Іменем України
12 листопада 2010 року м. Вінниця
Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі:
головуючого: судді Ковальчука О.В.,
при секретарі:
за участю прокурора:
захисника підсудної: Резніченко Л.П.,
Драчевського Є.Ю.,
адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниця, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, незаміжньої, непрацюючої, проживаючої: АДРЕСА_1, раніше засудженої 17.11.2006 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 307, ст. ст. 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, звільненої від покарання постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2009 року, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
Встановив:
02 серпня 2010 року в період часу з 05 год. до 06 год. 30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку мобільного телефону марки "Нокіа 2690" в корпусі сірого кольору, імеі НОМЕР_1, вартість якого згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 2157 від 19.08.2010 року становить 428 грн. 40 коп., в якому знаходилась сім картка оператора "Київстар" вартістю 30 грн. та чохла до мобільного телефону чорного кольору вартістю 40 грн., чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 498 грн. 40 коп.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину при вищезазначених обставинах не визнала, суду пояснила, що не мала наміру на викрадення у ОСОБА_5 мобільного телефону, а взяла його з її згоди. Так, 02.08.2010 року близько 04 год. вона прокинулась вдома та виявила відсутність свого мобільного телефону, просити у свого батька телефон, щоб зателефонувати на свій номер вона злякалася, до подруги сусідки не пішла, тому що в неї малолітня дитина, вирішила поїхати до ОСОБА_5, щоб попросити телефон у неї та поїхати на пляж біля річки Південний Буг, де напередодні відпочивала та де, як вона вважала, загубила свій телефон. Близько 05 год. вона на таксі приїхала до ОСОБА_5, зайшла з дозволу її матері до неї в кімнату, намагалась її розбудити та спитала, чи можна взяти мобільний телефон, на що остання махнула рукою та вкрилася ковдрою. Жест ОСОБА_5 вона зрозуміла як дозвіл та взяла телефон, вийшла з кімнати, при цьому не сказала матері ОСОБА_5 про те, що зробила, сіла до таксі, поїхала на вул. Соборну з метою придбати картку поповнення рахунку, оскільки як з'ясувалось на телефоні ОСОБА_5 були відсутні кошти, після чого поповнила рахунок та пішки пішла на пляж. Прийшовши на місце, вона намагалася додзвонитися на свій номер, але телефон був відключений, після чого вона вирішила там лишитись з метою відпочити, придбала пива та цілий день до ночі провела на пляжі. Телефон ОСОБА_5 протягом дня дзвонив багато разів починаючи з 7-ї ранку, але вона не відповідала на виклики, оскільки в неї був поганий настрій і вона не хтіла ні з ким спілкуватися. Близько 03 год. 03.08.2010 року вона поверталася додому, біля будинку її спинили працівники міліції, які привезли її до Замостянського РВ, де вона видала їм мобільний телефон ОСОБА_5.
Незважаючи на невизнання вини підсудною, її винність у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується показаннями потерпілої та свідків, допитаних в судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що близько 03 год. 02.08.2010 року вона прийшла додому з дня народження, навела на телефоні будильник та лягла спати. Зранку її розбудила мати та запитала де її телефон, вона відповіла, що на трюмо, але його там не було. Мати повідомила їй, що близько 06 год. ранку до неї приїздила її подруга ОСОБА_9, яка заходила до неї в кімнату. З ОСОБА_4 вона знайома менше року, раніше разом працювали в магазині, останній раз бачила її наприкінці лютого - початку березня 2010 року, ОСОБА_9 за весь час знайомства була в неї дома разів п'ять, вночі ніколи не приходила, вона свій мобільний телефон ОСОБА_4 ніколи не давала, зазначила, що не пам'ятає, щоб до неї тієї ночі приходила ОСОБА_4 та намагалась її будити. Зранку з домашнього номера та протягом робочого дня зі службового телефону вона неодноразово намагалася телефонувати на свій мобільний, але номер не відповідав або виклик скидали, ввечері телефон взагалі був вимкнений, після чого вона вирішила піти до міліції та написати заяву про викрадення. У вересні 2010 року до неї додому приходив батько підсудної разом з адвокатом, просили написати пояснення з метою пом'якшення покарання ОСОБА_4, пояснення за неї писав адвокат, вона підписала не читаючи. ОСОБА_5 також стверджувала, що якби ОСОБА_4 намагалася її розбудити, вона неодмінно би прокинулася. В судовому засіданні ОСОБА_5 відмовилась від заявленого нею цивільного позову. Відмову прийнято судом.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_5 є її дочкою. 02.08.2010 року вона рано прокинулась, було жарко, вона встала, щоб відкрити вікна, на трюмо біля ліжка дочки бачила її мобільний телефон. О 6 год. 10 хв. вона почула, що на телефоні спрацював будильник, але ОСОБА_5 не прокинулася. ОСОБА_4 приїхала на машині, мабуть таксі, близько 06 год. 20 хв., сказала, що звати її ОСОБА_9 і їй необхідно поспілкуватись з ОСОБА_5, вона дозволила їй увійти. ОСОБА_4 перебувала в кімнаті ОСОБА_5 декілька хвилин, вона чула, що остання два рази назвала ім'я її дочки, після чого вийшла з будинку, сказавши, що ОСОБА_5 передавати нічого не потрібно, при цьому в руках у неї вона нічого не бачила. Будильник на телефоні більше не дзвонив, вона встала, пішла до кімнати дочки та побачила, що телефону немає, розбудила її, сказала, що до неї заходила ОСОБА_9 та мабуть забрала її телефон. Вони з дочкою почали дзвонити на номер ОСОБА_5, але ніхто не відповідав. Цілий день вони з ОСОБА_5 намагалися додзвонитися до ОСОБА_4 на номер телефону ОСОБА_5, але ніхто не відповідав. Вона ніколи не чула від своєї дочки, що ОСОБА_4 відноситься до її подруг.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що 03.08.2010 року перебував на нічному чергуванні, йому стало відомо, що до Замостянського РВ звернулася ОСОБА_5 із заявою про викрадення її мобільного телефону та пояснила, що до неї додому, зі слів її матері, приходила ОСОБА_4 Вони з напарником по оперативній інформації встановили місце проживання ОСОБА_4 та чекали її біля будинку, вночі її затримали, привезли до РВ та відібрали пояснення. ОСОБА_4 визнавала свою вину, жодних заходів фізичного та психологічного впливу вони до неї не застосовували, скарги на його дії від ОСОБА_4 та її захисника не надходили.
Крім показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки мобільного телефону ОСОБА_5 також підтверджується матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- протоколом заяви потерпілої ОСОБА_5 від 03.08.2010 року, відповідно до якої остання просить прийняти міри до невідомої особи, яка в період часу з 03 год. 02.08.2010 року до 06 год. 30 хв. 03.08.2010 року шляхом вільного доступу з її кімнати скоїла крадіжку належного їй мобільного телефону (а.с. 2);
- протоколом від 03.08.2010 року добровільної видачі підсудною мобільного телефону "Нокіа 2690" в корпусі сірого кольору, імеі НОМЕР_1 , з сім-картою оператора "Київстар" НОМЕР_2), яким вона таємно заволоділа у ОСОБА_5 (а.с. 5);
- письмовими поясненнями підсудної ОСОБА_4 від 03.08.2010 року, відповідно до яких вона зазначила, що коли вона перебувала у кімнаті потерпілої, то побачила мобільний телефон, телефон був ввімкнений, в неї виник умисел заволодіти вказаним телефоном, оскільки свій вона напередодні загубила. У вчиненому розкаялася, просила суворо не карати (а.с. 6-7);
- протоколом від 13.08.2010 року допиту ОСОБА_4 як обвинуваченої, відповідно до якого у пред'явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, винною себе визнала в повному обсязі (а.с. 22);
- висновком експерта за № 2157 від 19.08.2010 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону "Нокіа 2690" станом на момент проведення експертизи може складати 428 грн. 40 коп. (а.с. 41-44);
- протоколом огляду речових доказів та постановою від 02.09.2010 року про приєднання до справи речових доказів - мобільного телефону "Нокіа 2690" в корпусі сірого кольору, імеі НОМЕР_1 , та сім-карти оператора "Київстар" № НОМЕР_2 (а.с. 45, 46);
- протоколом допиту від 22.09.2010 року потерпілої ОСОБА_5, відповідно до якого остання зауважила, що ОСОБА_4 її телефон дійсно таємно викрала, вона їй його не давала та взагалі не хотіла мати з нею ніяких відносин (а.с. 58).
Дії підсудної ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка).
Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні нею крадіжки мобільного телефону потерпілої ОСОБА_5 була доведена на досудовому слідстві і знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду справи.
Невизнання вини підсудною ОСОБА_4 суд розцінює як один із способів захисту та бажанням уникнути відповідальності за вчинений злочин.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підсудної.
Так, ОСОБА_4 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, пов'язаного з незаконним обігом психотропних речовин, була звільнена від призначеного їй покарання, на момент вчинення злочину вважається не судимою, на шлях виправлення не стала, не працює, веде антисоціальний спосіб життя, за місцем проживання характеризується посередньо, відповідно до висновку амбулаторної судово - наркологічної експертизи виявляє ознаки алкоголізму ІІ ступеню в стані ремісії, ознаки наркоманії ІІ ступеню в стані ремісії, примусового лікування не потребує.
Обставин, передбачених ст. ст. 66, 67 КК України, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудної, судом не встановлено.
За таких обставин, а також враховуючи те, що підсудна в ході розгляду справи вину не визнала, намагалася ввести суд в оману, давала нелогічні та непослідовні показання, а також зухвалість вчинення крадіжки, адже підсудна викрала телефон із помешкання потерпілої, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.
Речові докази по справі підлягають поверненню потерпілій.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,
Засудив:
Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженій до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Речові докази: мобільний телефон "Нокіа 2690" в корпусі сірого кольору, імеі НОМЕР_1 , та сім-карту оператора "Київстар" НОМЕР_2), передані 02 вересня 2010 року на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5, залишити останній.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку суду.
Головуючий : підпис
З оригіналом згідно: Суддя: Секретар: