Справа № 740/2909/25
Провадження № 2/740/1465/25
18 вересня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 2/3 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423380400:14:001:0060, і відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши, що її частка у праві спільної сумісної власності була 2/3 частки, що відповідає належній частці на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за цією адресою.
Позов аргументує тим, що вона є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка прийняла спадщину після матері та отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка за цією адресою була приватизована і без визначення часток належала двом співвласникам - ОСОБА_3 та відповідачці ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 7423380400:14:001:0060 відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га знаходиться у власності 2 осіб - ОСОБА_3 з часткою у спільній власності 50 та відповідачки ОСОБА_2 з часткою у спільній власності 50.
Проте інформація у Державному реєстрі щодо розміру часток не відповідає дійсності, оскільки частки у праві спільної сумісної власності правовстановлюючими документами не визначені. Разом з тим, оскільки частки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1 складають 2/3 та 1/3 відповідно, тому і право на земельну ділянку належить їм пропорційно до часток у праві власності будинку.
Успадкувавши 2/3 частки вищевказаного житлового будинку, позивачка вважає, що має право на таку ж частку земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну частку земельної ділянки, у зв'язку з невизначеністю частки спадкодавця у правовстановлюючому документі.
Ухвалою судді 29.05.2025 справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду 30.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивачка ОСОБА_1 надіслала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідачка ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи сповіщалась завчасно засобами поштового зв'язку за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно із п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України.
Враховуючи, що відповідачка з урахуванням положень ст. 128 ЦПК України повідомлена, відзив не подала, причини неявки в судове засідання не повідомила, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що від позивачки не надійшло заперечень проти такого вирішення справи.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України , у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13).
Як вбачається з копії спадкової справи № 108/2020 до майна ОСОБА_3 , спадщину після померлої за заповітом прийняла її дочка - позивачка ОСОБА_1 та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, в тому числі і на 2/3 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-57).
Відповідно до копії постанови від 10.02.2025, приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Чумак Л.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 на 2/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що у правовстановлюючому документі не визначена частки спадкодавця у спільній сумісній власності на земельну ділянку.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Прийняття спадщини є однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, згідно з пунктом г) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.
У роз'ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (ч. 1 ст. 86 ЗК України).
Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 745688, ОСОБА_3 на підставі рішення Безуглівської сільської ради від 14.10.2009 є власницею земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.8).
У додатку до державного акта зазначено два співвласники земельної ділянки - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у графі «частка у спільній власності» зазначено «спільна сумісна» без визначення конкретних часток (а.с.9 зворот).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.09.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 17.09.2008 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 належало по 1/3 частці у спільній частковій власності: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.15 зворот-16).
З свідоцтва про право на спадщину, виданого 16.10.2008 державним нотаріусом Ніжинської районної державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_3 набула право власності на 1/3 частку вказаного будинку в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с. 44 зворот).
Таким чином, співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 - 2/3 часток та ОСОБА_2 - 1/3 частки, що підтверджується копією технічного паспорту на будинок (а.с. 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.
Отже, враховуючи дану норму Земельного кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 7423380400:14:001:0060, розташована по АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у частках, що відповідають їх часткам у праві власності на житловий будинок, тобто 2/3 та 1/3.
Позивачка, успадкувавши за заповітом після ОСОБА_3 2/3 часток вищевказаного житлового будинку, успадкувала відповідно і 2/3 частки спірної земельної ділянки, однак у позасудовому порядку позбавлена можливості їх оформити, у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не надав суду у встановленому порядку відзиву, у зв'язку з чим несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку, - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 2/3 частки земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423380400:14:001:0060, що відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .
Копію заочного рішення направити відповідачці в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Карпусь