Справа № 2-3763/10 року
01 жовтня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого-судді Шлапака Д.О.,
при секретарі Дерун А.С.,
за участю представника позивача
ОСОБА_1
представника відповідача
ВК ВМР - Романовської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності,-
В вересні 2010 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.06.2007 року він є власником квартири №АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв.м.
Згодом він переобладнав належну йому на праві приватної власності квартиру під торгівельно-офісне приміщення, до складу якого увійшли: коридор 37-1 площею 10,1 кв.м., кабінет 37-2 площею 16,3 кв.м., санвузол 37-3 площею 1,6 кв.м., кабінет 37-4 площею 7,8 кв.м., кабінет 37-5 площею 12,0 кв.м., підсобне приміщення 37- 6 площею 9,6 кв.м., коридор 37-7 площею 2,2 кв.м., сходова клітина 37-8 площею 13,8 кв.м., торгівельна зала 37-9 площею 54,1 кв.м., торгівельна зала 37-10 площею 51,9 кв.м., санвузол 37-11 площею 1,4 кв.м., підсобне приміщення 37-12 площею 12,7 кв.м., загальною площею 193,5 кв.м.
Для здійснення будівництва позивач звернувся до фахівця, який має право на ведення діяльності із створення об'єктів архітектури, ТОВ «А-Пілон», який у відповідності до всіх будівельних, пожежних та санітарних норм перепланував квартиру в торгівельно-офісне приміщення та зробили відповідні будівельні роботи.
В процесі будівництва скарг та заперечень від будь яких осіб не надходило.
Позивач неодноразово звертався до ВК ВМР, однак відповідач не приймає в експлуатацію вищевказану самочинно переплановану квартиру та не видає відповідне свідоцтво про право власності, оскільки як стверджує останній, позивач не дотримався державно-будівельних норм при здійсненні будівництва. Тому позивач вимушений був звернутися з даним позовом до суду.
В судовому засіданні 29.09.2010 року представник позивача ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги позивача та просив суд визнати право власності ОСОБА_3 на торгівельно-офісне приміщення номер №АДРЕСА_1, до складу якого входять: коридор 37-1 площею 10,1 кв.м., кабінет 37-2 площею 16,3 кв.м., санвузол 37-3 площею 1,6 кв.м., кабінет 37-4 площею 7,8 кв.м., кабінет 37-5 площею 12,0 кв.м., підсобне приміщення 37- 6 площею 9,6 кв.м., коридор 37-7 площею 2,2 кв.м., сходова клітина 37-8 площею 13,8 кв.м., торгівельна зала 37-9 площею 54,1 кв.м., торгівельна зала 37-10 площею 51,9 кв.м., санвузол 37-11 площею 1,4 кв.м., підсобне приміщення 37-12 площею 12,7 кв.м., загальною площею 193,5 кв.м..
Також просив суд понесені судові витрати, а саме судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покласти на позивача.
Представник відповідача ВК ВМР Романовська Н.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, пояснивши, що позивач не мав права самочинно проводити переобладнання зазначеної квартири, оскільки не мав на це відповідного дозволу, що є порушенням норм чинного законодавства, тому вона вважає, що підстави для визнання права власності відсутні.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа, відповідно до змісту ст.3, 4 та 15 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, що виникають із цивільних правовідносин.
Судом достовірно встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В. та зареєстровано 27 червня 2007 року КП «ВООБТІ» в реєстрову книгу за №45 позивач-ОСОБА_3. є власником квартири №АДРЕСА_1, загальною площею 65,5 кв.м.
Згодом позивач переобладнав належну йому на праві приватної власності квартиру під торгівельно-офісне приміщення, до складу якого увійшли: коридор 37-1 площею 10,1 кв.м., кабінет 37-2 площею 16,3 кв.м., санвузол 37-3 площею 1,6 кв.м., кабінет 37-4 площею 7,8 кв.м., кабінет 37-5 площею 12,0 кв.м., підсобне приміщення 37- 6 площею 9,6 кв.м., коридор 37-7 площею 2,2 кв.м., сходова клітина 37-8 площею 13,8 кв.м., торгівельна зала 37-9 площею 54,1 кв.м., торгівельна зала 37-10 площею 51,9 кв.м., санвузол 37-11 площею 1,4 кв.м., підсобне приміщення 37-12 площею 12,7 кв.м., загальною площею 193,5 кв.м.
Для здійснення будівництва позивач звертався до фахівця, який має право на ведення діяльності із створення об'єктів архітектури, ТОВ «А-Пілон», який у відповідності до всіх будівельних, пожежних та санітарних норм перепланував квартиру в торгівельно-офісне приміщення та зробив відповідні будівельні роботи. В процесі будівництва скарг та заперечень від будь яких осіб не надходило.
При зведені вищезазначеної споруди, позивачем були дотримані норми ст.13 Конституції України, що «власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається власністю на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватись, розпоряджатись та володіти своїм майном.
Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Також, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити вимогу про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою.
Згідно з ч.2 п.1 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне задоволити вимоги позивача, оскільки вони є законними, обґрунтованими та мотивованими.
Відповідно до клопотання представника позивача, понесені позивачем судові витрати, а саме: судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.13, 16, 182, 319, 320, 321, 331, 392 ЦК
України, ст.ст. 10, 15, 60, 169, 209, 212, 214, 213-217 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності - задоволити.
Визнати право власності ОСОБА_3 на торгівельно-офісне приміщення номер №АДРЕСА_1 до складу якого входять: коридор 37-1 площею 10,1 кв.м., кабінет 37-2 площею 16,3 кв.м., санвузол 37-3 площею 1,6 кв.м., кабінет 37-4 площею 7,8 кв.м., кабінет 37-5 площею 12,0 кв.м., підсобне приміщення 37- 6 площею 9,6 кв.м., коридор 37-7 площею 2,2 кв.м., сходова клітина 37-8 площею 13,8 кв.м., торгівельна зала 37-9 площею 54,1 кв.м., торгівельна зала 37-10 площею 51,9 кв.м., санвузол 37-11 площею 1,4 кв.м., підсобне приміщення 37-12 площею 12,7 кв.м., загальною площею 193,5 кв.м..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Суддя: