Справа № 199/3189/25
(3/199/1905/25)
іменем України
16.09.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 26.06.2019 (орган, що видав 4436), РНОКПП НОМЕР_2 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за участю: захисника Ігнатова Є.Є.,
24.02.2025 о 00:10 годині водій ОСОБА_1 у місті Добропілля на перехресті просп. Шевченка та просп. Перемоги керував транспортним засобом «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_4 , з явною ознакою алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатору алкотестер «Драгер 6810» на місці зупинки або проходження медичного огляду в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі повідомленням у додаток «Viber», яке доставлено адресату об 11:51 годині 06.08.2025.
При цьому ОСОБА_1 просив зупинити провадження у справі до моменту його звільнення з військової служби, про що надіслав на адресу суду відповідне клопотання.
Надаючи оцінку та вирішуючи це клопотання, суддя виходив з наступного.
Велика Палата Верховного Суду в п. 21 постанови від 30.08.2023 у справі №208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
У відповідності до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частиною 4 ст. 277 КУпАП визначено, що строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, а також статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Згідно ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інакше у відповідності до п. 10) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, підлягає закриттю.
Таким чином, норми КУпАП, на відміну від ст. 335 КПК України, не містять права органу, що розглядає справу, зупинити розгляд справи про адміністративні правопорушення у зв'язку із призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Підстави для зупинення провадження у справі вичерпно визначені положеннями ст. 277 КУпАП.
Відтак, з огляду на приписи ст. 277 КУпАП та постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №208/712/19, суддя не має права застосовувати аналогію кримінальної процесуальної норми та зупиняти провадження у справі у випадках, не передбачених нормами КУпАП, інакше в такому випадку суддя перебирає на себе не притаманну йому функції законодавця, що є неприпустимим (наприклад, остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Укркава проти України» від 30.06.2025).
Оскільки розгляд справи зупинено не було, захисник Ігнатов Є.Є. вважав можливим розглянути справу за відсутності водія ОСОБА_1 , оскільки він проходить військову службу.
Захисник Ігнатов Є.Є. просив закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки:
-не убачається яка була підстава зупинки транспортного засобу;
-не має факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 ;
-відеозапис, долучений працівниками поліції, є неповним;
-огляд військовослужбовця ОСОБА_1 відбувся з порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП.
Також захисником було подано клопотання про визнання доданого до справи відеозапису недопустимим доказом та клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вислухавши думку захисника Ігнатова Є.Є., вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254867 від 24.02.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
У той же час слід зазначити, що поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив про наявність такої ознаки алкогольного сп'яніння у водія як: «почервонілі очі».
Проте, виходячи з п. 3 та 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, такої ознаки алкогольного сп'яніння, як «почервонілі очі» не має. Є ознака «різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя», проте вона ОСОБА_1 не інкримінована. При цьому, п. 4 розділу І вищевказаної Інструкції передбачено як ознаку наркотичного сп'яніння «почервоніння обличчя», проте водію ОСОБА_1 у вину не ставиться керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Також слід зазначити, що водію ОСОБА_1 у вину поставлена така ознака, як «тремтіння пальців рук». Проте, згідно п. 3 вищевказаної Інструкції дана ознака визначена як: «виражене тремтіння пальців рук», тобто пальці рук повинні очевидно та виражено тремтіти чого в цій справі не встановлено.
У зв'язку із цим слід зазначити, що суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, оскільки, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За таких обставин при описі суті вчиненого правопорушення суддя не приймає як належні ознаки алкогольного сп'яніння у водія: «почервонілі очі» та «тремтіння пальців рук» та не посилається на них при описі суті вчиненого правопорушення та оцінки інших доказів, що не спростовує наявність у водія такої ознаки алкогольного сп'яніння, як «запах алкоголю з порожнини рота», що могло бути виявлено виключно поліцейським під час спілкування із водієм та перевірено шляхом проходження водієм огляду на стан сп'яніння і не може бути перевірено в суді, зважаючи на те, що сучасні технології відеозапису запахи не передають;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що у водія ОСОБА_1 була виявлена ознака алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора;
- змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.02.2025, з якого убачається, що у водія ОСОБА_1 була виявлена ознака алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився;
- матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що працівник поліції назвав дату, час та адресу місцезнаходження. Водій ОСОБА_1 представився та повідомив, яким транспортним засобом він керував, зазначивши, що їхав зі штабу бригади додому по місту Добропілля. Працівником поліції водію ОСОБА_1 повідомлено, що на момент зупинки у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота. На питання працівника поліції: «Якісь алкогольні напої вживали?», ОСОБА_1 відповів: «Вживав». На питання працівника поліції: «Що саме?», ОСОБА_1 відповів: «Коньяк».На питання працівника поліції: «Давно?», ОСОБА_1 відповів: «4 години тому». На місці зупинки працівником поліції висунуто вимогу водію продути алкотестер газоаналізатор «Драгер». На питання працівника поліції: «Будете продувати?», ОСОБА_1 відповів: «Продувати не буду».На питання працівника поліції: «Відмовляєтесь?», ОСОБА_1 відповів: «Так». На місці зупинки працівником поліції висунуто вимогу проїхати в медичний заклад. На питання працівника поліції: «Будете їхати?», ОСОБА_1 відповів: «Не буду, відмовляюсь». Працівником поліції повідомлено, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху за відмову буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водію ОСОБА_1 роз'яснили права та ОСОБА_1 зазначив, що пояснення писати не буде. Водія ОСОБА_1 відсторонили від керування.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку позиції захисника про наявність підстав для закриття провадження по справі за п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Приписи статті 266 КУпАП, Правил дорожнього руху, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 за № 1452/735, надають інспектору поліції виключні повноваження щодо виявлення у водія ознак сп'яніння.
Тобто це дискреційні повноваження поліцейського і водій, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння або нести відповідальність за безпідставну та необґрунтовану відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Матеріалом відеозапису чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 мав явну ознаку алкогольного сп'яніння: «запах алкоголю з порожнини рота» і водій ОСОБА_1 підтвердив, що вжив коньяк 4 години назад, тому поліцейський мав всі підстави пред'явити вимогу водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Проте водій, не наводячи належного та об'єктивного обґрунтування, відмовився виконувати законну вимогу поліцейського, що суперечить приписам п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Зокрема, суддя критично оцінює доводи захисника про те, що не убачається яка була підстава зупинки транспортного засобу, оскільки для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не потрібно встановлювати жодної преюдиції.
В будь-якому випадку працівники поліції мали право зупинити транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , оскільки під час дії Закону України «Про правовий режим воєнного стану» працівники поліції задіяні до операції з пошуку диверсійних груп, в тому числі в містах, наближених до лінії бойових зіткнень, у тилових містах. При цьому водія зупинено біля лінії бойових дій у м. Добропілля під час дії комендантської години.
За вказаних обставин дії працівників поліції щодо зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами Закону.
Доводи захисника про те, що докази у справі не підтверджують факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , суддею не приймаються, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Спеціальними засобами доказування підлягає підтвердженню лише процедура огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначена ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП.
Зокрема, ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.02.2025 зафіксовано, що 24.02.2025 о 00:10 годині водій ОСОБА_1 у місті Добропілля на перехресті просп. Шевченка та просп. Перемоги керував транспортним засобом «Skoda Octavia», н.з. НОМЕР_4 , про що водій ОСОБА_1 підтвердив на матеріалі відеозапису, пояснивши, що він рухається додому зі штабу бригади через місто Добропілля. Водій ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не ставив під сумнів факт керування ним автомобілем.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно сукупність досліджених доказів надає судді можливість дійти висновку про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тому вимога поліцейського щодо виконання ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху у відповідності до ст. 266 КУпАП була законною.
Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівника поліції, у зв'язку із чим такий матеріал відеозапису слід визнати недопустимим доказом, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому приписами статті 266 КУпАП не передбачено як обов'язкову умову застосування технічних засобів відеозапису або, в разі неможливості застосування таких засобів, залучення двох свідків, для фіксації руху чи зупинки транспортного засобу.
За таких обставин доводи захисника щодо відсутності саме відео-фіксації руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , чи його зупинки, є необґрунтованими, оскільки факт руху автомобілем під керуванням ОСОБА_1 доведений сукупністю доказів, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, оцінку яким надано в цій постанові.
Суддя вважає, що наявний матеріал відеозапису в достатній мірі, з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП та вимоги ст. 266 КУпАП, зафіксував процедуру огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а саме: відмову водія ОСОБА_1 пройти такий огляд у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП.
Доводи захисника про те, що огляд військовослужбовця ОСОБА_1 відбувся з порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП, є явно необґрунтованими.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт.
Згідно ч. 3 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
З матеріалів справи слідує, що водій ОСОБА_1 станом на 24.02.2025 дійсно проходив військову службу у Збройних Силах України, проте не обіймав посаду водія транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту та не був військовослужбовцем строкової служби.
ОСОБА_1 керував легковим автомобілем, який не перебуває на балансі військової частини, належить приватній особі, рухався по дорозі загального призначення в місті Добропілля.
За таких обставин водій ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, але до нього за вчинення даного правопорушення не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт.
Таким чином, доводи захисника про те, що під час оформлення адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні військовослужбовця ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом на дорозі загального призначення, обов'язково повинні бути присутніми представники ВСП, не ґрунтується на вимогах КУпАП.
Крім того, у відповідності до п. 1) ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення за статтею 130 КУпАП мають право складати лише:
1) уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції;
2) уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та внутрішньому водному транспорті.
Здійснювати дії щодо тимчасового вилучення посвідчення водія (стаття 265-1 КУпАП) мають право виключно поліцейські.
При цьому, як слідує з п. 1) ч. 1 ст. 255 КУпАП, уповноваженні на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, мають право складати протоколи лише про адміністративні правопорушення, передбачені: статтею 44, частиною другою і третьою статті 123, статтями 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7, що вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків.
Також слід зазначити, що окремий порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначений у відповідності до ст. 266-1 КУпАП, стосується тих військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які:
- виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин;
- перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, процедура огляду на стан сп'яніння, що визначена у ст. 266-1 КУпАП не стосується тих військовослужбовців, які, керуючи транспортними засобами, порушили правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 15 КУпАП, за якої такі військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Приймаючи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази того, що військовослужбовець ОСОБА_1 24.02.2025 о 00:10 годині у місті Добропілля на перехресті просп. Шевченка та просп. Перемоги, виконував безпосередні обов'язки військової служби, відповідно, працівники поліції, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП, що узгоджується з приписами ст. 255 КУпАП.
На підставі викладеного вважаю, що всі докази, які покладені в основу даної постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв'язку - достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення йому адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху, дані про особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, отримував посвідчення водія, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Надаючи оцінку клопотанню захисника щодо накладення водію стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, в якому захисник просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, виходжу з наступного.
Як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду в п. 21 постанови від 30.08.2023 у справі № 208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, в межах розгляду справи за КУпАП, виходжу з норм КУпАП, зокрема ч. 2 ст. 30 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно яких суддя вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка отримувала таке право. ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, тому підстав для незастосування відносно нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами - не має.
При цьому, як зазначено вище, суддя під час розгляду справи за КУпАП не має права застосовувати за аналогію норми КК України, зокрема ст. 69 КК України, оскільки нормами КУпАП не передбачено право судді застосовувати аналогію кримінального закону, інакше в такому випадку суддя перебирає на себе не притаманну йому функції законодавця, що є неприпустимим (наприклад, остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Укркава проти України» від 30.06.2025).
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, визначено можливість накладення таких видів стягнень:
1) штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;
2) на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зокрема, приписами пункту 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Тобто, виходячи з положень ч. 2 ст. 30 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху та, як зазначено в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має, що в даному випадку не має відношення до ОСОБА_1 , який має посвідчення водія НОМЕР_3 (категорії «В1», «В», «С1», «С»).
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов'язків.
Тобто законом не передбачено можливість звільнити порушника від сплати судового збору через факт наявності правового статусу військовослужбовця. Відповідно лише військовослужбовець, який під час виконання службових обов'язків, вчинив адміністративне правопорушення може бути звільнений від сплати судового збору.
ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, будучи військовослужбовцем.
Проте, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов'язків військовослужбовця, у зв'язку з чим підстав для його звільнення від сплати судового збору не вбачається.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: В.О.Лисенко