Справа № 750/6158/25
Провадження № 2/750/1930/25
15 вересня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно у порядку спадкування,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Красногор Олександр Володимирович,
у травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить:
- встановити факт проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини;
- визнати право власності на майно, а саме однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 м2, у порядку спадкування за спадкодавцем за законом ОСОБА_1 ;
- визнати право власності в порядку спадкування на банківські рахунки, відкриті в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» за спадкодавцем за законом ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що вона є дочкою померлої ОСОБА_4 . ОСОБА_4 на підставі договору дарування на праві власності належала однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38.9 м2. Оскільки позивач проживала разом з матір'ю на день її смерті, а тому вона прийняла спадщину та бажає її оформити і отримати відповідне свідоцтво. Проте, звернувшись до нотаріуса, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона звернулася поза межами шестимісячного строку, який надається спадкоємцям для подачі заяви про прийняття спадщини. Також, позивачу стало відомо, що у померлої матері були відкриті банківські рахунки у АТ КБ «Приватбанк» та наявний індивідуальний банківський сейф, а тому вона бажає оформити спадкове майно, так як інших спадкоємців, крім неї, немає.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник Чернігівської міської ради подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з наданих позивачем документів вбачається, що позивач має правовстановлюючі документи на квартиру, які було надано нотаріусу, право власності на квартиру за спадкодавцем було зареєстровано, адже цю саму квартиру позивач 16.02.2007 року подарувала своїй матері. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру у порядку спадкування. Оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку, таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19.
Крім того, позивач пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини, а належних доказів на підтвердження факту проживання позивача зі спадкодавцем на момент її смерті, матеріали справи не містять.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі.
При цьому позивач суду пояснила, що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини, так як спадкодавець залишила заповіт, яким заповіла усе своє майно онуці, дочці позивача. Проте, онука не подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, а тому вже після закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В. , однак нотаріус 11 березня 2025 року виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстави, що спадкоємець не подала заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений п.1 ст.1270 ЦК України.
Представник позивача зазначила, що оскільки позивач не може навести поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому вимушена звернутися із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Також представник відповідача зазначила, що позивач не надала суду жодного належного доказу на підтвердження факту проживання із спадкодавцем, не заявляла клопотання про допит свідків, докази сплати комунальних послуг за спірну квартиру стосуються періоду після смерті спадкодавця. Єдиний доказ, а саме акт про спільне проживання від 19.02.20025 №60, складений працівниками КП «Деснянське», не є належним доказом, адже містить не точну інформацію, а саме, що позивач проживала з матір'ю на день її смерті, а саме на 03 липня 2024 року, хоча спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач не пропустила строк на прийняття спадщини, так як оскільки спадкоємець за заповітом не подала заяви про прийняття спадщини, то у спадкоємця за законом згідно ч.2 ст.1270 ЦК України є додатково ще три місяці для прийняття спадщини з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями.
Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Красногор О.В. надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 липня 2024 року.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками зазначені - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 10).
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00050139189 від 19.03.2025 підтверджується, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 29.02.2012 уклали шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 (а.с. 11).
Як вбачається з копії договору дарування квартири від 16.02.2007 ОСОБА_4 отримала в дар від ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Вказана інформація також підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 15).
Атом № 60 від 19.02.2025, складеним у присутності майстра служби з прибирання та благоустрою ОСОБА_9 , підтверджується, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_4 від 03 липня 2024 року проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Постановою нотаріуса № 88/02-31 від 11 березня 2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 20).
Відмова нотаріуса обґрунтована тим, що 03 лютого 2025 року до нього звернулась ОСОБА_1 з питань видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 , на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (п.1 ст. 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (п. 1 ст. 1270 ЦК України).
Як вбачається з копії спадкової справи щодо майна після смерті ОСОБА_4 , наданої на запит суду, 11 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 75).
Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що 06.12.2019 приватним нотаріусом Прокоф'євою О.М. за реєстровим № 1895 посвідчений заповіт, заповідачем зазначена ОСОБА_4 , зазначене підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 80411846 від 11.03.2025 (а.с. 77).
Позивач в судовому засіданні пояснила, що заповіт її мати склала на онуку, дочку позивача, проте остання не виявила бажання приймати спадщину.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи викладені і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.
Відповідно до положення статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач є спадкоємицею ОСОБА_4 за законом першої черги.
Частиною першою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Так, з копії спадкової справи видно, що ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф'євою О.М. 06.12.2019 за реєстровим номером 1895.
Позивач у судовому засіданні пояснила, що заповіт її мати склала на онуку, дочку позивача.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Судом встановлено, що спадкоємець за заповітом в установлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 не звернулася.
Відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.03.2025 убачається, що позивач звернулася до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О. В. 03.02.2025 з питань видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_4 , на підставі чого була заведена спадкова справа №43/2025 від 11 березня 2025 року.
Проте, при винесенні нотаріусом 11 березня 2025 року постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не було враховано, що виникнення у позивача, як спадкоємиці за законом першої черги, права на спадкування після смерті матері, залежало від неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом, тобто подання нею заяви про прийняття спадщини за законом відбулося в межах строку, визначеного частиною другою статті 1270 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
Таким чином, звернувши до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногор О. В. із заявою про прийняття спадщини 11.03.2025 позивач не пропустила встановлений частиною другою статті 1270 ЦК України строк на прийняття спадщини за законом, оскільки право позивача на прийняття спадщини за законом залежало від неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом.
Постанову приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В. від 11 березня 2025 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач не оскаржувала.
Проте, саме ця постанова перешкоджає позивачу оформити спадщину у встановленому законом порядку.
Також у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру у порядку спадкування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , адже правовстановлюючі документи на вказану квартиру є в наявності, право власності на вказаний об'єкт нерухомості було зареєстровано за спадкодавцем у встановленому законом порядку, а тому свої права на спадкування позивач має оформити у нотаріальному порядку, в тому числі і на кошти спадкодавця, розміщені на банківських рахунках.
Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача у повному обсязі через їх безпідставність.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно у порядку спадкування - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 19.09.2025.
Суддя