Справа № 2-1647-10 року
26 липня 2010 року Замостянський районний суд
м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Шлапака Д.О.,
при секретарі Камінській В.М.,
за участю адвокатів: ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
представника позивачки
ОСОБА_3,
відповідачки та представника
відповідача ОСОБА_4-
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною та скасування рішення третейського суду, -
В квітні 2010 року до Замостянського районного суду м. Вінниці звернулася ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною та скасування рішення третейського суду. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_7 була укладена третейська угода, згідно з якою справа про визнання дійсним договору дарування від 20.04.2007 року та визнання права власності на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 була розглянута правознавцем ОСОБА_10, яку сторони обрали за обопільною згодою. На підставі вказаної третейської угоди 18 березня 2008 року третейський суд, утворений для вирішення конкретного спору в складі ОСОБА_10 постановив рішення, згідно з яким був визнаний дійсним договір дарування 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, який був укладений між нею та ОСОБА_7 За ОСОБА_7 було визнано право власності на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1. Просить визнати вказану третейську угоду недійсною, оскільки її зміст суперечить ч. 2 ст. 1 Закону України „Про третейські суди”, так як від нотаріального посвідчення договору дарування від 20.04.2007 року вона не ухилялась і станом на час розгляду справи у третейському суді будь-який спір з приводу договору дарування був відсутній. Тому вона була змушена звернутись з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_6 було змінено прізвище на ОСОБА_6, що підтверджується виданим паспортом 27 травня 2010 року, серія НОМЕР_1 Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області. Також просила суд, скасувати рішення третейського суду від 18 березня 2008 року, визнати право власності ОСОБА_6 на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, усунути перешкоди які чинять позивачу відповідачі у користуванні та розпорядженні 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, визнати їх такими, що втратили право користування жилим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виселити з усіма особами, які проживають разом з ними з вказаного жилого будинку, а її вселити у цей будинок.
Відповідач ОСОБА_8, яка також діє в інтересах відповідача ОСОБА_7 позов не визнала, пояснила суду, що позивач з 2006 року ухилялась від нотаріального посвідчення договору дарування 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, що й стало підставою для звернення до третейського суду. Ухилення від нотаріального посвідчення договору полягало в тому, що ОСОБА_6 відмовлялась привести в порядок технічні документи на будинок та встановити факт відповідності прізвища, яке значиться в правовстановлюючому документі тому прізвищу, яке значиться у паспорті. Крім того, жодних перешкод ні вона, ні відповідач ОСОБА_7 не чинять позивачу у користуванні жилим будинком по АДРЕСА_1. Крім того, підставою для відмови в позові є те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною вимогою про скасування рішення третейського суду.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_7, з ОСОБА_3 не знайомий, бачив її одного разу на ринку, коли вона почала ображати ОСОБА_7 Вона щось говорила про якийсь будинок, однак він нічого не зрозумів.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що на весні 2008 року вона на першому поверсі приміщення, в якому розташовані суди очікувала на адвоката ОСОБА_13 і в коридорі зустріла свою знайому ОСОБА_8 Через деякий час з кабінету вийшов чоловік з відеокамерою, а потім ОСОБА_7 та якась літня жінка. Вона пам'ятає, що ці події відбувались 18 березня 2008 року, оскільки 17-18 березня 2008 року вона була у відпустці за власний рахунок, а на наступний день вийшла на роботу та здавала звіт.
Вислухавши думку учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що позивачем ОСОБА_6 було змінено прізвище на ОСОБА_7, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 виданим 27 травня 2010 року, Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
20 квітня 2007 року між ОСОБА_6 як дарувальником та ОСОБА_7 як обдарованим у простій письмовій формі був укладений договір дарування 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1.
10 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була укладена третейська угода, згідно з якою справа про визнання дійсним договору дарування від 20.04.2007 року та визнання права власності на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 має бути розглянута правознавцем ОСОБА_10, яку сторони обрали за обопільною згодою.
На підставі вказаної третейської угоди 18 березня 2008 року третейський суд, утворений для вирішення конкретного спору в складі ОСОБА_10 постановив рішення, згідно з яким був визнаний дійсним договір дарування 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 За ОСОБА_7 було визнано право власності на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про третейські суди”, третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Тобто передумовою укладання третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.
Зі змісту третейської угоди від 10.02.2008 року, яка була укладена між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 не вбачається наявність спору між сторонами. Підставою для укладення третейської угоди, що вбачається з її змісту, стало не наявність між сторонами спору, а наявність об'єктивних причин, з яких сторони за договором дарування не мають можливості посвідчити договір дарування нотаріально, як те передбачено ч. 2 ст. 719 ЦК України.
Ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, можливе, якщо відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
У судовому засіданні відповідачами не було доведено, що позивач на час розгляду справи у третейському суді ухилялась від нотаріального посвідчення договору, в зв'язку з чим між ними виник спір.
В третейській угоді зазначено, що тією обставиною, яка унеможливлює нотаріальне посвідчення договору дарування є невідповідність прізвища, яке зазначено у правовстановлюючих документах, тому прізвищу, яке вказано у документах, які посвідчують мою особу. Також в третейській угоді міститься посилання на ту обставину, що незважаючи на наявність рішення виконкому № 352 від 10.10.1990 року про введення в експлуатацію самочинно збудованих прибудов та споруд, воно не було зареєстровано в КП „ВООБТІ”, тому ці прибудови та споруди до цієї пори значаться як самовільно збудовані.
У третейській угоді вказано наступне: „...по теперішній час не усунуті недоліки в правовстановлюючих документах з об'єктивних причин, що відклало оформлення договору в нотаріуса на невизначений строк, що у відповідності до пункту 1 ст. 220 ЦК України робить такий договір нікчемним”.
Зі змісту третейської угоди не вбачається, що між її сторонами виник цивільно-правовий спір, який вони мають намір передати на вирішення третейського суду, а вбачається, що у сторін існують об'єктивні обставини, які унеможливлюють нотаріальне посвідчення договору дарування без їх усунення.
Таким чином, за змістом спірної третейської угоди сторони передають на вирішення третейського суду не спір, а належне оформлення права власності на нерухоме майно.
Заперечення відповідача ОСОБА_8 з приводу того, що спір з приводу нотаріального посвідчення договору дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 існував з 2006 року судом до уваги не приймаються, оскільки сам договір дарування був укладений сторонами 20.04.2007 року.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_8 у тій частині, що ОСОБА_6 відмовлялась встановити факт відповідності прізвища, яке значиться в правовстановлюючому документі тому прізвищу, яке значиться у паспорті шляхом звернення до суду загальної юрисдикції, оскільки жодного доказу, який би підтверджував цю обставину суду надано не було.
Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_8 пояснила суду, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено лише третейську угоду, яка датована 10.02.2008 року, однак у самій третейській угоді міститься посилання на третейську угоду, яка була укладена між сторонами 21.04.2007 року. З приводу цієї суперечності відповідач ОСОБА_8 суду пояснила, що дана помилка була допущена правознавцем ОСОБА_10, яка консультувала її чоловіка з приводу вирішення питання про визнання договору дарування дійсним, допомагала складати третейську угоду та в подальшому розглядала справу як третейський суддя.
Про відсутність між сторонами спору свідчить відеозапис, який був наданий суду відповідачем ОСОБА_8 та переглянутий у судовому засіданні. На даному відеозапису зафіксована бесіда третейським суддею Романюк Л.М. з ОСОБА_6 в присутності відповідача. Під час бесіди ОСОБА_6 стверджує, що вона приїхала за проханням дітей, що куди сказали діти, туди вона й поїхала. На запитання ОСОБА_10 ОСОБА_6 повідомила, що перепоною для нотаріального оформлення договору дарування є невідповідність прізвища у правовстановлюючому документі на частину будинку тому прізвищу, яке значиться у її паспорті, а саме ОСОБА_6
За таких обставин зміст третейської угоди, яка була укладена між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 від 10.02.2008 року суперечить ч. 2 ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про третейські суди».
Частина 1 статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.
У частині 1 статті 203 ЦК України вказано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
За таких обставин у суду є всі підстави визнати недійсною третейську угоду від 10 лютого 2008 року, оскільки її зміст суперечить ч. 2 ст. 1, ст. 2 Закону України „Про третейські суди”.
П. 3 ч. 3 ст. 51 Закону України “Про третейські суди” передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі визнання недійсною третейської угоди.
За таких обставин у суду є всі підстави для скасування рішення третейського суду від 18 березня 2008 року.
Заява, подана відповідачем ОСОБА_8 про застосування строку позовної давності не може бути задоволена, оскільки ст. 51 Закону України «Про третейські суди» передбачає тримісячний строк для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Однією з підстав для скасування рішення третейського суду є визнання третейської угоди недійсною. Таким чином, позовна вимога про скасування рішення третейського суду, яка заявлена позивачем, є похідною від позовної вимоги про визнання недійсною третейської угоди. Строк для звернення з позовною вимогою про визнання недійсною третейської угоди, передбачений ст. 257 ЦК України, позивачем не пропущений.
Оскільки відповідачі заперечують право власності ОСОБА_6 на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером 11, її право власності на вказану частку має бути визнано відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_8 не заперечувала у судовому засіданні, що вона та її чоловік ОСОБА_7 заперечують проти володіння і користування ОСОБА_6 усіма 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером 11, вони не заперечують проти користування нею лише її кімнатою.
Як встановлено в судовому засіданні, на теперішній час позивач позбавлена можливості користуватись спірною частиною будинку, оскільки там значаться зареєстрованими та проживають відповідачі, які заперечують проти виселення із будинку та зняття з реєстрації за вказаною адресою.
Наявність реєстрації відповідачів та їх проживання у спірній частині будинку створюють для позивача перешкоди у володінні, користування та розпорядження ОСОБА_6 спірною частиною будинку.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином примусово зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можливо лише шляхом визнання їх такими, що втратили право користування цією квартирою.
За таких обставин у суду є всі підстави для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні 13/25 частками будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, які відповідачі чинять позивачеві шляхом визнання їх такими, що втратили право користування цією частиною будинку, їх виселення та вселення ОСОБА_6 у спірну частину будинку.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В зв'язку з цим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідачів витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та судового збору, про що свідчать в матеріалах справи надані позивачем відповідні квитанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 5, 51 Закону України „Про третейські суди”, ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст. 83, 209, 212-217 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання угоди недійсною та скасування рішення третейського суду - задоволити.
Визнати недійсною третейську угоду, яка була укладена 10 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Скасувати рішення третейського суду від 18 березня 2008 року, утворений для вирішення конкретного спору в складі ОСОБА_10, згідно з яким був визнаний дійсним договір дарування 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1, який був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та було визнано за ОСОБА_7 право власності на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди, які чинять відповідачі ОСОБА_6 у користуванні та розпорядженні 13/25 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування жилим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8 з усіма особами, які проживають разом з ними з жилого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_6 у жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 сплачену суму судового збору в розмірві 300(триста)гривень та сплачену суму коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять)гривень .
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: