10 вересня 2025 року
місто Чернігів
Справа №751/5786/25
Провадження №2-а/751/141/25
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі:
головуючого-судді Ченцової С.М.,
секретар судового засідання Барбаш М.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернігівській області
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025 року, винесену інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Ходько А.В. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що 21.06.2025 року, о 12 год 18 коп, інспектор 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Ходько А.В. виніс постанову серії ЕНА № 5033070 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до постанови, підставою притягнення до відповідальності стало те, що 21.06.2025, о 12 год 10 хв, у м. Чернігові, по вулиці Тероборони, 89 позивач керував транспортним засобом LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, чим порушив п.31.4.3 «ґ» ПДР України.
Позивач вважає, що інспектор формально підійшов до розгляду справи, та не забезпечив всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності до закону. Висновок про те, що ним вчинене адміністративне правопорушення є недоведеним належними доказами.
Зазначає, що поліцейським висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі зроблено без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки; світловіддач фар не вимірювалася, відповідні акти технічного стану не складалися.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення доказом правопорушення є лише відео з п.в.472340, реєстратора Хіаоmі 70 mai.
Звертає увагу на те, що він керував транспортним засобом 21.06.2025 о 12 год 10 хв, отже на момент винесення поліцейським постанови було достатньо природного освітлення та відповідно відсутні умови, які передбачені терміном «темний час доби», який включає період, коли водій із нормальним зором не в змозі чітко розрізнити дорогу і неосвітлені предмета, що знаходяться на ній на відстані, достатній для гарантування безпеки руху. Тривалість цього періоду змінюється в залежності від географічного положення місцевості і пори року. Для території України період темного часу доби починається через 30 хвилин після заходу сонця і закінчується за 30 хвилин до його сходу)
Крім того, тонування розсіювачів світлових приладів не здійснювалось, їх стан обумовлений роком виробництва даних приладів. На підтвердження надає світлини розсіювачів світлових приладів транспортного засобу.
Отже, поліцейський дійшов передчасного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, тому підлягає скасуванню, а справа про притягнення до адміністративної відповідальності - закриттю, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Як зазначено вище, оскаржувана постанова винесена, на підставі відео з п.в.472340, реєстратора Хіаоmі 70 mai.
Зазначає, що 23.06.2025 він звернувся до Управління патрульної поліції в Чернігівській області із заявою про отримання відео, де йому повідомлено про отримання відео лише протягом 30 днів з моменту подання заяви.
23.06.2025 позивач звернувся до УПП в Чернігівській області зі скаргою на постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025.
На момент подання позову відповіді не отримав.
04.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, та залишити постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025 року без змін.
Заперечення обґрунтовані тим, що 21.06.2025 року, о 12 год 10 хв, у місті Чернігові, по вул. Тероборони, 89, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 у якого на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, чим порушив п. 31.4.3 ПДР.
Пунктом 31.4.3 ґ) ПДР, передбачена заборона експлуатації транспортних засобів на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до п. 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 р. № 630, не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.
Тобто фари мають бути в оригінальному, «заводському» стані - без тюнінгу і переробок.
Згідно з п. 7.1.1 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що відповідність вимогам, 6.1.1 - 6.1.5, 6.1.6.1 - 6.1.6.3, 6.1.7.1 - 6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6, перевіряють візуально.
Позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме: керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 40 Закону України «Про національну поліцію» дозволяє поліцейському використовувати інформацію, отриману, зокрема із відеотехніки з метою забезпечення дотримання Правил дорожнього руху, в тому числі відеозаписи отримані із відео реєстратора поліцейського.
Так, у пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено портативний відеореєстратор № 472340, що є технічним засобом, за допомогою якого було здійснено фіксацію обставин справи.
Як вбачається із відеозаписів, екіпажем патрульної поліції під час несення служби, було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме - п. 31.4.3 г) ПДР. Водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , на розсіювачах світлових приладів якого було нанесено тонування, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.
З переглянутого відеозапису з місця події встановлено, що візуально вбачається факт затемнення зовнішніх світлових приладів з передньої сторони автомобіля Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , тобто поза розумним сумнівом встановлено, що на розсіювачах передніх світлових приладів вказаного транспортного засобу нанесено покриття.
Щодо твердження позивача, що поліцейські начебто всупереч вимог ДСТУ 3949-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю», при перевірці відповідності вимогам стану зовнішніх світлових приладів його транспортного засобу, не використовували спеціальні засоби вимірювальної техніки та не складали відповідного акту.
З цього приводу слід зазначити, що такий ДСТУ втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2010 № 630 «Про затвердження національного стандарту України ДСТУ 3649:2010 та скасування чинності національного стандарту України ДСТУ 3649-97».
Пунктом 7.1.1 розділу 7 ДСТУ 3649:2010, який є чинним, визначено, що відповідність вимогам 6.1.1-6.1.5, 6.1.6.1-6.1.6.3, 6.1.7.1-6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6 перевіряють візуально.
Щодо посилання позивача на те, що він керував автомобілем у світлу пору доби:
Така аргументація є недоречною, адже з диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП вбачається, що відповідальність за керування транспортним засобом у темну пору доби настає за умови саме несправності зовнішніх світлових приладів, в той час, як заборона експлуатації транспортного засобу, переобладнаного з порушенням відповідних правил, норм і стандартів жодної прив'язки до пори доби не має, тобто за керування транспортним засобом, у якого на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, передбачена адміністративна відповідальність незалежно від того, в який час доби це відбувається.
Також, позивач на підтвердження своєї невинуватості зазначає, що стан зовнішніх світлових приладів його автомобіля начебто обумовлений роком виробництва.
Однак, автомобіль Daewoo Lanos у всіх роках випускався з прозорими фарами та нанесенням дзеркального покриття, за допомогою якого досягався відповідний рівень освітлення.
Інформація щодо транспортного засобу Daewoo Lanos та всіх деталей до нього розміщені у вільному доступі в мережі інтернет та є відкритими для кожного.
Однак, з відеозапису з місця події та фото, наданих позивачем візуально вбачається, що передні зовнішні світлові прилади, крім суттєвого затемнення, яке досягається шляхом нанесенням тонувального покриття (плівки/фарби) на розсіював світлового пристрою, також мають інший тим ламп (встановленні лінзи). Що також є порушенням вимог чинних ДСТУ, а саме п. 6.1.1 «не дозволяється змінювати розташування ПЗС, їх демонтувати, встановлювати додаткові ПЗС, а також змінювати режим роботи ПЗС, якщо це не передбачено конструкцією або документами щодо погодження переобладнання КТЗ».
Звертають увагу суду, що на автомобілі позивача встановлені саме переобладнані фари та на них додатково нанесене тонуюче покриття, яке робить їх майже чорними. Це підтверджується як відеозаписом з місця події, так і фото наданими позивачем.
Оскільки зовнішнє освітлення транспортного засобу позивача не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, експлуатація такого транспортного засобу забороняється. Беручи до уваги даний факт, водій не мав права керувати таким транспортним засобом, тому поліцейським було прийнято рішення притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Зазначає, що поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно чинного законодавства, поліцейський лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і яким саме чином.
Отже, системний аналіз вказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що поліцейський взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП Ходько А.В., під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності Коливошка Д.Ю. та винесення постанови серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Враховуючи наявні матеріали даної справи та докази вчинення адміністративного правопорушення, всі зауваження позивача як підстави для скасування оскаржуваної постанови не знаходять свого підтвердження, носять суто суб'єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04.07.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
11.07.2025 року на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року позивач подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15.07.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
21.06.2025 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Ходько А.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5033070, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, за те, що 21.06.2025 року о 12 год 10 хв у м. Чернігові по вулиці Тероборони, 89, ОСОБА_1 керував транспортним засобом LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, чим порушив п.31.4.3 «ґ» ПДР України.
До постанови додається відео з п.в.472340, реєстратора Хіаоmі 70 mai (а.с. 10).
Із відеозапису, доданого відповідачем до відзиву, поліцейським зупинено транспортний засіб LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та повідомлено водія про причину зупинки, а саме, що на розсіювачах світлових приладів транспортного засобу нанесено тонування, що зменшує їх прозорість та світлопропускання, що є порушенням п.31.4.3 «ґ» ПДР України. Поліцейський згідно із п. 2.4 а) ПДР пред'явив вимогу надати для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР, зокрема: посвідчення водія, реєстраційний документ на даний транспортний засіб та страховий поліс.
Крім того, із відеозапису вбачається, що поліцейський на місці зупинки транспортного засобу повідомив позивача про причину зупинки, у подальшому суть вчиненого ним правопорушення, до початку винесення оскаржуваної постанови ознайомив позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав у користуванні ними. Під час розгляду справи від позивача не поступало жодних заяв чи клопотань.
Рішенням т.в.о. начальника УПП в Чернігівській області ДПП Курган М.А. від 02.07.2025 року постанову серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025 року залишено без змін, а скаргу громадянина ОСОБА_1 без задоволення (а.с.32-33).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У п. 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та діє на даний час.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126) тощо.
Згідно із п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п. 31.3 а) ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.31.4.3 «ґ» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, коли
на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак відповідачем під час судового розгляду не було надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення та обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються повинні відповідати вимогам додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 1166 від 22.12.2010 року «Про єдині вимоги до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються».
Державним стандартом ДСТУ 3649:2010 «Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно встановлення засобів освітлення та світлової сигналізації» п. п. 6.1.2 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено застосування зруйнованих та з тріщинами на світло відбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, встановлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриття на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світло пропускання, змінює їх силу світла, світлорозподіл або колір.
Пунктом 7.1.1 розділу 7 ДСТУ 3649:2010 визначено, що відповідність вимогам 6.1.1-6.1.5, 6.1.6.1-6.1.6.3, 6.1.7.1-6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6 перевіряють візуально.
Згідно із п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.
З оглянутого у судовому засіданні відеозапису фіксації місця події з п/в 472340, реєстратора Xiaomi 70 mai, наданого відповідачем, на ньому зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, але факту надання доказів порушення Правил дорожнього руху не було надано, так само як із відеозапису не вбачається наявність порушення відповідно до п. «ґ» 31.4.3 ПДР України.
Поліцейським зроблено висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки, не вимірювалася світловіддача фар та відповідні акти технічного стану не складалися.
Згідно із постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, в якій зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене суд вважає передчасним висновок поліцейського про те, що позивач керував автомобілем, у якого на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання, оскільки ним повно та всебічно не було досліджено всіх обставин справи.
Отже, суд позбавлений можливості встановити технічні особливості транспортного засобу, яким керував позивач.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту порушення позивачем п. «ґ» п. 31.4.3 ПДР відповідачем не надано.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, ґрунтується на припущенні.
При цьому слід зазначити , що суд не зобов'язаний самостійно збирати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки це б суперечило принципу диспозитивності та змагальності сторін.
Суд наголошує, що відповідно до закріпленого в статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі “Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі “Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7.10.1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Отже, в силу приписів Конституції України та практики Європейського Суду з прав людини позивач не зобов'язаний доводити свою невинуватість. З огляду на норми КАС України саме на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності свого рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 8.07.2020 року по справі №463/1352/16-а «в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Суд вважає, що у даному випадку зазначені вище принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, закриттю.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.26), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись Правилами дорожнього руху України, Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, статтями 7, 14-1, 126, 222, 245, 251, 252, 254, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 6, 20, 72, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5033070 від 21.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646)
Відповідач: Управління патрульної поліції в Чернігівській області (14037, м. Чернігів, вул. Громадська, 66)
Суддя С.М. Ченцова