в усній формі укладений договір позики, за яким остання позичила відповідачу 700 дол. США та передала їх цього ж дня.
Також судом встановлено, що ще 300 дол. США. ОСОБА_2 позичив для власних потреб у чоловіка позивачки. І лише після цього відповідач надав ОСОБА_1 розписку на підтвердження свого грошового зобов'язання на загальну суму 1000 дол. США.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 1 ст. 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що установлені законом.
Виходячи зі змісту вищевказаних норм закону, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню і на її користь з відповідача підлягають стягненню борг в сумі 700 дол. США, (еквівалентно станом на 21.12.2010 року відповідно до офіційного курсу гривні до долара США 5574 грн. 45 коп.), оскільки саме така сума грошових коштів в доларах була позичена нею, як позикодавцем, відповідачу, що встановлено в судовому засіданні.
Що стосується 300 дол. США, які нібито за розпискою позивачка також позичила відповідачу, то вони не можуть бути стягнуті на користь позивачки, не зважаючи на наявність самої розписки, оскільки і позивачка і відповідач підтвердили суду, що ці кошти були позичені останньому чоловіком ОСОБА_1, а не нею самою. Таким чином, договірні відносини з приводу позики 300 дол. США виникли саме між ОСОБА_2 та чоловіком позивачки, а отже право їх вимоги належить саме останньому.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
У зв'язку з цим вимога позивачки про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми обґрунтована, однак її користь підлягає стягненню лише 167 грн. 25 коп., а не 240 грн., як про це вона просить. Визначаючи розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, суд виходив з розміру простроченої суми в розмірі 700 дол. США (5574 грн. 45 коп.)
Суд розподіляє судові витрати у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини вимог та вважає, що на користь позивачки з відповідача слід стягнути 56 грн. судового збору та 84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5574 грн. 45 коп. боргу за договором позики, що еквівалентно 700 дол. США станом на 21.12.2010 року, та 3% річних від простроченої суми в розмірі 167 грн. 23 коп., а всього 5 741 грн. 68 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56 грн. судового збору та 84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: