17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 478/1513/24
провадження № 61-6435св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області,
треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж Марина Василівна
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бусахіним Олександром Сергійовичем, на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2025 року у складі судді Томашевського О. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Скобелевської сільської ради, третя особа - приватний нотаріус Корж М. В., та просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , про смерть якого вона своєчасно обізнана не була, так як на початку повномасштабного вторгнення рф перебувала в окупації в Широківській сільській громаді, під час виїзду з окупованої території у неї відібрали телефон і вона втратила зв'язок з батьком, який відновити не змогла.
З червня 2022 року вона була змушена змінити місце проживання та перебувала в місті Києві, як внутрішньо переміщена особа, тривалий час лікувалась, перенесла операцію. Про смерть батька та відкриття спадщини, яка складається з двох земельних ділянок, дізналась лише у вересні 2024 року, отримавши у Балтському відділі ДРАЦС у Подільському районі Одеської області свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .
Посилаючись на ці обставини, як поважні причини для прийняття спадщини, та відмову приватної нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2024 року неналежного відповідача Скобелевську сільраду Баштанського району Миколаївської області замінено на її правонаступника - Володимирівську сільську раду Баштанського району Миколаївської області.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивачка не навела поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б свідчили про пропуск такого строку з незалежних від неї вагомих причин., не надала доказів, які б свідчили про неприйняття нею спадщини з причин, які є для неї об'єктивними, непереборними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2025 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_2 , як особу, що прийняла спадщину.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бусахіна О. С. рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 травня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Бусахін О. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що батько позивачки (спадкодавець) мешкав у с. Казанка Баштанського району Миколаївської області, а ОСОБА_1 на момент його смерті - в м. Києві, що є великою відстанню та складає більше 400 кв. м.
Крім того, після введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану реалізація права на спадкування ускладнилася через масову евакуацію громадян, відключення державних реєстрів, проблем зі зв'язком та транспортом, загрозою ракетних ударів, частим та тривалим вимкненням світла. При цьому, факт пропуску строку для прийняття спадщини не може бути підставою для усунення від спадкування.
Суди не звернули увагу на те, що позивачка через тривалу хворобу та будучи внутрішньо переміщеною особою не змогла скористатись правом, наданим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2022 року зі змінами та доповненнями від 11 березня 2022 року, та звернутись в умовах воєнного стану до будь-якого нотаріуса з заявою про прийняття спадщини для заведення спадкової справи.
Суди також не врахували перенесені хвилювання та душевний стан позивачки через загибель на війні чоловіка, з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах, та переривання вагітності.
Доводи інших учасників справи
Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Морозов В. Ю. подав відзив, у кому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуальногоправа.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Казанківського районного суду Миколаївської області цивільну справу № 478/1513/24 за позовом ОСОБА_1 до Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж Марина Василівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У липні 2025 року справа № 478/1513/24 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 08 вересня 2025 року справу № 478/1513/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Казанка Баштанського району Миколаївської області, відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок.
Спадкодавець ОСОБА_4 за життя заповіт не склав, та на момент смерті у шлюбі не перебував.
Спадкоємцем за законом першої черги є його донька ОСОБА_1 , яка постійно проживає на території України та з 16 червня 2022 року взята на облік у місті Києві, як внутрішньо переміщена особа, а з 13 вересня 2024 року у місті Балта Одеської області.
Спадкоємцем п'ятої черги є двоюрідний брат спадкодавця - ОСОБА_2 , який у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, не отримав свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку з тим, що не підтвердив родинних стосунків з померлим за наданими ним нотаріусу документами.
02 жовтня 2024 року до приватного нотаріуса Корж М. В. з заявою про прийняття спадщини звернулась донька померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .
Постановою від 02 жовтня 2024 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , посилаючись на його пропуск із поважних причин. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, зазначила, що втратила телефонний зв'язок із батьком при виїзді у травні 2022 року з окупації та більше з ним не спілкувалася, так як проживала у інших містах України, де проходила за більшістю амбулаторне лікування та мала погіршений моральний стан, внаслідок чого не була своєчасно обізнана про смерть батька і лише за порадою матері у вересні 2024 року дізналася про ці обставини.
Суди під час розгляду справи встановили, що позивачка не навела та не обґрунтувала поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій.
Суди правомірно зазначили, що доводи позивачки, викладені в позові, не можуть бути підставою для визнання поважною причини пропуску такого строку, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачкою дій з дня відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бусахіним Олександром Сергійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов