Справа № 947/34131/25
Провадження № 1-кс/947/14390/25
19.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000547 від 23.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000547 від 23.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, просить накласти арешт на речі, вилучені 17.09.2025 в період часу з 17 годин 29 хвилин по 18 годин 13 хвилин, в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий ОСОБА_3 надав заяву в якій просив розглянути клопотання без його участі, вимоги якого просив задовольнити.
Також адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника ОСОБА_6 звернувся з заявою в якій заперечував проти задоволення клопотання, мотивуючи тим,що вилучені кошти не мають відношення до кримінального провадження, оскільки їх походження є законним.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що у провадженні СВ ВП № 4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025163480000547 від 23.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.08.2025 до ч/ч відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, надійшли матеріали 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області разом з повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення з НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, про те, що в ході проведення оперативних заходів було встановлено громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , який діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, на території м. Одеса, зокрема в Київському районі, підшукує осіб чоловічої статі, призивного віку з метою незаконного переправлення останніх через державний кордон України за грошову винагороду в сумі 9000 доларів США до країн Європейського Союзу.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами за вказаним фактом встановлено, що причетними до вказаного кримінального правопорушення може бути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з корисливих мотивів.
Так, 17.09.2025 в період часу з 13 годин 33 хвилини по 14 годин 00 хвилин, в ході проведення обшуку транспортного засобу «Kia K5», н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Одеса, вул. Європейська, поблизу буд. 91, було виявлено та вилучено: Мобільний телефон марки «IPhone Xs», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 та мобільний телефон марки «IPhone 16 Pro», imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 , з сім-картою НОМЕР_7 (упаковано до сейф-пакету №ICR0134631); 100 банкнот номіналом 100 доларів США з ідентичними серійними номерами LB23277272G, та 6 банкнот номіналом 100 доларів США з серійними номерами PK88308567H, QL69811021B, PB61215146M, PK20035659C, PL87458013G, MK68660083C (упаковано до сейф-пакету №BУМ2009195); Ключ до автомобіля марки «BMW» (упаковано до сейф-пакету №BУМ2009196); Ключ з брелком, що містить напис «271» (упаковано до сейф-пакету №BУМ2009194) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 та ключі до автомобіля «Kia K5», н.з. НОМЕР_2 (упаковано до сейф-пакету №ICR0134632); Транспортний засіб «Kia K5», н.з. НОМЕР_2 .
За результатами проведеного обшуку транспортного засобу «Kia K5», н.з. НОМЕР_2 , 17.09.2025 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, в подальшому 17.09.2025 в період часу з 17 годин 29 хвилин по 18 годин 13 хвилин, в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено наступні речі: 77 банкнот номіналом 500 гривень, 2 банкноти номіналом 200 гривень, 10 банкнот номіналом 100 доларів США (упаковано до сейф-пакету №ICR0238367); Чотири стартові пакети оператора зв'язку «Київстар» з номерами телефонів НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 (упаковано до сейф-пакету №ICR0238366);
Постановою слідчого від 17.09.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно перебуває у незаконному обігу, є знаряддям та об'єктом протиправних дій та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені стартові пакети можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Також з огляду на правову кваліфікацію вчинених діянь за ознаками кримінального правопорушення вилучені грошові кошти відповідають ознакам майна, здобутого кримінально протиправним шляхом. Слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, йому інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України визначено обов'язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.
З огляду на викладене, у органу досудового розслідування існували достатні підстави вважати, що грошові кошти можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що стало підставою для їх вилучення в ході обшуку.
Отже, грошові кошти вилучено у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України, а тому підстави вважати, що їх вилучення відбулося незаконно, відсутні.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що 12 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого - надано дозвіл на проведення обшуку житла де мешкає ОСОБА_6 з метою відшукання та вилучення в тому числі грошових коштів, отриманих злочинним шляхом..
У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов'язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2) вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
На момент звернення із клопотанням у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що грошові кошти можуть бути власністю ОСОБА_6 та можуть бути предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено останньому судом у випадку визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються (ч. 3 ст. 332 КК України).
Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що грошові кошти є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, та яке може бути призначено ОСОБА_6 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У зв'язку із наявністю ризику того, що грошові кошти можуть бути передано, відчужено на користь третіх осіб з метою уникнення виконання покарання у вигляді конфіскації майна, яке може бути призначено ОСОБА_6 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке йому інкримінується, то необхідність арешту грошових коштів обґрунтовується запобіганням можливості здійснити вказані дії.
Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 332 КК України) та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 судом у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину, існування ризику щодо можливості перетворення, передачі, відчуження грошових коштів, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт вищезазначеного майна відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000547 від 23.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування будь-якими особами, на речі, вилучені 17.09.2025 в період часу з 17 годин 29 хвилин по 18 годин 13 хвилин, в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- 77 банкнот номіналом 500 гривень, 2 банкноти номіналом 200 гривень, 10 банкнот номіналом 100 доларів США (упаковано до сейф-пакету №ICR0238367);
- чотири стартові пакети оператора зв'язку «Київстар» з номерами телефонів НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 (упаковано до сейф-пакету №ICR0238366).
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1