Справа № 136/1127/25
Провадження №11-кп/801/963/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020060000102 від 19.04.2025,
за апеляційною скаргою прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року,
яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, одруженого, має на утриманні малолітнього сина, працює монтажником у ТОВ «Сонце Дарує», учасник бойових дій, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, неодруженого, має на утриманні малолітнього сина, непрацевлаштованого, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 296 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання період попереднього ув'язнення ОСОБА_8 з 19.04.2025 по 21.04.2025 виходячи з наступного: 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк - 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки на протязі іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ухвалено рахувати з моменту проголошення вироку.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання період попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 19.04.2025 по 21.04.2025, виходячи з наступного: 1 (один) день ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк - 2 (два) роки.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки на протязі іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ухвалено рахувати з моменту проголошення вироку.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію до вилученого в ході огляду місця події 19.04.2025 каменю округлої форми, як знаряддя злочину.
Речові докази: знімок рентгенографії ОГК № М20250423.094812467 від 23.04.2025 виданого КП «Ладижинська міська лікарня» на 1 арк., два рентген-знімки № 2725 від 18.04.2025 та оригінал картки амбулаторного хворого Іллінецької МЛ на 2 арк. на ім'я ОСОБА_10 , ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_10 .
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_8 , 18.04.2025 приблизно о 20:00 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, використовуючи малозначний привід, а саме - словесний конфлікт, який мав місце цього ж дня між ОСОБА_10 та його братом ОСОБА_7 з приводу участі вказаних осіб у лавах ЗСУ під час мобілізації та нагородження ОСОБА_10 державною нагородою, з метою з'ясування особистих стосунків прийшов на територію домогосподарства, де проживає останній та яке розташоване у АДРЕСА_2 .
У цей час до вказаного домогосподарства з цією ж метою прийшов ОСОБА_7 , який являється рідним братом ОСОБА_8 , та зайшовши на присадибну ділянку, де ОСОБА_10 здійснював посадку картоплі, та почав нецензурно висловлюватись у адресу останнього.
У подальшому ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклого умислу на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість та зневагу до існуючих загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві та правил моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, розпочав наносити удари кулаками по різних частинах тіла ОСОБА_10 .
У цей час ОСОБА_8 будучи очевидцем вказаних подій, діючи на ґрунті спонтанно виниклого умислу, за відсутності обставин для самозахисту, приєднався до злочинних дій свого брата ОСОБА_7 , та поваливши на землю потерпілого ОСОБА_10 , продовжив наносити безпричинно удари кулаками по різних частинах тіла.
Внаслідок вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді садна слизової оболонки верхньої губи справа, садно шкіри верхньої губи справа, садно лівого носового отвору, синець правого плеча, синець спини зліва, синець спини справа.
Такі умисні дії ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК, а саме як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинені групою осіб.
Крім того, ОСОБА_8 18.04.2025 приблизно о 20:00 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, використовуючи малозначний привід, а саме - словесний конфлікт, який мав місце цього ж дня між ОСОБА_10 то його братом ОСОБА_7 з приводу участі вказаних осіб у лавах ЗСУ під час мобілізації та нагородження ОСОБА_10 державною нагородою, з метою з'ясування особистих стосунків прийшов на територію домогосподарства, де проживає останній та яке розташоване у АДРЕСА_2 .
У цей час до вказаного домогосподарства з цією ж метою прийшов ОСОБА_7 , який являється рідним братом ОСОБА_8 , та зайшовши на присадибну ділянку, де ОСОБА_10 здійснював посадку картоплі, та почав нецензурно висловлюватись у адресу останнього.
У подальшому ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклого умислу на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість та зневагу до існуючих загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві та правил моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, розпочав наносити удари кулаками по різних частинах тіла ОСОБА_10 .
У цей час ОСОБА_8 будучи очевидцем вказаних подій, діючи на ґрунті спонтанно виниклого умислу, за відсутності обставин для самозахисту, приєднався до злочинних дій свого брата ОСОБА_7 , та поваливши на землю потерпілого ОСОБА_10 , продовжив наносити безпричинно удари кулаками по різних частинах тіла.
Внаслідок вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 окрім легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 спричинено ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження за критерієм тривалого (понад 21 день) розладу здоров'я у вигляді перелому заднього відрізка 9-го ребра справа без зміщення.
Такі умисні дії ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме як умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Крім того, 18.04.2025 приблизно о 20:00 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, використовуючи малозначний привід, а саме - словесний конфлікт, який мав місце цього ж дня між ОСОБА_10 то його братом ОСОБА_7 з приводу участі вказаних осіб у лавах ЗСУ під час мобілізації та нагородження ОСОБА_10 державною нагородою, з метою з'ясування особистих стосунків прийшов на територію домогосподарства, де проживає останній та яке розташоване у АДРЕСА_2 .
У цей час до вказаного домогосподарства з цією ж метою прийшов ОСОБА_7 , який являється рідним братом ОСОБА_8 , та зайшовши на присадибну ділянку, де ОСОБА_10 здійснював посадку картоплі, та почав нецензурно висловлюватись у адресу останнього.
У подальшому ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклого умислу на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість та зневагу до існуючих загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві та правил моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, розпочав наносити удари кулаками по різних частинах тіла ОСОБА_10 .
У цей час ОСОБА_8 будучи очевидцем вказаних подій, діючи на ґрунті спонтанно виниклого умислу, за відсутності обставин для самозахисту, приєднався до злочинних дій свого брата ОСОБА_7 , та поваливши на землю потерпілого ОСОБА_10 , продовжив наносити безпричинно удари кулаками по різних частинах тіла.
Внаслідок вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді садна слизової оболонки верхньої губи справа, садно шкіри верхньої губи справа, садно лівого носового отвору, синець правого плеча, синець спини зліва, синець спини справа.
Такі умисні дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК, а саме як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинені групою осіб.
Крім того, 18.04.2025 після вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_10 , більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , будучи очевидцем протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_10 , діючи з метою припинення хуліганства почав розбороняти вказаних осіб.
У цей час у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел на вчинення хуліганства відносно ОСОБА_11 , намагаючись таким чином самоутвердитись.
З цією метою ОСОБА_7 наніс декілька ударів кулаками в область голови ОСОБА_11 , після чого, підібравши на місці події камінець, завдав ще один удар ним в область голови останнього, спричинивши легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я у вигляді забійної рани волосяної частини голови.
Такі умисні дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 3 ст. 296 КК України, а саме як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене особою, пов'язане із опором іншому громадянину, який припиняв хуліганські дії.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор не оскаржує правильність кваліфікації та доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а лише просить змінити оскаржуваний вирок у зв?язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Виключити із резолютивної частини вироку посилання про застосування на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальної конфіскації до вилученого під час огляду місця події 19.04.2025 каменю округлої форми як знаряддя злочину. Доповнити резолютивну частину вироку посиланням про те, що речовий доказ у вигляді вилученого під час огляду місця події 19.04.2025 каменю округлої форми - знищити по набранню вироком законної сили. У решті вирок просить залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відсутні підстави для застосування інституту спеціальної конфіскації у даному кримінальному провадженні, а питання про долю речового доказу повинно бути вирішено відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України шляхом знищення знаряддя злочину. Натомість суд першої інстанції безпідставно застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, що у відповідності до положень ст.ст. 409, 413 КПК України, є підставою для зміни вироку суду.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.
Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про апеляційний розгляд повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явилися, тому апеляційний розгляд відбувся у їх відсутність.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин, а також кваліфікація їх дій прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність у частині застосування спеціальної конфіскації є такими, що заслуговують на увагу.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
Так, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2)призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3)були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Разом з цим, ухвалюючи вирок від 15.07.2025 стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про застосування спеціальної конфіскації з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_14 , перебуваючи на території присадибної ділянки ОСОБА_10 , та після вчинення щодо останнього хуліганських дій, підібрав на місці події камінець та завдав ним удар в область голови ОСОБА_11 .
Таким чином, камінець є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Згідно з ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Однак, щодо підібраного камінця на місці події у даному кримінальному провадженні, на переконання колегії суддів, не виникають майнові права та обов'язки в учасників кримінального провадження, а тому відсутні підстави для застосування інституту спеціальної конфіскації, оскільки питання про долю речового доказу повинно бути вирішено відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України шляхом знищення знаряддя злочину.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, що у відповідності до положень ст.ст. 409, 413 КПК України, є підставою для зміни вироку суду.
На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року стосовно обвинувачених ОСОБА_7 за ч.ч. 2,3 ст. 296 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України - змінити у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Виключити із резолютивної частини вироку посилання про застосування підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальної конфіскації до вилученого під час огляду місця події 19.04.2025 каменю округлої форми як знаряддя злочину.
Доповнити резолютивну частину вироку посиланням про те, що речовий доказ у вигляді вилученого під час огляду місця події 19.04.2025 каменю округлої форми - знищити по набранню вироком законної сили.
У решті вирок залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4