Справа № 2 - 2583/2010
26 жовтня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді Старинщук О.В.
при секретарі Жданкіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно встановленого бетонного гаража, -
Позивач в липні 2007 року звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самочинно, з порушенням встановленого законом порядку, без належного дозволу, встановила бетонний гараж біля будинку АДРЕСА_1, на землях територіальної громади м. Вінниці.
Позивачем рішення про надання дозволу на користування земельною ділянкою, на якій розташований бетонний гараж відповідача, не приймалось, земельна ділянка для цієї мети не виділялась.
10.04.2007 року міським комунальним підприємством «АБС» ОСОБА_1 вручено письмове попередження з вимогою в 10-денний термін демонтувати бетонну споруду в добровільному порядку, яке нею отримано під розписку.
При перевірці встановлено, що самочинно встановлений бетонний гараж ОСОБА_1 не знесено, неодноразові попередження МКП «АБС» проігноровано. Зазначений факт підтверджується актом від 29.05.2007 року.
Тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просив суд постановити рішення про знесення самочинно встановленого ОСОБА_1 бетонного гаража біля буд АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки в первинний стан за її рахунок.
Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зміну предмету позову та просив в повному обсязі та просив суд винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити та привести у первинний стан самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно встановленого бетонного гаража, позначеного на схемі № 11.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила в позові відмовити та суду пояснила, що гараж, який знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, побудований ще її батьками..
Рішенням Вінницького міськвиконкому від 27.08.1987 року № 314/8 «Про відведення земельної ділянки військовій частині 35564 під проектування та будівництво 9-поверхового житлового будинку по вул. Ширшова» вирішено знести житловий будинок АДРЕСА_2, співвласником якого була її мати ОСОБА_3 Будинок було знесено, а гараж залишився.
Також відповідач укладала договори з управлінням міського господарства Вінницької міської ради та МКП «АБС» на тимчасове використання встановленого гаража № 1118 від 22 жовтня 2002 року та № 1914 від 3 травня 2006 року.
Даний гараж побудований понад 33 роки, таким чином є очевидним факт, що трьохрічний строк позовної давності за позовом Вінницької міської ради сплив, а це є підставою для відмови у позові.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в ході судового розгляду бетонний гараж біля будинку АДРЕСА_1 встановлено самочинно, з порушенням встановленого законом порядку, без належного дозволу.
Позивачем рішення про надання дозволу на користування земельною ділянкою, на якій розташований бетонний гараж відповідача не приймалось, земельна ділянка для цієї мети не виділялась.
З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2007 року МКП «АБС» на адресу ОСОБА_1 було направлено письмове попередження з вимогою добровільного звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення гаражу, однак відповідачка ніяких дій не здійснювала.
Виходячи з положень ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Таким чином земельна ділянка, на якій самовільно встановлено бетонний гараж, відноситься до земель територіальної громади м. Вінниці.
Виходячи з положень ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власниками землі або землекористувачами без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
В матеріалах справи містяться договори на тимчасове використання встановленого гаража № 1118 від 22 жовтня 2002 року та № 1914 від 3 травня 2006 року, укладені між ОСОБА_1 і управлінням міського господарства Вінницької міської ради та МКП «АБС», однак на даний час строк дії договорів закінчені, а нові договори суду не надано, так як вони не укладалися, а тому подальше використання є самовільним (а.с. 45-46).
Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом.
За змістом зазначеної норми особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а тому строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про задоволення позову та зобов'язання відповідача за власний рахунок звільнити та привести у первинний стан самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно встановленого бетонного гаража, позначеного на схемі № 11.
В зв'язку із задоволення позову на користь позивача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України його слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виниклі правовідносини врегульовані ст. 376 ЦК України, ст.ст. 12, 83, 125, 212 Земельного кодексу України, ч. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
На підставі викладеного та керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, керуючись ст.ст. 12, 83, 125, 212 Земельного кодексу України, ч. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», суд -
Позов Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно встановленого бетонного гаража задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити та привести у первинний стан самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно встановленого бетонного гаража, позначеного на схемі № 11.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради понесені судові витрати у розмірі 7,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Замостянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя