Справа № 201/7362/25
Провадження № 2/201/3637/2025
10 вересня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Стислий виклад позицій позивача.
До Соборного районного суд міста Дніпра 12 червня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що 23 липня 2017 року, у період проживання з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, у сторін народився син - ОСОБА_3 . Відносини з відповідачем не складалися та позивачка була вимушена здійснити запис про народження дитини як одинока матір. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/9037/20 ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Однак, не зважаючи на те, що відповідач визнав своє батьківство, батьківські обов'язки по відношенню до свого сина він не виконував. Завжди демонстрував жорстокість та крайню байдужість до життя і стану здоров'я дитини. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року у справі № 201/3844/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання його сина ОСОБА_3 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року у справі № 201/11369/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто понесені додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 . Однак, відповідач тривалий час не сплачує аліменти, ніякої участі у житті сина не приймає. Крім того відповідач зловживає алкоголем та вживає наркотичні речовини, у зв'язку із чим перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Неодноразово відповідач приходив до позивачки та сина, однак замість спілкування з ОСОБА_4 вчиняв домашнє насильство, у зв'язку з чим позивачка неодноразово викликала поліцію. Відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки не спілкується, не шукає з сином зустрічі та взагалі не цікавився його життям, не володіє інформацією про стан його здоров'я, не відвідував ані дитячий садок, ані школу, ані гуртки, де навчається ОСОБА_5 , не дбає про його навчання, матеріальні та духовні потреби, не надає тривалий час будь-якої матеріальної допомоги, не приймає участь у додаткових витратах для розвитку та лікування дитини, за все життя дитини жодного разу не привітав його з днем народження та повністю втратив духовний зв'язок з сином. Натомість позивачка, як матір має високий батьківський потенціал, вона повністю виконує всі обов'язки по вихованню та утриманню сина, піклується про стан його здоров'я, контролює, забезпечує учбовий процес та різноманітний розвиток дитини. Позивачка працевлаштована, має постійний дохід повністю достатній як для забезпечення себе, так і забезпечення дитини, до кримінальної відповідальності не притягалась, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, забезпечує сину всі належні умови для проживання та розвитку. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та докази, які їх підтверджують, позивачка вважає, що перебування відповідача на обліку у лікаря нарколога та неприйняття участі у вихованні дитини, ненадання їй матеріальної допомоги, втрата сімейного зв'язку є підставою для позбавлення його батьківських прав, що жодним чином не порушить інтереси дитини.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою від 16 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі та витребувано у Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» відомості, що містять лікарську таємницю щодо перебування на обліку у лікаря-нарколога ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
05 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на замісній підтримувальній терапії з 10.02.2021 року, препарат Метадон, 100 мг, 25.07.2025 отримав препарат на 7 діб.
Представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. У зв'язку із визнанням відповідачем позовних вимог, просила судове засідання проводити без участі позивачки та її представника, ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 10.09.2025 року була подана до суду відповідна заява.
Відповідачем до суду була подана заява зі змісту якої відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав. Просив розглядати справу без його участі.
Представник третьої особи 10.09.2025 року подала заяву про розгляд справи без її участі, щодо задоволення позову не заперечувала та надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з березня 2011 року по грудень 2017 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
Від даних стосунків у позивачки з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим повторно Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 16 лютого 2021 року, актовий запис № 1085, серія НОМЕР_2 .
З народження, оскільки дитина народилась у цивільному шлюбі без його реєстрації та відносини позивачки з відповідачем не складалися, відомості про батька були записані у відповідності до ст. 135 СК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/9037/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Амур-Нижньодніпровський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання батьківства було задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису №1085 від 26 липня 2017 року, зроблений Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме виключено запис про батька ОСОБА_6 , батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записано ОСОБА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року у справі № 201/3844/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на утримання його сина ОСОБА_3 , до досягнення ним повноліття, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, стягуючи аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня звернення до суду позовом, а саме з 19.04.2021. В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2022 року у справі № 201/11369/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі 140205 грн. 72 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 додаткові витрати на майбутнє на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , у розмірі 5 000грн. щомісячно до досягнення дитиною шести років.
Наразі у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 66355672, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 201/3844/21 від 15.07.2021, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів на утримання дитини та виконавче провадження ВП №69397922, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 201/11369/21 від 04.07.2022 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення додаткових витрат, що підтверджується копією постанови про відкриття провадження № 66355672 від 03.08.2021 року, копією постанови про відкриття провадження №69397922 від 19.07.2022 року та Інформацією про виконавче провадження №69397922.
З урахуванням того, що заборгованість не сплачується відповідачем тривалий час, державним виконавцем виносились вмотивовані постанови та вчинені всі можливі заходи примусового виконання, що підтверджується копією постанови про накладення штрафу від 05.09.2023 року у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів за два роки, копією постанови від 09.04.2024 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, копією акту від 09.04.2024 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Відповідно до копії довідки про неотримання аліментів № 37148/16 від 14.03.2025 року, позивачка не отримувала аліменти у період 09.04.2024 року по 01.03.2025 року
Згідно копії відповіді на адвокатський запит № 249 від 28.03.2025 року, наданої КНП «ДЦПМСД №4» ДМР, з народження на планові огляди та консультації лікаря з приводу захворювань завжди звертається мати ОСОБА_1 , жодного разу під час огляду дитини на прийомі у лікаря чи під час виклику за місцем постійного проживання, батько не був присутній.
Відповідно до інформації, наданої у копії довідки №10 від 25.02.2025 року дитячим дошкільним закладом КЗДО (ясла-садок) комбінованого типу №155 ДМР, ОСОБА_3 відвідував дошкільний заклад з березня 2021 року по серпень 2024 року, мати приділяла багато уваги розвитку і вихованню дитини і постійно контактувала з вихователями груп, за цей період батька дитини вихователі та адміністрація дитячого закладу не бачили.
Копією довідки Дніпровської початкової школи № 107 ДМР № 49 від 25.02.2025 року підтверджено, що за час навчання у школі батько ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , за словами класного керівника та вчителів школи, з вчителями не спілкувався, навчанням сина не цікавився, батьківські збори не відвідував.
Згідно копії довідки КЗО «Центр «Штурм» Дніпровської міської ради «109 від 03.03.2025 року Єгор три рази на тиждень відвідує заняття з сучасної хореографії у Студії сучасного танцю «Step Up» підрозділу «Штурм-Перемога» та три рази на тиждень відвідує заняття з акробатики підрозділу «Штурм-Перемога», займається хлопчиком, приводить на тренування виключно мати ОСОБА_1 , батька дитини ніхто із співробітників закладу не бачив.
Таким чином, відповідач не приймає участі у вихованні та розвитку дитини, забезпеченні навчання та розвитку сина, матеріально не утримує, тобто відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками, самоусунувся від виховання дитини.
Крім того, згідно копії відповіді КП «ДБКЛПД» ДОР» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на замісній підтримувальній терапії з 10.02.2021 року, препарат Метадон, 100 мг, 25.07.2025 отримав препарат на 7 діб.
В свою чергу, весь тягар по матеріальному забезпеченні сина, в придбанні йому речей, оплаті шкільних та додаткових занять для розвитку дитини, покладено на позивачку.
Позивачка офіційно працевлаштована, працює в Комунальній установі «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Дніпровської міської ради на посаді соціальний робітник (ВСДВ В Соборного району), має стабільний дохід, що підтверджується копією довідки про доходи від 19.05.2025 року № ТЦТЦ-000000033.
Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" позивачка станом на 18.05.2025 року не знятої чи не погашеної судимості не має. Згідно копії довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 01919 від 14.04.2025 року ОСОБА_1 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Позивачка забезпечила сина місцем проживання. Наразі вона разом з дитиною проживають у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить матері позивачки -- ОСОБА_7 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Результати обстеження психоемоційного стану ОСОБА_4 , його ставлення до відповідача та інших членів родини викладено у висновку фахівців Дніпровського центру соціально-психологічної допомоги у Довідці № 19 від 11.03.2025 року, де зазначено, що «Позивачка має достатній рівень батьківського потенціалу, між нею та сином існує тісний емоційний контакт. Вона відкрита для спілкування та обговорення з сином встановлених правил поведінки, допускає зміни своїх вимог у розумних межах. Визначає та заохочує автономію свого сина. Вона має впевнену життєву позицію та чіткі плани на майбутнє своє і свого сина. ……..родиною хлопчик вважає матір та бабусю, які є для нього домінуючими та авторитетними особами, уособлюють безпеку, захист та благополуччя. Єгор ідентифікує себе з членами родини, відносини між якими гармонійні. Родина всебічно задовольняє потреби дитини. Матір ОСОБА_1 виконує захисну функцію в цій родині. Відсутність біологічного батька ОСОБА_2 в його житті на даний час не вплинула негативно на його психічний розвиток.»
Отже, відповідач повністю втратив духовний зв'язок із сином та позбавлення його батьківських прав не вплине негативно на психічний розвиток дитини.
Відповідно до висновку Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 5/6-99 від 15 серпня 2025 року цей орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Стаття 164 СК України встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав.
Так, відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а ухилення батьків від виховання дітей може розцінюватись у якості підстави для позбавлення батьківських прав лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року (заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини», N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини», [GC], № 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).
Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції», № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» [GC], № 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини», № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки», № 23499/06, № 57, від 21 червня 2007 року).
З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії», № 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії», № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).
Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: «Шульц проти Польщі», № 50510/99, від 08 січня 2002 року; «Реммо і Узункая проти Німеччини», № 5496/04 від 20 березня 2007 року; та «Полашек проти Чеської Республіки», № 31885/05 від 08 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).
Із рішення Європейського суду з прав людини у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року вбачається, що вказане рішення підтвердило сталу позицію Європейського Суду, яка зводиться до визначення насамперед «якнайкращих інтересів дитини», а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. Окрім того, суд має виходити з того, що батьки мають рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги.
В даному випадку, згідно з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню свого сина, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не піклується про стан його здоров'я, хоча мав б це робити, тобто з власної волі ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, ніякого інтересу до сина не проявляє. Також підтверджено, що відповідач перебуває на замісній підтримувальній терапії з 10.02.2021 року та вживає препарат Метадон.
Оцінивши зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд враховує, що відповідач визнав позовні вимоги і не заперечував проти їх задоволення. Суд приймає визнання позовних вимог, оскільки це не суперечить закону та не порушує права чи свободи сторін.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини.
Судові витрати необхідно розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев