Справа № 2-1118/10 р.
24 травня 2010 року Замостянський районний суд
м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Шлапака Д.О.,
при секретарі - Дерун А.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача -
ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
представника відповідача
ОСОБА_8-ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності на автомобіль,-
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності на автомобіль.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19 березня 2009 року між ним та ОСОБА_5 було укладено усний договір купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi Gallant 2,5» 1997 року випуску, шасі(кузов) №НОМЕР_2, №НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. В цей же день по домовленості позивач передав ОСОБА_5 кошти за даний автомобіль в сумі 10 500 доларів США, після чого ОСОБА_3, який є власником вищезазначеного автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, надав позивачу генеральну довіреність на право користування зазначеним автомобілем. Однак реалізувати свої права як власник та зняти автомобіль з обліку у Вінницькому МРЕВ УДАІ позивач не має можливості, оскільки ухвалою суду від 20.01.2010 року на нього було накладено арешт, в зв'язку з розглядом цивільної справи про розподіл майна подружжя між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_8
Тому позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду.
У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на автомобіль «Mitsubishi Gallant 2,5» 1997 року випуску, шасі(кузов) №НОМЕР_2, №НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Також просив стягнути з відповідача ОСОБА_8 на його користь понесені ним витрати, відповідно до квитанцій та договору від 28 січня 2010 року про надання юридичних послуг, а саме:по сплаті судового збору в сумі 840,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. та витрати за надання юридичної допомоги в сумі 1 500 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав позов свого довірителя, та просив суд задоволити його в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позов визнали.
Представник відповідача ОСОБА_8-ОСОБА_7 позов не визнав, та пояснив, що право власності на даний автомобіль визнати не можливо, оскільки ОСОБА_3 являючись власником автомобіля не мав права розпоряджатись ним без письмової згоди на той час своєї дружини ОСОБА_8, так як автомобіль ними було придбано під час шлюбу за спільні кошти , що порушує її права як власника.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 являється власником автомобіля «Mitsubishi Gallant 2,5» 1997 року випуску, шасі(кузов) №НОМЕР_2, №НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який було придбано в шлюбі з ОСОБА_8 та на який ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 січня 2010 року було накладено арешт по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя. Рішення по даній цивільній справі судом не прийняте.
Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 06 березня 2007 року, реєстраційний номер 588, відповідачем ОСОБА_3 без згоди колишньої дружини, відповідача по справі ОСОБА_8, відповідачу ОСОБА_5, було надано право керувати спірним автомобілем, за що ОСОБА_3 отримано кошти в сумі 11 900 доларів США, що підтверджується наданою ним розпискою.
19 березня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем по справі ОСОБА_5 було укладено усний договір купівлі-продажу вищезазначеного автомобіля «Mitsubishi Gallant 2,5» 1997 року випуску, шасі(кузов) №НОМЕР_2, №НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Де по домовленості відповідно до розписки позивач передав відповідачу ОСОБА_5 кошти за даний автомобіль в сумі 10 500 доларів США, а відповідач ОСОБА_3 в свою чергу являючись власником автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, на виконання умов договору доручення, укладеного в усній формі, відповідно до довіреності реєстраційний номер 846 від 19.03.2010 року надав позивачу право керувати спірним автомобілем.
Твердження позивача, що відповідно до ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, є помилкове.
За змістом зазначеної норми закону, суд може визнати дійсним лише той договір, який за законом підлягав нотаріальному посвідченню, але сторони уклали його без додержання цієї форми і одна зі сторін виконала його повністю або частково, а друга - ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору.
Однак перелік угод (купівлі-продажу) для яких передбачено обов'язковість їх нотаріального посвідчення передбачено ст. 657 ЦК України, де договір купівлі-продажу автомобіля до нього не включений .
Проте, як зазначено у ч.1 п.3 ст. 208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу повинні бути вчиненні у письмовій формі.
Таким чином, договір щодо купівлі-продажу спірного автомобіля, з урахуванням його ціни, повинен був бути укладений між сторонами у письмовій формі.
Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.
Відповідно до п. 4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Згідно з п. 44 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та на момент розгляду справи залишається зареєстрованим за ОСОБА_3
В свою чергу, відповідач ОСОБА_5 та в подальшому і позивач ОСОБА_1 маючи повноваження за дорученням від власника автомобіля відповідача ОСОБА_3 щодо розпорядження спірним автомобілем, з обліку в органах ДАІ транспортний засіб також не зняли.
Пунктом 43 Правил передбачено, якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.
Крім того, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тобто, і чоловік, і дружина є на рівних засадах власниками по відношенню до такого майна, в даному випадку автомобіля, що відповідачем ОСОБА_3 в даному випадку враховано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд, приходить до висновку, що позивач не може набути права власності на спірний автомобіль.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати поверненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 208,220,657 ЦК України, ст. 60 СК України, Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок , суд,-
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності на автомобіль-відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: