Справа № 1-64
2010 рік
23 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
при секретарі Кононенко О.Б., Нідзельській Т.А.,
Штифурко Л.А., Муравєй А.В.,
Ремізовій А.А., Гаврилюк А.М.,
за участю прокурора Калитко В.В.,
адвоката ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який до затримання проживав в АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121.ч.2 КК України,
17 червня 2005 року, близько 21 год. 00 хв. підсудний ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі ОСОБА_8, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в процесі сварки, яка виникла між ними на побутовому ґрунті, умисно почав наносити останньому численні удари кулаками по різних частинах тіла, а саме голові та тулубу, від яких той знепритомнів. Побивши ОСОБА_8, ОСОБА_7 залишив його лежачим на дивані в одній з кімнат квартири.
Після цього ОСОБА_7 залишився в квартирі та продовжив вживати спиртні напої з громадянкою ОСОБА_9, яка прийшла до нього на квартиру біля 23 год. 00 хв. вечора і з якою він підтримував дружні стосунки.
18 червня 2005 року, близько 07 год. 00 хв. ранку ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у вказаній квартирі, маючи умисел на нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень через неприязні відносини з останнім, звинуватив його в крадіжці грошей в сумі 200 гривень, через що умисно продовжив наносити ОСОБА_8 численні удари кулаками в ділянку грудей та живота, загалом спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синців грудей, перелом грудини в середній частині тіла, множинні переломи ребер з обох сторін по декількох анатомічних лініях з ушкодженнями реберної плеври зліва, крововилив в плевральну порожнину зліва; закриту травму живота зліва, розрив печінки, крововилив в ділянці верхнього кута брижі товстої кишки, крововилив в черевну порожнину, множинні синці садна голови, рани голови, перелом кісток носу.
Побивши ОСОБА_8, ОСОБА_7 залишив його лежати на дивані в кімнаті, а сам пішов на кухню та продовжив вживати спиртні напої.
Через кілька хвилин після побиття ОСОБА_8 вийшов з кімнати на кухню, де в цей час перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_9, скаржачись на біль у тілі, сів на стілець та схиливши голову на стіл, помер.
Як результат спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7, смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої травми грудей та живота, яка ускладнилася травматичним шоком, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і стоїть у причинному зв'язку зі смертю.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені судовим слідством. Суду пояснив, що останні перед злочином 5 місяців він проживав у свого знайомого ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 з його жінкою ОСОБА_10. Перед цим він разом з нею спав в даній квартирі з 15 на 16.06.2005 року, а вже з 16 на 17.06.2005 року він спав в даній квартирі з ОСОБА_9.
17.06.2005 р. близько 11 год. він прокинувся в дома у ОСОБА_8. ОСОБА_8 спав у великій кімнаті, ОСОБА_9 вже не було вона пішла на роботу. Йому було погано, так як він напередодні багато випив., Тому прокинувшись, пішов на вул. Київську до фонтана, де в магазині „Київській” випросив у продавця ОСОБА_2 пляшку горілки „Сотку” та плавлений сирок, там же біля фонтану він стояв пив дану горілку. В цей час до нього підійшов ОСОБА_4 на прізвисько „Черноморець”. Разом з ОСОБА_4 стали та там випили дану пляшку горілки. Випивши горілку до ОСОБА_4 підійшов хтось та дав йому грошей та той пригостив його самогоном 0,5 л., вони знову випили. Після цього він прийшов додому на АДРЕСА_1, де ліг спати. Прокинувся вже під вечір, на квартирі був ОСОБА_8. Він одягнувся та вирішив поїхати до своїх батьків на Старе місто. Вийшов з квартири та сів на тролейбус № 6 ним доїхав до „Будинку Офіцерів”, де пересів на маршрутне таксі №2 та поїхав на Старе місто до батьків на АДРЕСА_2. Прийшовши додому, він дістав із шухляди свій золотий ланцюжок, який здав чоловіку на ім'я ОСОБА_11. Даний ланцюжок ОСОБА_11 купив у нього за 112 доларів США. Однак він у ОСОБА_11 попросив, щоб той дав гривнями курсом (1 - до 5,5). Йому передали гроші в сумі 550 грн. Отримавши дані гроші він поїхав на ЦКР м. Вінниці, де купив продукти харчування. Після цього сів в таксі та доїхав до вул. Грибоєдова. Після цього зайшов в магазин „Нічний”, де купив дві пляшки: 1 вишню на коняці та 1 клюкву на коняці, пляшку горілки за 7 грн. З даними продуктами він пішов на квартиру АДРЕСА_1. Прийшовши в дану квартиру, він побачив, що в квартирі є ОСОБА_8. Разом з ОСОБА_8 він сів за стіл та почали вживати горілку, яку він приніс. Випили півпляшки та ОСОБА_8 пішов спати у свою кімнату. Він допив горілку та розпочав пити клюкву на коньяку. Він чекав, коли прийде ОСОБА_9. Коли вона прийшла було близько 20 год. і він вже випив обидві пляшки напою на коньяку. Коли прийшла ОСОБА_9, він попросив, щоб вона пішла в «Нічний» та купила дві пляшки клюкви на коньяку та дав їй гроші. Коли ОСОБА_9 пішла, то через 10 хв. прокинувся ОСОБА_8, який підійшов до нього, та почав просити гроші на горілку. Він погодився йому дати гроші та з кишені куртки дістав всі гроші, які залишилися після продажу ланцюжка, а саме 245 грн., та передав ОСОБА_8 гроші в сумі 10 грн., інші гроші він поклав у внутрішню кишеню куртки. Після цього ОСОБА_8 купив пляшку горілки та повернувся на квартиру. Тим часом ОСОБА_9 вже принесла клюкву на коньяку дві пляшки та вони з нею сиділи і пили. Через деякий час прийшов ОСОБА_8 та сів біля нього та ОСОБА_9 і почав пити горілку, яку він купив. ОСОБА_8, випивши кілька чарок, почав його попрікати, кажучи (що це він робить, живе з його жінкою, як це він може робити). Він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та в присутності ОСОБА_9, не витримав цього та один раз наніс йому удар рукою в ніс, а другою рукою вдарив його по вухові, від даних ударів ОСОБА_8 впав на підлогу та заспокоївся. Після цього ОСОБА_8 поповз у свою кімнату, ліг на диван та там заснув. Він розізлився на нього, так як ОСОБА_9 не знала про те, що він живе з ОСОБА_10. Він разом з ОСОБА_9 після даного інциденту пішов в свою кімнату та вони зайнялись інтимними стосунками, це було приблизно 1 год. ночі. Ранком, близько 7 год. 18.06.2005 року, його розбудила ОСОБА_9, яка повідомила, що ОСОБА_8 приблизно на початку 6 год. вийшов з квартири та кудись пішов. Він, вставши та умившись, підійшов до своєї куртки, в якій він залишав гроші в сумі 235 грн., так як хотів похмелитись після п'янки. Однак, коли підійшов до куртки та перевірив кишеню, де повинні були бути гроші, він виявив відсутність грошей в сумі 200 грн. однією купюрою, а були лише 35 грн. (3 по 10 грн. та 1 по 5 грн.) Він одразу зрозумів, що дані гроші у нього викрав ОСОБА_8. Та почав його чекати, щоб з'ясувати, де гроші. Також ОСОБА_7 пішов на вул. Київську, де в магазині купив пляшку 0,25 горілки. Після цього він повернувся додому та повідомив ОСОБА_9, щоб вона зібрала речі, так як вони мали їхати на поминки до тітки і до його матері на День народження. Поки ОСОБА_9 збирала речі, він майже випив усю горілку. В цей час в квартиру зайшов ОСОБА_8, який приніс мідії та висипав їх у ванну. Коли ОСОБА_8 був у ванній кімнаті, він підійшов до нього та сказав: „Ти криса. ”. Після цього він завів у його кімнату, де почав ОСОБА_8 бити, наносячи удари обома руками по ребрам та тулубу по декілька разів. Бив він дуже сильно. Після цього ОСОБА_8 упав на диван, а він вийшов з кімнати. Після цього він разом з ОСОБА_13, приблизно через півгодини вийшли з квартири. В цей час він побачив ОСОБА_8, який пропонував йому допити горілку та поїсти мідій. Він йому сказав, щоб той пив сам, а він разом з ОСОБА_9 ідуть. Коли він разом з ОСОБА_9 виходив з квартири, то двері квартири не закривав, так як в квартирі знаходився ОСОБА_8. На сходинковій площадці вони побачили, як відкрились двері ліфта і звідти вийшов ОСОБА_14 - син ОСОБА_8. Він разом з ОСОБА_9 поїхали до його тітки на поминки. Поминки закінчились приблизно о 22.00 год. після чого їх тітка посадила в таксі та вони приїхали додому. Однак його мати побачивши, що він п'яний попросила, щоб він разом з ОСОБА_9 пішов в друге місце переночувати. Тому Він з ОСОБА_9 пішли до його знайомого на прізвисько „Чиж”.
Крім визнання вини підсудним, вона також повністю доведена іншими доказами по справі, а саме: показами потерпілої, свідків, експерта та іншими матеріалами справи.
Так, потерпіла ОСОБА_10 пояснила суду, що вона знає підсудного ОСОБА_7, він був знайомим її колишнього чоловіка ОСОБА_8. ОСОБА_8 постійно зловживав спиртними напоями. Вона з сином проживала окремо від чоловіка, у своїх батьків, так як він вів аморальний спосіб життя: постійно запрошував до квартири своїх знайомих, з якими вживав алкогольні напої. ОСОБА_7 проживав на квартирі у її чоловіка близько року. Спочатку між ними були добрі стосунки, а потім погіршились, так як вони часто не могли поділити горілку. Крім ОСОБА_7 у ОСОБА_8 мешкали ще дівчата ОСОБА_9 та ОСОБА_17, прізвищ їхніх вона знає.
З ОСОБА_7 вона познайомилася саме на квартирі в ОСОБА_8 і певний час у них були близькі відносини. Вони були друзями, але не коханцями. Статевих стосунків між ними не було. Він був для неї лише знайомим.
Вона періодично заходила на квартиру до ОСОБА_8, приносила йому їжу, гроші, приблизно один раз на тиждень. Коли померла свекруха, вони з сином перестали часто ходити до ОСОБА_8, але шлюб між нею та ним був ще не розірваний.
18 червня 2005 року, близько 10-11 год. ранку вона попросила сина ОСОБА_14 віднести їжу ОСОБА_8 Їй було його шкода, так як він тільки пив, а їсти собі нічого не варив. Прийшовши додому, син повідомив їй, що батько спить за столом, сидячи на стільці. Він залишив їжу та пішов від нього. Син ще сказав, що бачив як ОСОБА_7 виходив з батькової квартири. Вона не придала значення тому, що ОСОБА_7 виходив з квартири, адже він проживав там. Те, що ОСОБА_8 спав та не чув, як приходив син, її теж не збентежило, оскільки таке відбувалося неодноразово. На другий день зранку вона знову приготувала їсти та відправила сина віднести їжу батькові. Повернувшись через годину додому, син сказав їй, щоб вона сама пішла до батька, тому що останній, ніби мертвий. Син пояснив, що батько сидить в тому ж положенні, що й вчора, а вся їжа, яку він вчора йому залишив, теж стоїть не тронута ніким. Крім цього, хлопчик сказав, що на голові в батька запечена кривава рана. Після цього, вона сама пішла на вулицю Чайковського, де проживав її колишній чоловік. Прийшовши туди вона побачила, що дійсно чоловік перебував в сидячому положенні на стільці без ознак життя. Вона викликала міліцію та швидку допомогу.
Вважає, що нанести удари ОСОБА_8 міг будь-хто. Він багато пив, часто сам провокував бійки, синці не встигали загоюватись на його тілі. Коли вона запитувала його: «Хто тебе бив?» Він відповідав: «Ти сама знаєш.». Вона думала, що це ОСОБА_7
Також зазначила, що претензій до підсудного вона не має, а щодо його покарання покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ОСОБА_8 був його батьком. Він вже добро не пам'ятає деталей тих подій, оскільки з того часу пройшло вже 5 років. Пам'ятає, що бачив біля ліфту ОСОБА_7, який виходив з квартири батька. В той день він вважав, що батько спить.
Підтримує свої покази, дані ним на досудовому слідстві, а саме, що він з мамою проживав окремо від батька, так як останній багато випивав. Але він часто навідувався до батька (кожного дня, або через день). Коли він приходив до нього, то батько спав або був побитий. Також на квартирі разом з його батьком проживали дядько ОСОБА_7, тітка ОСОБА_9 (ОСОБА_9), а також дядько ОСОБА_3 та тітка ОСОБА_17. На передодні смерті батька він приходив до нього разом з своєю матір'ю, в четвер 16.06.2005 року, приблизно о 10 год. Коли вони їхали з ЖЕКу, то побачили, що батько разом з дядьком ОСОБА_7 сиділи на лавочці біля магазину, коло якого розташований фонтан по вул. Київській. Коли вони їх побачили, то мати сказала, що потрібно зайти до батька на квартиру забрати деякі речі. Тому він разом з мамою пішов на АДРЕСА_1. Коли вони підійшли до дверей квартири, то вони були не ушкодженні і закриті.
Мати відкрила їх ключем, який у неї був. В квартирі було, як звичайно, брудно. Мати зібрала свої речі та, приблизно через 10 хв,. вони вийшли з квартири і мама закрила двері, однак коли вона хотіла закрити двері на ключ, то не змогла, тому вона залишила двері не закритими, а лише прикритими. Після цього вони поїхали додому.
18.06.2005 року в суботу, коли він був вдома, то мати, ОСОБА_10, приготували їсти та попросила його занести батькові. Він вийшов з дому о 10 год. Коли він підійшов до під'їзду, в якому проживав його батько, то зайшов в середину і підійшов до дверей ліфта. Він почув, що ліфт опускається і відкрились двері. В цей час з ліфта вийшли дядько ОСОБА_7, тітка ОСОБА_9 та невідомий чоловік, якого він колись бачив в квартирі батька. Коли він зайшов до ліфта і двері закрились, він почув дядько ОСОБА_7 позвав його, сказавши:„ОСОБА_14”. Він не встиг нічого йому відповісти та поїхав на четвертий поверх. Підійшовши до дверей квартири, він побачив, що двері привідкриті і мають пошкодження у вигляді відсутності фанери, на якій були прилаштовані замки. Він відкривши двері, зайшов в середину квартири та побачив з правої сторони кусок фанери з замками, який був спертий на стіну. Коли він вже був в квартирі, то почав думати, де знаходиться батько. Він побачив, що його кросівки знаходяться на місці. Тому він одразу заглянув в велику кімнату, де звичайно спав батько. На дивані його не було. Він пішов на кухню та побачив, що батько сидить на кухні на табуретці, спершись головою на стіну. Він поставив лотки з їжею на стіл, при цьому він сильно ними стукнув по столі. (Звичайно батько при такому шумі просипався, однак цього разу він не проснувся.) ОСОБА_14 побачив, що батько одягнений в штани та взутий в туфлі, в яких він ходив на вулиці, а також, що у нього новий синець під оком (воно повністю запливше). Побачивши такого батька, він подумав, що той випивший та спить. Після цього він вийшов з квартири та пішов додому. Додому він повернувся приблизно о 14 год. Вдома матері він розповів, що батько спить на кухні сидячи. Наступного дня в неділю, 19.07.2005 року ранком, мама знову злагодила батькові їсти і він о 10 год. вийшов з дому. Коли він підійшов до дверей квартири, то вони були привідкриті фанера з замками лежала теж на тому ж місці як і в суботу. Лише були відкриті двері до кімнати дядька ОСОБА_7, в які він заглянув, та побачив, що двері шафи були у відкритому стані. Він пройшов далі і побачив, що шухляди були у відкритому стані і речей дядька ОСОБА_7 вже не було. Він пішов на кухню та побачив, що батько сидить на тому ж місці на стільці і у нього голова відкинута на зад, але схилена на бік, і в цей час він побачив рану у батька на голові та на вухові (кров на мочці вуха). Після цього він побачив, що лотки з їжею повні і вони не на тому місці, де він їх залишав. Також на столі в суботу, та коли він прийшов, були дві чарки та маленька пляшка з-під горілки (порожня). Побачивши, що їжу ніхто не їв, він забрав кульок, який приніс, та побіг додому розповів усе матері. Також він зазначив, що батько, напевно, вже мертвий. Мати спочатку не повірила та відповіла, що він напевно без свідомості, так як таке з ним вже було в лікарні. Після цього мати поприбирала та після обіду він разом з нею пішов знову на квартиру до батька. Однак коли вони прийшли з матір'ю, то обстановка в квартирі була така сама, лише фанера від дверей знаходилась у великій кімнаті, де спав батько, біля шафи. Мати зайшла, подивилась і впевнилась, що батько вже мертвий, після чого зайшла в кімнату та хотіла зателефонувати, однак телефон не працював. Після цього мати пішла до сусідів викликати міліцію та швидку допомогу. Через деякий час приїхали працівники міліції та швидка (а.с. 88-89, Т1)
С відок ОСОБА_20 суду пояснила, що підсудного знає з 2004 року. У них були близькі відносини. Саме він запропонував їй разом жити на квартирі у ОСОБА_8 по АДРЕСА_1. з ОСОБА_7 жили разом на квартирі у ОСОБА_8. ОСОБА_8 сказав, що його побили біля фонтана пляшкою від шампанського. Вранці, 18.06.2005 року, він вже не міг розмовляти, імен не називав, лише махав рукою. ОСОБА_7 не бив ОСОБА_8, вони лише шарпались, синців у нього не було. ОСОБА_7 сказав, щоб вона збирала всі його речі та викидала пляшки, так як на передодні вони випивали, а саме ввечері пили наливку. ОСОБА_8 був кволий, вона розмовляла з ним, а він лише махав рукою. На його руках та ногах тілесних ушкоджень у нього не було. В чому ОСОБА_8 був одягнений вона не пам'ятає. В швидку та міліцію вона дзвонила з таксофона тому, що телефон у квартирі був розбитий. Телефон вони не ремонтували, лише платили, щоб не відключали. Коли було потрібно, ОСОБА_7 брав у батьків телефон, а потім відносив. Не пам'ятає, чи бачили вони в той день сина ОСОБА_8 ОСОБА_7 її не бив. Покази, дані на досудовому слідстві, їй надиктовував ОСОБА_22 ОСОБА_22 приїхав до неї і сказав, що потрібно дати покази та відправити ОСОБА_7 до в'язниці. Вона не пам'ятаю, чи бачила ОСОБА_8 вночі, але вранці бачила. Вона побачила кров, тому злякалась і побігла викликати швидку. Мати ОСОБА_7 телефонувала вранці. В той час ОСОБА_7 був у ванній. Потім ОСОБА_7 ще випив. Вона запитувала ОСОБА_7, чи то він побив ОСОБА_8, він відповів, що не він. Вони пішли, а додому повернулись ввечері. З сином ОСОБА_8 вони зустрілись, коли виходили з ліфта. Коли повернулись до квартири, то ОСОБА_8 сидів рівно. Коли помер, то схилив голову. ОСОБА_7 сказав їй збирати речі, бо не хотів, щоб хтось дізнався, хто тут був. ОСОБА_7 не хотів жити з батьками, тому жив на квартирі. Вони поїхали до його батьків тому, що у матері ОСОБА_7 було День народження.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ОСОБА_8 був його знайомив, він його знав довгий час. Деякий час він проживав у ОСОБА_8 Покази на досудовому слідстві він давав такі, йому диктували, так він їх підписував. Він був присутній, коли писався текст показів. Очевидцем подій, які сталися з ОСОБА_8, він не був. В квартирі він також не був. ОСОБА_17 була його співмешканкою, вони разом з нею проживали у квартирі ОСОБА_8 Вона тиснула на нього, щоб він підписав покази. ОСОБА_15 була хронічною алкоголічкою. З ОСОБА_8 був у гарних відносинах, так як разом росли. Він ніколи не бачив, щоб ОСОБА_7 з ОСОБА_8 бились. ОСОБА_8 любив битися, а ОСОБА_7 - захищався. Племінника ОСОБА_8 він не бачив уже 2 роки.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що працює заступником начальника карного розшуку. При допиті свідка ОСОБА_20 тиск на неї він не чинив. Якщо він чинив тиск, то, чому вона не повідомила керівництво або прокуратуру. Свідку ОСОБА_20 не погрожував. Вона добровільно давала пояснення слідчому письмово. Жодних відносин з нею у нього немає.
Свідка ОСОБА_26 допитували після повідомлення про скоєння злочину. На протязі неділі було встановлено місце його проживання і він був доставлений з вул. Зарічної на допит. Допитавши його, його відпустили, а де він зараз проживає не відомо.
ОСОБА_27 давала пояснення. Йому пояснень ніхто не давав, він лише доставляв свідків на допит.
ОСОБА_28 доставлявся для допиту у 2005 році двічі. Слідчий міг доручити привід і комусь іншому, наприклад, дільничному. Тому йому не відомо, чи доставляли ОСОБА_28 для допиту іще.
Всі свідки, які доставлялися, були звичайними людьми. На той час вони були помірковані, нормальні люди. Чи працювали вони, він не пам'ятає.
Експерт ОСОБА_16, який працює завідувачем Бюро судово-медичної експертизи, суду пояснив, що висновок № 620/д від 21.07.2005 року підтримує в усіх пунктах. Смерть ОСОБА_8 настала від травматичного шоку, а з його пошкодженнями він міг пересуватися декілька годин, але не добу.
Крім того, вина підсудного ОСОБА_7 доводиться:
показами свідка ОСОБА_26, даними ним на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні, згідно яких: «Він підробляє в місті Вінниці. До прописки в с. Мізяківські Хутори він проживав в м. Вінниці на вул. Зарічній. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 знав ще тоді, коли він був малим хлопцем. Вони підтримували з ним дружні відносини, та йому було відомо, що він проживав за адресою: АДРЕСА_1. Останній рік ОСОБА_8 не проживав з своєю дружиною ОСОБА_10, тому у нього на квартирі жили різні квартиранти. Приблизно літом 2004 року у ОСОБА_8 почав проживати ОСОБА_7, якого він знав ще з 1993 року. Він проживав разом з ОСОБА_8 в його квартирі. Близько двох місяців ОСОБА_26 став бачити (та це все бачили всі) на ОСОБА_8 тілесні ушкодження, а саме він постійно ходив в синяках. ОСОБА_26 підходив до ОСОБА_8 та питав його у чому справа, на що той повідомляв, що він нібито так падав, однак було зрозуміло, що його били і це робив ОСОБА_7. Приблизно в кінці квітня місяця 2005 року ОСОБА_26 побачив ОСОБА_8 знову побитим. Він вирішив підійти до ОСОБА_7 та поговорити з ним. Тому підійшов до ОСОБА_29 та ОСОБА_30 і вони разом пішли на квартиру до ОСОБА_8, щоб поговорити з ОСОБА_7. На квартирі вони почали розмовляти з ОСОБА_7, питаючи: „За що він наносить побої ОСОБА_8?” На що ОСОБА_7 почав виправдовуватись, вказуючи на ОСОБА_8, що той з'їв сосиски, які він купив та залишив для сина ОСОБА_8, і за це він його побив. ОСОБА_26 разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_30 попередили ОСОБА_7 та сказали, щоб він не бив ОСОБА_8. Однак після цього він неодноразово бачив нові тілесні ушкодження на ОСОБА_8, розуміючи, що його бив ОСОБА_7. Однак ніяких мір до ОСОБА_7 не приймалось, так як ОСОБА_8 нічого не повідомляв. 17.06.2005 року в п'ятницю, ОСОБА_26 знаходився на березі річки „Південний Буг”, навпроти рятувальної станції він жив в палатці. Приблизно о 19 год. до нього на річку прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 був побитий, а саме у нього було підбите праве око. ОСОБА_26 його запитав: „ОСОБА_8, що трапилось?” На що останній повідомив, що його вкусила оса. Хоча було видно, що його вдарили. Цього дня ОСОБА_26 наловив мідій два поліетиленових пакети, про що їм повідомив. На це ОСОБА_7 сказав: „Дай мені, ми на квартирі у ОСОБА_8 їх пожаримо та з”їмо.” ОСОБА_26 віддав один пакет з мідіями та вони пішли. 18.06.2005 року о 8 годині ранку ОСОБА_26 знаходився в своїй палатці на березі річки „Південний Буг” разом з своєю співмешканкою ОСОБА_31 та товаришами ОСОБА_28, ОСОБА_20 та ОСОБА_7, прізвищ їх він не памята. В цей час до них підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_9. ОСОБА_7 сильно переживав, його трусило, він підійшов та почав говорити: „Я помоєму ОСОБА_8 забив.” ОСОБА_26 його перепитав : „Як забив?” На що ОСОБА_7 повідомив: „Я його вбив.” Після цього ОСОБА_26 теж, переживаючи за ОСОБА_8, сказав ОСОБА_7 піти перевірити, може ОСОБА_8 ще живий, на це він погодився. Тому ОСОБА_26 разом з ОСОБА_7, ОСОБА_9 пішли на АДРЕСА_1. Піднявшись на четвертий поверх на ліфті, вони підійшли до дверей. Він побачив, що двері вибиті. ОСОБА_26 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зайшли на кухню, де він побачив ОСОБА_8, який сидів біля столу на табуретці без ознак життя. ОСОБА_26 підійшов до нього попробував пальцями своїми у нього на шиї пульс та почув, що він холодний та немає пульсу. Зміни на обличчі ОСОБА_8 ОСОБА_26 не бачив, лише кров на вусі (засохша). Впевнившись, що ОСОБА_8 мертвий, ОСОБА_26 сказав це вголос: „Дійсно, ОСОБА_8 мертвий”. Після висловлювання ОСОБА_7 повідомив: „У мене тут мої документи та речі.” Після цього ОСОБА_7 пішов до себе в кімнату та почав збирати свої речі. ОСОБА_7 зібрав речі в пакет поліетиленовий. Після цього ОСОБА_26 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшов з даної квартири та сіли в ліфт. Коли вони виходили з під'їзду, то на зустріч їм йшов хлопчик, років десяти, який пройшов поруч із ними і ОСОБА_7 сказа: „Все, малий пішов додому.” Після цього ОСОБА_26 сказав ОСОБА_7: «ОСОБА_7, йди викликай міліцію». На що він погодився та вони разом з ОСОБА_9 пішли в сторону вул. Київської, а ОСОБА_26 пішов на річку до палатки та повідомив усіх товаришів, що ОСОБА_8 мертвий, а ОСОБА_7 пішов викликати міліцію (а. с. 72 - 73, Т.1).
показами свідка ОСОБА_28, наданими на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні (а.с. 75-77, Т.1), згідно яких: «Він є племінником убитого ОСОБА_8. Останнім часом у ОСОБА_8 жив квартирант. Він з дядьком не спілкувався через те, що той пиячив і його дружина ОСОБА_10 не бажала поділити спадщину після діда та баби. Через це він не заходив до них на квартиру. Сусіди ОСОБА_8 йому говорили, що в останнього живе квартирант, з яким вони разом випивають і після цього останній починає бити ОСОБА_8. Це продовжувалося близько півроку. Не знає чому (версії є різні), його дядько нікому не жалівся про те, що його б'ють. Навіть, коли до нього підходили сусіди і питали, хто його бє?, квартирант?, він мовчки кивав головою, що так і йшов. Ще сусіди бачили ОСОБА_31 жінку, яка ходила з квартирантом під руку і гуляла з ним. Один раз і він бачив її з цим квартирантом, як вони йшли, тримаючись за руки і весело спілкуючись між собою. Це було за 5 днів до вбивства. Про прізвиська квартиранта він дізнався вже після вбивства - ОСОБА_7. Якось ОСОБА_7 зайшов до одного із сусідів, позичити грошей, і похвалився, що має інтимні стосунки з ОСОБА_31 дружиною ОСОБА_10. Якщо це правда, то це одна із причин, чому його дядько не хотів нікому поскаржитись на ОСОБА_7 і попросити допомоги. ОСОБА_8 переписав на ОСОБА_10 всю нерухомість і за це отримав подяку , що вона привела квартиранта, який його на протязі півроку бив доки не вбив. ОСОБА_8 знайшли вбитим 19.06.2005 року у неділю. Коли допитували в дворі ОСОБА_10, чи була вона у суботу в ОСОБА_8 у квартирі, вона відповіла, що не була, однак сусіди її бачили в суботу в дворі і не зайти в квартиру вона не могла або могла, знаючи, що він вже вбитий. ОСОБА_10 дуже сильно хотіла отримати квартиру. Коли помер дід, він не встиг оформити заповіт, але на словах він сказав, що заповідає двом внукам, тобто йому та ОСОБА_14 - сину ОСОБА_8 та ОСОБА_10. Він найняв адвоката оформити всі документи від його імені, який пізніше скаржився, що ОСОБА_10 не хоче давати йому документи для оформлення його частини спадщини. Після смерті залишалася ще бабуся, в неї був склероз. Він не знає як, але ОСОБА_10 з ОСОБА_8 зробили договір дарування бабусиної частини на себе. Після цього бабуся померла. А через рік помер і ОСОБА_8. Вважає, що до смерті ОСОБА_8 причетні його дружина ОСОБА_10 та ОСОБА_7- квартирант.
Також вина підсудного ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, доводиться:
- довідкою від 21.07.2005 року Обласного бюро судово-медичної експертизи (а. с. 83, Т1);
- протоколом огляду місця події від 19.06.2005 року (а.с. 18-23, Т.1);
- актом судово-медичного обстеження трупа № 620 від 19.06.2005 року (а.с.91- 92, Т.1);
- висновком судово - медичної експертизи № 620/д від 16.08.-18.10.2005 року (а. с. 117-119, Т.1);
- висновком судово - психіатричної експертизи № 238 від 19.09.2005 року (а.с. 108 -109, Т.1);
- висновком судово-наркологічної експертизи № 571 від 25.10.2005 року (а.с. 137, Т.1);
- фототаблицею до протоколу ОМП (а.с. 24-30, Т.1);
- висновком додаткової стаціонарної судово - психолого - психіатричної експертизи від 27.04.2009 року (а.с. 65-67, Т.3);
- висновком наркологічної експертизи № 181 від 14.04.2009 року, згідно якої ОСОБА_7 виявляє ознаки хронічного алкоголізму ІІ ст.., потребує лікування, примусове лікування не протипоказане (а.с. 64, Т.3) ;
- довідкою із лікарні ім. Ющенко, згідно якої ОСОБА_7 з 21.01.2008 року по 07.02.2008 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії. (а.с. 46, Т.3);
- актом № 50 Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. ак. О.І. Ющенка, згідно якого вбачається, що ОСОБА_7 на будь-яке психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, у нього не виявлено соматичних захворювань, які б могли викликати розлади психіки, може усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 139-140, Т.3).
Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 121 ч. 2 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та таке, що призвело до смерті потерпілого.
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, особу підсудного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Підсудний раніше не судимий, за місцем проживання підсудний характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, є його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, його хвороба, утримання неповнолітньої доньки, ІНФОРМАЦІЯ_7, батька, інваліда третьої групи та матері пенсійного віку.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, а також, що у підсудного є не менше двох пом'якшуючих його покарання обставин, враховуючи дані про його особу, які впливають на пом'якшення його покарання, суд вважає за можливе при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, застосувати ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин.
Суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_7 витрати за проведення дактилоскопічної експертизи.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк покарання засудженому рахувати з 12.03.2009 року.
В строк відбуття покарання ОСОБА_7 зарахувати знаходження під вартою з 21.06.2005 року по 24.06.2005 року та з 28.07.2005 року по 22.08.2006 року.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області за проведення криміналістичної експертизи 423 грн. 69 коп.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити без змін - утримання під вартою.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий