Справа № 127/20168/25
Провадження №11-кп/801/945/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року,
якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
установив:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)", характеризується добре, має заохочення, працевлаштований. Вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, довів своє виправлення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив його задовольнити. Пояснив, що в установі працевлаштований, характеризується добре, має заохочення. Вважає, що довів своє виправлення. Бажає служити в ЗСУ.
Представник Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)» ОСОБА_8 пояснив, що засуджений неодноразово судимий, в установі працевлаштований, характеризується посередньо, має одне дисциплінарне стягнення, 5 заохочень. Вважає, що засуджений не довів своє виправлення, тому заперечував щодо задоволення клопотання.
Прокурор ОСОБА_9 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_7 неодноразово був засуджений, до нього чотири рази застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак на шлях виправлення він не став та продовжував вчиняти злочини, що свідчить про кримінальну спрямованість засудженого. При розгляді питання про умовно - дострокове звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України адміністративною комісією установи було відмовлено, оскільки засуджений не довів своє виправлення. Характеризується посередньо. Вважав, що засуджений не довів своє виправлення. Що стосується бажання засудженого служити в ЗСУ, він може звернутися із відповідною заявою у встановленому порядку.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року - відовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції урахувавши дані про особу засудженого, який неодноразово був засуджений, до нього чотири рази застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак на шлях виправлення він не став та продовжував вчиняти злочини, дійшов до висновку, що факт виправлення засудженого через сумлінну поведінку та ставлення до праці не відповідає фактичним обставинам справи.
Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, оскільки він відбув більше 3/4 строку призначеного покарання, працевлаштований, характеризується позитивно, має п'ять заохочень, сумлінною поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції засуджений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги засудженого, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення у межах апеляційних скарг.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання вимогам ст.370 КПК України відповідає у повному обсязі.
Згідно зі ст. 50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За правилами ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.
Зокрема, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції урахувавши дані про особу засудженого ОСОБА_7 , який неодноразово був засуджений, до нього чотири рази застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак на шлях виправлення він не став та продовжував вчиняти злочини, дійшов до висновку, що факт виправлення засудженого через сумлінну поведінку та ставлення до праці не відповідає фактичним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що наразі мета призначеного покарання, яка полягає у виправленні засудженого та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, не досягнута, оскільки в засудженого ОСОБА_7 залишається середній рівень ймовірного вчинення повторного кримінального правопорушення, а також середній ризик ймовірної небезпеки для суспільства, його ставлення до праці не завжди було сумлінне. Крім того, його поведінка не завжди була зразковою.
Установлено, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2022, згідно з яким він засуджений за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, з урахуванням положень ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Початок строку покарання рахується з 17.06.2022, кінець строку покарання 10.04.2026.
Відповідно до протоколу № 21 від 03.10.2023 комісія установи прийняла рішення про відмову в переведенні до дільниці соціальної реабілітації засудженого ОСОБА_7 , як особі, що не стала на шлях виправлення.
Відповідно до протоколу № 16 від 06.08.2024 комісія установи прийняла рішення про відмову засудженому ОСОБА_7 в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, як особі, що не стала на шлях виправлення.
Відповідно до протоколу № 1 від 07.01.2025 комісія установи прийняла рішення про відмову засудженому ОСОБА_7 в умовно-достроковому звільненні, як особі, що не довела своє
Відповідно до характеристики засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання в установі характеризується посередньо, 5 разів заохочувався адміністрацією установи, має одне дисциплінарне стягнення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті та порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, однак достатніх навичокдля самостійного їх виконання немає. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу "Підготовка до звільнення". Підтримує соціально-корисні зв'язки з родичами. Виконавчих листів до установи не надходило.
Посилання засудженого ОСОБА_7 на те, що він має заохочення, працевлаштований, відбув строку покарання, визнав вину та розкаявся, не переконують колегію суддів у безумовному виправленні засудженого. Також вказані обставини не дають підстав вважати, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним, і подальше його виправлення можливе в інших умовах, без ізоляції від суспільства.
Як убачається із матеріалів судового провадження, засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово був засуджений, до нього чотири рази застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Разом з тим, після неодноразового застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, оскільки продовжив вчиняти злочини, що свідчить про кримінальну спрямованість засудженого, а тому переконує колегію суддів у тому, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 для досягнення цілей покарання є передчасним.
Зрештою матеріали судового провадження не містять переконливих доказів того, що засуджений ОСОБА_7 дійсно став на шлях виправлення, що є обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою, тому підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, 81 КК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4